Байки Харківські, стр. 2

У селi в господаря жило два пси. Довелося якось повз ворота проїжджати незнайомцевi. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловiк не зник iз очей, i повернувся до двору.

Що це тобi дало? — спитав другий собака.

У всякому разi не так нудно, — вiдповiв той.

Але ж не всi,— сказав розумнiший, — переїжджi такi, щоб їх обов'язково мати за ворога нашого господаря. Коли б так, то б i я повинностi своєї не залишив, хоч iще з минулої ночi в мене пошкоджено вовчими зубами ногу. Собакою бути — це рiч непогана, а от брехати на кожного — зле.

С и л а.

Розумний чоловік знає, що ганити, а дурний ляпає без розбору.