Выборка по метке: "Эссе, очерк, этюд, набросок"

Иногда твоя жизнь напоминает затянутую, многоходовую шахматную партию. Опытный игрок всегда распишет игру по своим правилам.
-Шах - Рокеровка-  
Но ведь жизнь - это не шахматы. Страсть ломает любые правила!
-Шах и Мат...

Есть разные способы решить демографические проблемы. Это не о проблемах. Это результаты одного из способов.

«Счастливая карусель детства» — удивительно светлая и радостная книга. Но свет и радость появляются часто через грусть и слезы главного героя. Вместе с мальчиком из ленинградской интеллигентной семьи мы открываем «свой» мир семидесятых — восьмидесятых и попадаем в самые разные трагикомичные ситуации: встреча со сверстниками из Швеции, жесткая воспитательная муштра деда-педагога, конфликт в женской бане, смерть близкого знакомого и многое другое. Эти истории никого не оставят равнодушными.

Художественное впечатление автора «канона» от фанфиков.

Миниатюра о сложностях на работе.

Кто-то мечтает наподдать под зад ботинком злобному боссу, кто-то не может дождаться перекура, а кое-кто просто ждет выходного... Ведь следить за взбалмошной девчонкой до невероятного непросто... 

 — Ты ведь заглянешь ко мне в Ад, милая?

Впервые в серии избранные произведения разных лет короля юмора, живого классика, великого сатирика Михаила Жванецкого!

Нову книжку відомої письменниці складають вибрані есе з доробку останніх дванадцяти років, об'єднані темою культурного простору довкола нас. На „мапі“ Оксани Забужко позначено книжки, людей, місця, міста, фільми, вистави, які — з-поміж інших, — мали формативний вплив на долю авторки і які одночасно можуть слугувати своєрідним культурним маркером для збірного портрета сучасного українського інтелектуала. Розповідь від першої особи, тонко переплетений жанровий мікст мемуару, рецензії, біографії, філософського роздуму та культурологічної розвідки зроблять цю книжку привабливою для всіх, хто має смак до вдумливого читання.

[На суперобкладинці:] Найновіша книжка Оксани Забужко — про книжки, людей, місця, міста, фільми, вистави, які — з-поміж багатьох інших, певно, не менш люблених — є для неї особливо важливими, — це дуже приватна книжка, з тією найгарнішою приватністю, яку — коли нею з тобою діляться — завжди переживаєш як дар. Розумієш, що це так багато, коли тобі розповідають про щось найцінніше для оповідача, про те, що найдужче любиться. Просто слухаєш, просто ніби по-іншому пізнаєш. А потім теж хочеш тим, що ти щойно почув/прочитав, ділитися з тими, кого любиш. Цією любов'ю і ніжністю, бо тут її так багато, що вистачить на всіх…