Псалтир (на українській мові), стр. 38
Кафизма №15
Алилуя.
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
3 Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
4 Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
5 щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
6 Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
7 Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
8 Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
9 І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
10 І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11 Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
12 І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
13 Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
14 Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
15 Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
16 І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
17 Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
18 Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19 Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
20 Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
21 Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
22 дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
23 І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
24 І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
25 Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
26 І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
27 розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
28 Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
29 і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
30 Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
31 І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
32 І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
33 бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
34 Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35 але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
36 стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
37 приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
38 проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
39 осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
40 Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41 і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42 Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
43 Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
44 Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
45 Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
46 І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
47 Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з—поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
48 Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
Слава…
[Алилуя.]
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
3 і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4 Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
5 Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
6 Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
7 І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
8 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
9 бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
10 Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
11 бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
12 Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
13 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
14 вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
15 Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
16 бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
17 Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
18 Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
19 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
20 послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
21 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
22 Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
23 Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
24 вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
25 скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —