Цікаві досліди, стр. 19

Нєзнайка, супермен-вiкiнг.

Гурвiник, антисемiт.

Карандаш, художник-китчмен.

Самодєлкiн, матрос торгiвельного флота.

Пєтрушка, мовчазний карлiк у кепкє.

Буратiно, просто поц.

Мальвiна, дєвушка з голубою волоснею.

Сiнєглазка, алкоголiчєская подорва.

Красна Шапочка, красива, лiнива, егоїстична i дурна блядь.

Артемон, чорний собака.

Мнацаканов, привид у телевiзорi.

Дiя вiдбувається в майстернi Карандаша. В майстернi розвiшанi розкошнi вироби хазяїна, в числi яких: пофарбованi гiпсовi голови пiратiв, попiльницi в виглядi смертi та голi дiвчата в рамi рококо. Бiля вiкна сидить Пєтрушка, мовчазний карлiк у кепкє, i фарбує яєчко. На полу хропуть п'янi, бруднi i голi Самодєлкiн у рваному тєльнику i Карандаш, над ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сидять два дебiла — Буратiно i Гурвiник, п'ють i пиздять. З вани долинають звуки води i веселий регiт Красної Шапочки.

Буратiно (страшним хрипким голосом). :i слухай, блядь, от, блядь, вiн смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякi. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало бiля клунi i мига. Той мудак пиздує туда. Жiнка кричить. Вiн тiки так: спакойна, стара блядь; а з цiєї хуйнi така рука його — раз, а iди сюда, — запхали в НЛО i кудись полетiли до хрiна на роги.

Гурвiник. Оце i все?

Буратiно. Нє. Вони полiтали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетiли i викинули його к хуям, а чувак той пiсля цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а вiн: «бе-е». Йому показують жiнку, а вiн: «бе-е».

Гурвiник. Та то всьо хуйня.

Буратiно. Та яка хуйня, в книзi написано!

Гурвiник. В мене кум, вiн в Iсайках директор банi, так його небiж раз приходить додому, а жiнки нема. Вiн до сусiдки. Сусiдки тоже нема. Вiн сховався за пiч, думає: як прийде, налякаю. Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась i, раз, у трубу. Кумiв небiж тоже все поскидав i давай мазатися. Намазався i, тоже, у трубу. Прилiтає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крiсло, в йому сидить їхнiй цар i всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому полiно i каже: це твiй кiнь, i давай, пиздуй, щоб тебе не видiли, тiльки не пизди нiкому, бо помреш. Вiн прилетiв i зразу ж куму напиздiв, а той менi.

Буратiно. I шо, помер?

Гурвiник. Тут же. Як ховали, то весь синiй в гробу лежав.

У дверi гупають.

Буратiно (до Пєтрушки). Ти, педрiло, а ну-ка дай, вiдкрий.

Пєтрушка мовчки кида яйця i пиздує до дверей.

Гурвiник (роздивляється Пєтрушкiну працю). Блядь, якогось жида нарисував:

Входить Мальвiна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратiно. А шо, Мальвiна, даси поїбатись?

Мальвiна (обiжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?

Буратiно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?

Мальвiна. Нє. Єслi хочете, хлопчики, тiльки в рот, ето — пожалуста, ето можна, а поєбаться — дома єбайтєсь.

Гурвiник. У, жадна сука.

Гурвiник i Буратiно киряють. З ванни доноситься щасливий i дурний регiт Красної Шапочки i звуки води.

Гурвiник (неприємно отигруючись). Я одну тьолку когда-то знав. Така красiва тьолка. Но в неї, панiмаєш, тiльки тiло красiвоє, i бiльше нiхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрiчалась з парнем. Такой хороший парнiша. Вiн мiчтав, шо вiн колись пiде в армiю, а вона його буде ждать. I от приходять вони в бєсєдку, а вона йому i каже: «А тепер єбi мєня». А вiн їй: «как ето?» А вона говорит єму: «от сейчас я тобi покажу, как ето». I не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, вiн їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить i каже: «а тепер пiшов на хуй». А вiн: «как ето?:» От, жалко пацана.

Буратiно. Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. I так i сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечi положить i гладiт, i гладiт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобi, кiт? I по їбальнику сразу — на! (Вздихає.) Любила меня.

Мальвiна. От не люблю я, кода мужики таке пиздять. I та любила, i та хуєла: Та подивiться на себе, кому ви нужнi?

Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вiкiнг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний пiджак. На руках у Нєзнайкi золотi гайки. З усiх карманiв стирчать пачки грошей.

Мальвiна (сама до себе). Ето пiздєц.

Слєдом за Нєзнайкой iде Сiнєглазка. Пiд очима в неї бланжi. Сама вона п'яна, раскована, смердюча i нiкому, крiм Незнайки не нужна.

Сiнєглазка. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!

Нєзнайка (с прибалтiйським акцентом). Послушай, Сiнєглазка, я тєбя прошу:

Сiнєглазка. От'єбiсь! Надоєл! Дурак! (Iгрiво.) Рєбята:

Нєзнайка. Сiнєглазочка, что я таково сказал?

Мальвiна (до Нєзнайки). Простiтє, у вас такой прiятний акцент: Ви нє нємєц, случайно?

Нєзнайка. Нєт, я с Прiбалтiкi.

Мальвiна. Ах, как iнтєрєсно, скажiтє мiнє своє iм'я.

Нєзнайка. Нєзнаускас. Простiтє мєня, я сєйчас. (До Сiнєглазки.) Сiнєглазочка, можно тєбя на мiнутку, пройдьом до уборной, i назад.

Сiнєглазка i Нєзнайка iдуть в просторну уборну, звiдки в самом скором врємєнi доносяться противнi женськi п'янi матюки i звуки ляпасiв.

Мальвiна. Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчiна!

Буратiно. Мальвiна, вони в сральню пiшли, а ми давай в ванну пойдьом.

Гурвiник. Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка iщо з утра сидiт.

Мальвiна. Отстаньтє от мєня, кобєлi протiвнi! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)

З уборной чути крики Сiнєглазки: «Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!». Чути знову ляпаси i опять ридання. Женскiй плач звучiт в унiсон красиво i мощно. Його звуки будять Самодєлкiна, матроса торгiвельного флоту, i Карандаша, художника-китчмена.