| Франсуа РАБЛЕ ҐАРҐАНТЮА І ПАНТАҐРЮЕЛЬ Роман | 1 |
| ... | 1 |
| Корок геть! Від перекладача | 1 |
| А ось i словарик, за взірцем раблезіанського глосарія, укладений для тих читачів, які утримаються сміятися до другої книги: | 1 |
| Престрахолюдне житіє великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, написана во время оно магістром Алькофрібасом, збирачем квінтесенції, книга ряснопантагрюелецвітна | 2 |
| До читальника Читальнику, що сів за книгу ти! Тримай у жмені... | 2 |
| Одавторове слово | 2 |
| Розділ І Про родовід і вікодавній корінь Ґарґантюйський | 3 |
| Розділ II Фрашки-антидоти, на давніх руїнах знайдені | 4 |
| Розділ III Як мати Ґарґантюа виношувала його аж одинадцять місяців | 4 |
| Розділ IV Як уже черевата Ґарґантюа об'їлася Ґарґамелла утрібкою | 5 |
| Розділ V Рацеї під мухою | 5 |
| Розділ VI Яким химерним робом Ґарґантюа на світ народився | 6 |
| Розділ VII Як нарекли ҐАрґантюа і як прилюбився він вино цмулити | 6 |
| Розділ VIII Як Ґарґантюа одягався | 7 |
| Розділ IX Барви та строї Ґарґантюйські | 8 |
| Розділ X Що означають білий і синій кольори | 8 |
| Розділ XI Про вік хлоп'ячий Ґарґантюа | 9 |
| Розділ XII Про цяцькові коники Ґарґантюа | 9 |
| Розділ XIII Як Ґранґузьє завдяки нововинайденій підтирці визнав неабиякий розум у Ґарґантюа | 10 |
| Розділ XIV Як Ґарґантюа попав у науку до богослова латинника | 11 |
| Розділ XV Як Ґарґантюа навчався в інших педагогів | 11 |
| Розділ XVI Як Ґарґантюа послано до Парижа на якій кобиляці він їхав і як вона розправилася з боськими бурчимухами | 11 |
| Розділ XVII Як Ґарґантюа віддячився парижанам за їхнє вітання і як він познімав із церкви Нотр-Дам старші дзвони | 12 |
| Розділ XVIII Як Янотуса де Браґмардо до Ґарґантюа послали вимагати дзвони назад | 12 |
| Розділ XIX Промова магістра Янотуса де Браґмардо, до Ґарґантюа звернута, із проханням віддати дзвони | 13 |
| Розділ XX Як софіст забрав свою сукнину і як він позивався з іншими сорбонниками | 13 |
| Розділ XXI Розклад навчання Ґарґантюа, що склали його напутники софісти | 14 |
| Розділ XXII Ігри Ґарґантюа | 14 |
| Розділ XXIII Як завдяки знайденій Понократом методі у Ґарґантюа марно не пропадало жодної години | 15 |
| Розділ XXIV Як Ґарґантюа дощ перебував | 16 |
| Розділ XXV Як між лернейськими пекарями і ґарґантюйцями зайшла велика змага, до кривавих чвар призвівши | 17 |
| Розділ XXVI Як лернейці за головою царя Пикрохола[82] підступно на ґарґантюйських пастухів напали | 17 |
| Розділ XXVII Як ченчик сеїнець перешкодив воріженькам монастирський сад обнести | 18 |
| Розділ XXVIII Як Пикрохол Ларош-Клермо захопив і як убивався і бідкався Ґранґузьє, війну оголошуючи | 19 |
| Розділ XXIX Про що Ґранґузьє писав до Ґарґантюа | 19 |
| Розділ XXX Як до Пикрохола послано гінцем Ульриха Ґалле | 19 |
| Розділ XXXI Промова Ґалле, до Пикрохола звернута | 19 |
| Розділ XXXII Як Ґранґузьє для замирення велів перепічки вернути | 20 |
| Розділ XXXIII Як Пикрохолові напутники необачними порадами наразили царя на велику небезпеку | 21 |
| Розділ XXXIV Як Ґарґантюа покинув Париж, аби рідний край рятувати, і як Гімнаст здибався з воріженьками | 21 |
| Розділ XXXV Як Гімнаст поклав трупом отамана Тріпе та інших пикрохолців | 22 |
| Розділ XXXVI Як Ґарґантюа зруйнував на Ведському броді замок і як цей брід перебрідали | 22 |
