Сад божественних пісень, стр. 9
Пісня 9-та
Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi» [91] . «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного» [92] .
Свiй смисл усяка голова трима,
А серце всяке - свою любов,
В думках одного у людей нема,
У вiвцях, козах хтось смак знайшов.
Менi ж свобода лиш одна вабна
I безпечальна, препроста путь,
В життi це мiрка є основна,
3'єднае коло циркуль отут.
Святий мiй Боже i вiкiв творець,
Стверди, що клав був ти на скрижаль,
Нехай потягне з кiнця в кiнець
Наш свiт, як тягнуть магнiти сталь.
Коли неправо бачить десь око,
Навчи хуткiше, отче ти мiй,
Людей ти бачиш, сидиш високо, -
Думок даремних в них рiзнобiй.
Один на схiдний, той - вечiрнiй край
Пливуть по щастя з ycix вiтрил,
Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай,
На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив.
Один та й каже: «Онде хтось косить» [93] ,
А iнший мовить: «Мабуть, стриже».
А цей: «У воза п'ять колic», - голосить.
Скажи: який бic мислi сiче?
91
Псалтир, CXLII - 10.
92
Буття, XI - 7.
93
Тут маємо ремiнiсценцiю українскої народної оповiдки про жiнку, яка постiйно суперечила своєму чоловiковi.