Українські традиції, стр. 81
Ой ну, коту, коточок
Ой ну, коту, коточок,
Заховався в куточок.
А-а-а! А-а-а!
Піймав собі мишку
Та й з'їв у затишку.
А-а-а! А-а-а!
Заховався в куточок,
Тільки видно хвосточок.
А-а-а! А-а-а!
Тільки видно хвосточок,
Що лякає діточок.
А-а-а! А-а-а!
Катя котика піймала
Та й почала бити.
А-а-а! А-а-а!
Не вчись, коту, лякати,
А вчися робити.
А-а-а! А-а-а!
А вчися робити,
Снопи молотити.
А-а-а! А-а-а!
Налетіли журавлі
Налетіли журавлі, (2)
Сіли-впали на ріллі. (2)
Де журавка ходила, (2)
Там пшениця вродила. (2)
Де журавель походив, (2)
То там кукіль уродив… (2)
Краще жінка первая, (2)
Аніж тая другая. (2)
Що з первою дітей мав, (2)
А з другою розігнав. (2)
Ходить батько по лану, (2)
Кличе дітей додому: (2)
«Ідіть, діти, додому, (2)
Не буде вам розгону!» (2)
«Живи, тату, тепер сам, (2)
Як молоду жінку взяв! (2)
А ми будем служити, (2)
Чужим батькам годити! (2)
А ми будем зароблять (2)
Та матінку поминать!» (2)
Ой хмелю ж мій, хмелю
«Ой хмелю ж мій, хмелю,
Хмелю зелененький,
(Двічі)
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Що й не розвивався?»
«Зимував я зиму,
Зимував я другу,
(Двічі)
Зимував я в лузі на калині
Та й не розвивався!»
«Ой сину ж мій, сину,
Сину молоденький,
(Двічі)
Де ж ти, сину, нічку ночував,
Що й не роззувався?»
«Ночував я нічку,
Ночував я другу,
(Двічі)
Ночував я у тої вдовиці,
Що сватати буду!»
«Ой сину ж мій, сину,
Ти моя дитино,
(Двічі)
Не женися на тій удовиці,
Бо щастя не буде!
Бо вдовине серце,
Як осіннє сонце, —
(Двічі)
Воно світить, світить, та не гріє,
Все холодом віє.
А дівоче серце,
Як весняне сонце, —
(Двічі)
Ой хоч воно та й хмарнесеньке,
А все теплесеньке!»
Їхали козаки
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.
«Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!»
Везли, везли Галю темними лісами,
Прив'язали Галю до сосни косами.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив'язали Галю до сосни косами.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.
Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:
«Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!»
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.
«А хто дочок має, нехай научає —
Темненької ночі гулять не пускає».
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.
Обізвався козак: «Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почую.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую».
Обізвався козак: «Я в полі пахаю,
Я твій голосочок здалека пізнаю.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю».
І шумить, і гуде
І шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
(Двічі)
Ой хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
Обізвався козак
На солодкім меду:
(Двічі)
«Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я й додому одведу!»
«Не веди ж ти мене,
Не прошу я тебе,
(Двічі)
Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене!»