| Розділ XXXVII Як Ґарґантюа із чуба гарматні кулі вичісував | 23 |
| Розділ XXVIII Як Ґарґантюа вмаламурив із салатою шістьох прочан | 23 |
| Розділ XXXIX Як Ґарґантюа шанував ченчика і як гарно глаголав ченчик за вечерею | 24 |
| Розділ XL Чого ченців цураються миряни і чому у них носюри, а не носи | 24 |
| Розділ XLI Як чернець приспав Ґарґантюа, про його часослов і требник | 25 |
| Розділ XLII Як ченчик підбадьорював кумпанів і як він повис на дереві | 25 |
| Розділ XLIII Як Пикрохолові дозорці спіткали Ґарґантюа і як ченчик убив отамана Дмухача, а потім у полон попав | 26 |
| Розділ XLIV Як чернець позбувся охоронців і як поліг Пикрохолів дозір | 26 |
| Розділ XLV Як чернець привів прочан і які чудові слова мовив їм Ґранґузьє | 27 |
| Розділ XLVI Як людяно обійшовся Ґранґузьє із бранцем Боюном | 27 |
| Розділ XLVII Як Ґранґузьє зібрав свої легіони і як Боюн Шкодороба убив і як потім його вбито самого за Пикрохоловим наказом | 28 |
| Розділ XLVIII Як Ґарґантюа обложив Пикрохола в Ларош-Клермо і як він Пикрохолове військо погромив | 28 |
| Розділ XLIX Як Пикрохол на втеках ускочив у халепу і як повівся Ґарґантюа після битви | 29 |
| Розділ L Ось із якою промовою Ґарґантюа звернувся до переможених | 29 |
| Розділ LI Як звитяжців-ґарґантюйців після битви вдаровано | 30 |
| Розділ LII Як Ґарґантюа звелів для ченців Телемську пустинь[118] збудувати | 30 |
| Розділ LIII Як і на які кошти збудовано Телемську пустинь | 30 |
| Розділ LIV Напис на великій брамі Телемської пустині | 31 |
| Розділ LV Як убрано селитьбу телемітів | 31 |
| Розділ LVI Як убиралися телемські сестри і брати | 32 |
| Розділ LVII Як жили телеміти | 32 |
| Розділ LVIII Пророча загадка | 32 |
| Пантаґрюель, цар дипсодськии, як він є з усіма його застрашливими чинами й вичинами, твір святої пам'яти магістра Алькофрібаса, добувача квінтесенції | 33 |
| Десятивірш метра Гюґа Салеля, присвячений авторові цієї книги Приємн... | 33 |
| Одавторове слово | 33 |
| Розділ І Про походження і стародавність роду Пантаґрюелевого | 33 |
| Розділ II Про уродини грізного Пантаґрюеля | 35 |
| Розділ III Як скорбів Ґарґантюа, свою жону Бадбек утративши | 35 |
| Розділ IV Про дитинство Пантаґрюелеве | 36 |
| Розділ V Чини і вичини юного Пантаґрюеля | 36 |
| Розділ VI Як Пантаґрюель здибав лімузинця, що францужчину перековерзував | 37 |
| Розділ VII Про те, як Пантагрюель прибув до Парижа, та про прегарні книги з бібліотеки Сен-Віктора | 37 |
| Розділ VIII Як у Парижі Пантаґрюель одержав від свого батька Ґарґантюа листа, копія якого наводиться нижче | 39 |
| Розділ IX Як Пантаґрюель зустрів Панурґа[161] і полюбив його повік | 40 |
| Розділ X Як Пантаґрюель розсудив одну геть темну і трудну контроверзу — так справедливо, що всі дивом дивувалися його мудрості | 41 |
| Розділ XI Як сеньйори Сраколиз і Пийвино позивались перед Пантаґрюелем без адвокатів | 42 |
| Розділ XII Як сеньйор Пийвино тягався перед Пантаґрюелем | 42 |
| Розділ XIII Як Пантаґрюель розв'язав позов двох сеньйорів | 43 |
| Розділ XIV Панурґ оповідає, як він вирвався із турецьких лабет | 44 |
| Розділ XV Як Панурґ навчав найновішого способу зводити паризькі мури | 45 |
| Розділ XVI Про норови та звичаї Панурґові | 46 |
| Розділ XVII Як Панурґ здобував індульгенції, як одружував бабів і як провадив процеси у Парижі | 47 |
