Автор Камю Альбер

Первые наброски сюжета «Чумы» и выход законченной книги в свет разделяют почти десять лет: отдельные персонажи, которых мы обнаруживаем в повести, появляются в записных книжках Камю еще в 1938 г. Несомненно, одним из событий, самым непосредственным образом определившим ход работы над книгой, стала война: чуть ли не буквальные отсылки рассеяны по всей книге, да и сам Камю, настаивая на множестве возможных прочтений повести, выделял одно: «Очевидно, что „Чума“ повествует о борьбе европейского сопротивления против нацизма: врага, который в книге прямо не назван, узнали по всей Европе» ("Письмо Ролану Барту о «Чуме»).

Фабула, некоторые элементы которой встречаются нам в сборнике новелл «Лето» (эссе «Минотавр, или Остановка в Оране») и «Калигуле» (акт IV, сц. IX), по мере работы над книгой быстро обогащается вариантами и деталями; множество бытовых деталей были подмечены Камю во время его пребывания в самом Оране, алжирском городе на побережье Средиземного моря, – в частности, образ старика, приманивавшего кошек и плевавшего им затем на головы. Камю так и описывал свою работу над книгой: «это заранее разработанный план, который изменяют, с одной стороны, обстоятельства и с другой – сама работа по его осуществлению».

Вариант заголовка появляется в 1941 г.: «Чума или приключение (роман)», помечает Камю в записных книжках; тогда же он приступает и к изучению специализированной литературы по теме. В следующем году Камю значительно увеличивает количество четко обрисованных персонажей (так, например, появляются Коттар и старик астматик) и размышляет о возможной форме будущего произведения: он обращается к романной классике, от Мелвилла и Бальзака до Стендаля и Флобера.

Первые наброски цельной рукописи значительным образом отличаются от окончательного варианта; так, например, изменен порядок глав и отдельных описаний, отсутствуют персонажи Рамбера и Грана.

«Постороний», действие которого происходит в Алжире, стал одной из первых культовых книг нового поколения французской молодежи. Книга о не-герое, который ни добр, ни зол, ни нравствен, ни безнравствен, но твердо решил отказаться от лжи. Это решение, конечно же, оборачивается бедой. «Посторонний» описывает наготу человека перед лицом абсурда», - так определяет свой замысел автор. Эта книга до сих пор остается мировым бестселлером. По ее мотивам написано несколько безумных рок-композиций, роман постоянно цитируют юные бунтари, а в 2000 большинство опрошенный лондонскими социологами английских мужчин (политиков, журналистов, преподавателей, бизнесменов, студентов и школьников) назвали «Постороннего» «главной книгой, изменившей их жизнь».

Перші начерки сюжету «Чуми» і вихід закінченої книги у світ поділяють майже десять років: окремі персонажі, яких ми виявляємо в повісті, з'являються в записниках Камю ще в 1938 р. Безсумнівно, одним з подій, самим безпосереднім чином визначившим хід роботи над книгою, стала війна: мало не буквальні посилання розсіяні по всій книзі, та й сам Камю, наполягаючи на безлічі можливих прочитань повісті, виділяв одне: «Очевидно, що "Чума" оповідає про боротьбу європейського опору проти нацизму: ворога, який у книзі прямо не названий, дізналися по всій Європі »(" Лист Ролану Барту про «Чуму»).

Фабула, деякі елементи якої зустрічаються нам у збірці новел «Літо» (есе «Мінотавр, або Зупинка в Орані») і «Калігулу» (акт IV, сц. IX), по мірі роботи над книгою швидко збагачується варіантами і деталями; безліч побутових деталей були помічені Камю під час його перебування в самому Орані, алжирському місті на узбережжі Середземного моря, – зокрема, образ старого, приманюючого кішок і плюющого їм потім на голови. Камю так і описував свою роботу над книгою: «це заздалегідь розроблений план, який змінюють, з одного боку, обставини і з іншого – сама робота по його здійсненню».

Варіант заголовка з'являється у 1941 р.: «Чума або пригода (роман)», позначає Камю в записниках; тоді ж він приступає і до вивчення спеціалізованої літератури по темі. У наступному році Камю значно збільшує кількість чітко змальованих персонажів (так, наприклад, з'являються Коттар і старий астматик) і розмірковує про можливу формі майбутнього твору: він звертається до романної класики, від Мелвілла і Бальзака до Стендаля та Флобера.

Перші начерки цільної рукописи значним чином відрізняються від остаточного варіанта; так, наприклад, змінено порядок глав і окремих описів, відсутні персонажі Рамбера і Грана.