| Розділ XVIII Як англійське вчене світило зголосилося дебатувати з Пантаґрюелем і як його подолав Панурґ | 48 |
| Розділ XIX Як Панурґ заткнув за пояс англійця, що дискутував знаками | 49 |
| Розділ XX Як Таумаст вихваляв Панурґові чесноти та вченість | 50 |
| Розділ XXI Як Панурґ залюбився у великосвітню пані паризійку | 50 |
| Розділ XXII Як Панурґ зробив паризійській дамі фиґля, який аж ніяк її не скрасив | 51 |
| Розділ XXIII Як Пантаґрюель на звістку про наїзд дипсодів[220] у край амавротів Париж покинув і чом у Франції такі короткі милі | 52 |
| Розділ XXIV Лист, якого привіз Пантаґрюелеві паризійчин гонець, і тлумачення слів, на золотій каблучці карбованих | 52 |
| Розділ XXV Як Панурґ, Карпалим, Евстен та Епістемон, комбраття Пантаґрюелеві, от уже проворяки, поклали трупом шістсот шістдесят лицарів | 53 |
| Розділ XXVI Як Пантаґрюелеві та його комбраттям онавісніла солонина і як Карпалим пішов полювати на дичину | 53 |
| Розділ XXVII Як Пантаґрюель звів трофей на честь своїх пруесів, а Панурґ — інший на честь своїх зайчат, як із Пантаґрюелевих пуків уродились чоловічки, а з його бзда — жіночки, і як Панурґ зламав палицю на двох склянках | 54 |
| Розділ XXVIII Як Пантаґрюель, схистившись, узяв гору над дипсодами та великолюдами | 54 |
| Розділ XXIX Як Пантаґрюель побив триста велетнів, закутих у камінні лати, та їхнього отамана Вовкулаку | 55 |
| Розділ XXX Як уміло Панурґ ізцілив Епістемона, хай і безголового, і як знов об'явились гемони і пекельники | 56 |
| Розділ XXXI Як Пантаґрюель вступив до столиці амавротів і як Панурґ женив царя Анарха і зробив його продавцем зеленого соусу | 58 |
| Розділ XXXII Як Пантаґрюель накрив язиком усе військо і що автор узрів у його роті | 58 |
| Розділ XXXIII Як Пантаґрюель занедужав і як вилікувався | 59 |
| Розділ XXXIV Кінець з одавторовими перепросинами | 59 |
| Книга третя геройських походів да ходів доброго Пантаґрюеля Зладив метр Франсуа Рабле, доктор медицини. Переглянута і виправлена автором за вимогами допотопної цензури. Автор дуже просить ласкавих читальників до сімдесят восьмої книги сміятися тільки в кулак | 60 |
| Франсуа Рабле Духу королеви Наваррської Шляхетний духу, благ... | 60 |
| Переднє слово автора, метра Франсуа Рабле, до третьої книги геройських походів да ходів доброго Пантаґрюеля | 60 |
| Розділ І Як Пантаґрюель пересилав до Дипсодії колонію утопійців | 62 |
| Розділ II Як Панурґ пошився в сеньйори Сальмі у Дипсодії і як він теребив хліб ще в накоренку | 62 |
| Розділ III Як Панурґ хвалив боргувальників і боржників | 63 |
| Розділ IV Дальший тяг Панурґової похвали боргувальникам і боржникам | 64 |
| Розділ V Як Панурґ лаяв боржників і боргувальників | 65 |
| Розділ VI Чому новоженців не затягують до війська | 65 |
| Розділ VII Як у Панурґа завелася у вусі блоха і він перестав носити свого пишного гульфика | 66 |
| Розділ VIII Чому гульфик — головна броня вояцька | 66 |
| Розділ IX Як Панурґ радився з Пантаґрюелем, женитися йому чи не женитися | 67 |
| Розділ X Як Пантаґрюель доводив Панурґові, що радити щось про мар'яж — штука морочлива, і про ворожбу за Гомером та Верґілієм | 67 |
| Розділ XI Як Пантаґрюель доводив осудність ворожби на костях | 68 |
| Розділ XII Як Пантаґрюель визначив, за Верґілієвими віщуваннями, який буде шлюб у Панурґа | 69 |
| Розділ XIII Як Пантаґрюель радив Панурґові передбачити, вдало чи невдало він одружиться, через сновидіння | 69 |
| Розділ XIV Панурґів сон і його тлумачення | 71 |
| Розділ XV Панурґові визворотки і виклад монастирської кабали щодо солонини | 71 |
| Розділ XVI Як Пантаґрюель порадив Панурґові удатися до панзуйської сивілли | 72 |
| Розділ XVII Як Панурґ розмовляв з панзуйською сивіллою | 73 |
| Розділ XVIII Як Пантаґрюель і Панурґ по-різному тлумачили вірші панзуйської сивілли | 73 |
| Розділ XIX Як Панурґ хвалив поради німтурів | 74 |
| Розділ XX Як Цапоніс відповідав Панурґові на мигах | 75 |
| Розділ XXI Як Панурґ радився з досугим французьким піїтою на ймення Коцький | 75 |
| Розділ XXII Як Панурґ захищав закон братів-нищунів | 76 |
| Розділ XXIII Як Панурґ роздебендював, вертатися йому до Коцького чи ні | 76 |
| Розділ XXIV Як Панурґ просив поради в Епістемона | 77 |
| Розділ XXV Як Панурґ радився з Гер Тріппою | 78 |
| Розділ XXVI Як Панурґ радився з братом Зубарем | 79 |
| Розділ XXVII Як весело наставляв Панурґа брат Жан | 80 |
| Розділ XXVIII Як брат Жан переконував Панурґа, що рогоносіння йому не вадить | 80 |
| Розділ XXIX Як Пантаґрюель скликав на раду богослова, лікаря, законника і філософа, аби вирвати Панурґа з халепи | 81 |
| Розділ XXX Як богослов Гіппотадей давав Панурґові поради щодо женихання | 82 |
| Розділ XXXI Як давав пораду Панурґові лікар Рондибіліс | 82 |
| Розділ XXXII Як Рондибіліс оповістив, що роги — це природний додаток до шлюбу | 83 |
| Розділ XXXIII Як Рондибіліс, лікар, приписував засіб від рогів | 84 |
| Розділ XXXIV Як жінки зазвичай тягнуться до всього заказаного | 84 |
| Розділ XXXV Як філософ Труйоґан толкував, чим шлюбне життя трудне | 85 |
| Розділ XXXVI Дальший тяг відповідей Труйоґана, філософа ефектичного і пиронійського | 85 |
| Розділ XXXVII Як Пантаґрюель намовляв Панурґа порадитися з дурником | 86 |
| Розділ XXXVIII Як Пантаґрюель і Панурґ зохвалювали Трібуле | 87 |
| Розділ XXXIX Як Пантаґрюель був на розгляді справи судді Брідуа, який вирікав присуди, кидаючи кості | 88 |
| Розділ XL Як Брідуа пояснював, чому спершу він вивчає справу, а вже потім вирішує її киданням костей | 89 |
| Розділ XLI Як Брідуа розповідав історію про мировика | 89 |
| Розділ XLII Як виникають і визрівають позови | 90 |
| Розділ XLIII Як Пантаґрюель виправдував Брідуа за його присуди киданням костей | 92 |
| Розділ XLIV Як Пантаґрюель розповідав химерну історію про хиткість людських суджень | 92 |
| Розділ XLV Як Панурґ радився з Трібуле | 93 |
| Розділ XLVI Як Пантаґрюель і Панурґ по-різному тлумачили слова Трібуле | 93 |
| Розділ XLVII Як Пантаґрюель і Панурґ замислили звернутися до оракула Божої Сулії | 93 |
| Розділ XLVIII Як Ґарґантюа доводив, що женитися дітям без відома і згоди отця-неньки не подоба | 94 |
| Розділ XLIX Як Пантаґрюель на плавбу по морю виряджався і про зілля — пантаґрюеліон[378] | 95 |
| Розділ L Як треба препарувати і вживати пантаґрюеліон | 95 |
| Розділ LI Чому це зілля пантаґрюеліоном назване і про його чудодійну силу | 96 |
| Розділ LII Як деякі гатунки пантаґрюеліона вогонь не бере | 97 |
| Четверта книга геройських походів да ходів доброго Пантаґрюеля Зладив метр Франсуа Рабле, доктор медицини | 98 |
| ... | 98 |
| Преславному принцові і превелебному монсеньйорові Оде, кардиналові Шатильйонському | 98 |
| Передмова автора, метра Франсуа Рабле до четвертої книти геройських походів да ходів Пантаґрюеля | 99 |
| Розділ І Як виплив Пантаґрюель у море, щоб боговитої Бакбук[394] оракула одвідати | 102 |
| Розділ ІІ Як ПантаҐрюель на острові Медамоті[397] силу гарних речей накупив | 102 |
| Розділ III Як Пантаґрюель отримав листа від свого батька Ґарґантюа і про химерний спосіб діставати швидкі вісті з ненаських і далеких країв | 103 |
| Розділ IV Як Пантаґрюель написав батькові своєму Ґарґантюа і послав йому чимало гарних і рідкісних речей | 103 |
| Розділ V Як Пантаґрюель зустрів судно з мандрівцями, що з Ліхтарії поверталися | 104 |
| Розділ VI Як по замиренню Панурґ торгував у Гиндичати барана | 105 |
| Розділ VII Панурґ і Гиндича все ще торгуються | 105 |
| Розділ VIII Як Панурґ купчика і баранів у морі втопив | 105 |
| Розділ IX Як Пантаґрюель на острів Безносків прибув і яке там химерне покревенство | 106 |
| Розділ X Як Пантаґрюель виладувався на острові Мирному, яким цар святий Бухан заряджав | 107 |
| Розділ ХІ Чому ченчики люблять на кухні тертися | 107 |
| Розділ XII Як Пантаґрюель у Прокурації[413] побував і про химерне життя крючків | 108 |
| Розділ XIII Як сеньйор де Баше взором метра Франсуа Війона своїх людей хвалив | 108 |
| Розділ XIV Побій крючив в оселі де Баше триває | 109 |
| Розділ XV Як крючок закликав по-давньому свадьбувати | 110 |
| Розділ XVI Як брат Жан вдачу крючків вивіряв | 110 |
| Розділ XVII Як Пантаґрюель острови Тоху[414] і Боху[415] поминув, а також про химерну смерть Бренґнарія, вітрякожера | 111 |
| Розділ XVIII Як Пантаґрюеля сильна морська хуртовина заскочила | 111 |
| Розділ XIX Як поводилися в бурю Панурґ і брат Жан | 112 |
| Розділ XX Як кормові матроси свої судна звірили на тоню | 112 |
| Розділ XXI Хвища триває і півслівця про духівниці, на морі складені | 113 |
| Розділ XXII Кінець хуртовини | 113 |
| Розділ XXIII Як після бурі Панурґ знов душкою зробився | 114 |
| Розділ XXIV Як брат Жан заявив, що Панурґ трусився під час хуртовини даремно | 114 |
| Розділ XXV Як по хуртовині Пантаґрюель на Острів макреонів висів | 115 |
| Розділ XXVI Як добрий макробій Пантаґрюелеві розповідав про місцеперебування і смерть героїв | 115 |
| Розділ XXVII Як Пантаґрюель розправляв про відхід душ геройських і про моторошні ознаки, що передували смерті блаженної пам’яті сеньйора де Ланже | 116 |
| Розділ XXVIII Як Пантаґрюель про смерть героїв розповів дуже зворушливу історію | 116 |
| Розділ XXIX Як Пантаґрюель поминув острів Мізерію, де Безскоромник царював | 117 |
| Розділ XXX Як Ксеноман Безскоромника анатомував і описував | 117 |
| Розділ XXXI Анатомія Безскоромникових внутрішніх органів | 117 |
| Розділ XXXII Безскоромникові норови і звичаї | 118 |
| Розділ XXXIII Як Пантаґрюель біля острова Дикого помітив страхолюдного физетера[436] | 118 |
| Розділ XXXIV Як Пантаґрюель страхолюдного физетера убив | 119 |
| Розділ XXXV Як Пантаґрюель висів на острові Дикому, справічному домів'ї Ковбиків | 119 |
| Розділ XXXVI Як дикі Ковбики на Пантаґрюеля засіли | 120 |
| Розділ XXXVII Як Пантаґрюель послав по капітанів Дериковбика і Шаткуйкров'янку, з долученням чудового його виступу про імена збірні | 120 |
| Розділ XXXVIII Чому Ковбиками люди не повинні гордувати | 121 |
| Розділ XXXIX Як брат Жан, щоб бити Ковбиків, до одного гурту з кухарями злучився | 121 |
| Розділ XL Як брат Жан Льоху спорудив і посадив до неї завзятих кухарів | 121 |
| Розділ XLI Як Пантаґрюель підтинав Ковбикам жижки | 122 |
| Розділ XLII Як Пантаґрюель вів перемовини з Ніфлесет — царицею Ковбиків | 122 |
| Розділ XLIII Як Пантаґрюель висів на острові Руах[438] | 123 |
| Розділ XLIV Як дрібні дощики прибивають борвії | 123 |
| Розділ XLV Як Пантаґрюель висів на Острові папіфиґів | 124 |
| Розділ XLVI Як ратай з Острова папіфиґів бісеня надурив | 124 |
| Розділ XLVII Як бабця з Острова папіфиґів бісенятка ошукала | 125 |
| Розділ XLVIII Як Пантаґрюель висів на Острові папоманів | 125 |
| Розділ XLIX Як Здоровега, біскуп папоманський, показав нам небесні Декреталії | 125 |
| Розділ L Як Здоровега архетип папи нам показав | 126 |
| Розділ LI Застілля з речами на честь Декреталій | 127 |
| Розділ LII Дальший тяг розмови про дива, Декреталіями вчинені | 127 |
| Розділ LIII Як уміло Декреталії із Франції до Рима золото переганяють | 128 |
| Розділ LIV Як Здоровега Пантаґрюелю груші доброго християнина подарував | 129 |
| Розділ LV Як Пантаґрюель у чистому морі різні відталі слова почув | 129 |
| Розділ LVI Як Пантаґрюель серед замерзлих слів негожості знайшов | 129 |
| Розділ LVII Як Пантаґрюель в обійсті месіра Ґастера, первого у світі магістра наук і мистецтв, висів | 130 |
| Розділ LVIII Як Пантаґрюель, при дворі премудрого магістра перебуваючи, енґастримітів і ґастролатрів[450] незлюбив | 131 |
| Розділ LIX Про кумедну статую Жерунку, а також як і які жертви складають ґастролатри черевомогущому своєму богу | 131 |
| Розділ LX Які жертви приносили ґастролатри у піст своєму богу | 132 |
| Розділ LXI Як Ґастер вигадав способи жати і зберігати пашницю | 132 |
| Розділ LXII Як Ґастер винайшов штуку і спосіб уникати поранення від гарматних пострілів | 133 |
| Розділ LXIII Як Пантаґрюель біля острова Ханефа[455] прикорхнув і про питання, задані йому по його пробудженні | 133 |
| Розділ LXIV Як Пантаґрюель задані йому питання без відповіді лишив | 134 |
| Розділ LXV Як Пантаґрюель зі своїми людьми погоду піднімав | 134 |
| Розділ LXVI Як біля острова Ґанабима[457] , на розказ Пантаґрюеля, ясу воздавали Музам | 135 |
| Розділ LXVII Як Панурґ зі страху обкалявся і котюру Салія за бісеня узяв | 135 |
| Prologue (Пролог до четвертої книги) | 136 |
| Книга п'ята і остання геройських походів да ходів доброго Пантаґрюеля | 138 |
| ... | 138 |
| Фрагмент прологу | 138 |
| Розділ І Як Пантаґрюель на острів Дзвонкевич прибув і який ми там дзвін почули | 138 |
| Розділ II Як ситицини[468] , острова Дзвонкевича насельники, згодом птахами перекинулися | 139 |
| Розділ III Чому на острові Дзвонкевича завівся лише один папець | 139 |
| Розділ IV Чому птахи острова Дзвонкевича перелітні | 139 |
| Розділ V Чому на острові Дзвонкевича ненажерливі птахи ніколи не співають | 140 |
| Розділ VI Чим птаство острова Дзвонкевича живилося | 140 |
| Розділ VII Як Панурґ розповідав метру Едітусу притчу про жеребця і віслюка | 140 |
| Розділ VIII Як ми, перепони змагаючи, побачили нарешті папця | 141 |
| Розділ IX Як ми на Острів залізяччя виладувались | 142 |
| Розділ X Як Пантаґрюель на Острів викрутнів приплив | 142 |
| Розділ XI Як ми пройшли Катівню, де домує Запазур, архідук Котів Пухнатих | 142 |
| Розділ XII Як Запазур загадку нам загадав | 143 |
| Розділ XIII Як Панурґ Запазурову загадку розгадував | 144 |
| Розділ XIV Як Коти Пухнаті побирали | 144 |
| Розділ XV Як брат Жан Зубарь обдерти Котів Пухнатих розігнався | 144 |
| Розділ XVI Як Пантаґрюель на Острів апедевтів[480] прибув, довгополих і крючкоруких, а зарівно і про халепи і монстрів, які там його чекали | 145 |
| Розділ XVII Як ми острів Якневсебе поминули, а зарівно про те, як Панурґа мало не вбили | 146 |
| Розділ XVIII Як наше судно наскочило на мілину і як нас порятували мандрівці, що їхали з Квінти[483] | 147 |
| Розділ XIX Як ми прибули до царства Квінтесенції, Ентелехією[485] іменованого | 147 |
| Розділ XX Як Квінтесенція зцілювала недуги музикою | 148 |
| Розділ XXI Як цариця пообідній час збавляла | 148 |
| Розділ XXII Як прислужники Квінти поралися і як пані цариця призначила нас абстракторами | 149 |
| Розділ XXIII Як цариці подавали вечерю і як вона їла | 149 |
| Розділ XXIV Як у присутності цариці влаштовано веселий бал-турнір | 150 |
| Розділ XXV Як тридцять два бальовники змагалися | 150 |
| Розділ XXVI Як ми висіли на острові Годосі[497] , де шляхи ходять | 151 |
| Розділ XXVII Як ми поминули Острів дерев'янки і про орден братів курник | 152 |
| Розділ XXVIII Як Панурґ, брата курнику розпитуючи, чув від нього короткомовні відповіді | 153 |
| Розділ XXIX Як Епістемон не схвалив запровадження Великого говіння | 154 |
| Розділ XXX Як ми Саєтчину одвідали | 154 |
| Розділ XXXI Як у Саєтчині спіткали ми Чутку, що школу свідків тримав | 155 |
| Розділ XXXII Як ми відкрили для себе Ліхтарний край | 156 |
| Розділ XXXIII Як ми у порту лихнобійців[504] висіли і ступили на Ліхтарно | 156 |
| Розділ XXXIV Як ми до оракула Сулії прибули | 156 |
| Розділ XXXV Як ми під землю зійшли, аби вступити до храму Сулії, і чому Шінон — первий у світі город | 157 |
| Розділ XXXVI Як ми тетрадичними сходами зійшли і про Панурґів переляк | 157 |
| Розділ XXXVII Як брама святині дивом відчинилася сама собою | 158 |
| Розділ XXXVIII Яка прегарна мозаїка храмову долівку оздоблювала | 158 |
| Розділ XXXIX Як на мозаїчних храмових стінах була вдана битва, в якій Бахус індійців заломив | 158 |
| Розділ XL Як у мозаїці наїзд і напад доброго Бахуса на індійців удано | 159 |
| Розділ XLI Яка чудова лампа храм освітлювала | 159 |
| Розділ XLII Як верховна жриця Бакбук чудородний нам водограй у храмі показала | 160 |
| Розділ XLIII Як саме Бакбук Панурґа вбрала щоб він почув слово Сулії | 161 |
| Розділ XLIV Як верховна жриця Бакбук підвела Панурґа до Біж-Сулії | 161 |
| Розділ XLV Як Бакбук слово Сулії витлумачила | 161 |
| Розділ XLVI Як Панурґ та інші в поетичному натхненні завіршували | 162 |
| Розділ XLVII Як, попрощавшись з Бакбук, ми оракул Сулії покинули | 163 |
Франсуа Рабле (1494–1553), французький письменник-гуманіст доби Ренесансу, замолоду чернець, а потім лікар, писав свій фантастично-сатиричний роман «Ґарґантюа та Пантаґрюель» протягом 20 років. Цей твір нерозривно пов’язаний з народною культурою Франції пізнього Середньовіччя та Відродження. Із неї автор запозичив і головних героїв (двох королів-велетнів Ґарґантюа і Пантаґрюеля, правдолюбця Панурґа), і саму мову розповіді. Сміх Рабле позбавлений страху перед сильними світу сього, церквою та забарвлений у карнавально-святкові тони.