Комедії, стр. 80
(До турків). Добрий турок Джіурдіна?
Турки. Гі, валла, гі, валла!
Муфтій (танцюючи й співаючи). Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!
Турки. Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Муфтій повертається у величезному святковому тюрбані, прикрашеному чотирма або п’ятьма рядками засвічених свічок; за ним двоє дервішів у гостроверхих шапках, теж прикрашених засвіченими свічками, несуть коран. Двоє інших дервішів вводять пана Журдена і ставлять його навколішки так, щоб він руками доторкався землі, а спина його служила пюпітром для корана; муфтій кладе йому на спину коран і знову починає, кривляючись, прикликати Магомета: то насуплює брови, то б’є раз по раз рукою по корану, то швиденько перегортає сторінки, після чого, зводячи очі й підносячи руки до неба, він голосно вигукує: «Гу!» Під час цієї другої церемонії турки-помічники то нахиляються, то випростуються, теж співаючи:
«Гу, гу, гу!»
Пан Журден (після того, як у нього зняли коран зі спини). Уф!..
Муфтій (до пана Журдена).
Ти не шахрай?
Турки.
Ні, ні, ні!
Муфтій.
Ти не брехай?
Турки.
Ні, ні, ні!
Муфтій (до турків).
Тюрбан йому дай!
Турки.
Ти не шахрай?
Ні, ні, ні!
Ти не брехай?
Ні, ні, ні!
Тюрбан йому дай!
ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Турки, що танцюють, надівають під звуки музики на пана Журдена тюрбан.
Муфтій (подаючи панові Журденові шаблю).
Ти вже шляхтич, я не брехай. Шаблю приймай!
Турки (видобуваючи шаблі).
Ти вже не шляхтич, ми не брехай. Шаблю приймай!
ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Турки, що танцюють, б’ють пана Журдена в такт шаблями.
Муфтій.
Турки.
П’ЯТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Турки, що танцюють, б’ють пана Журдена під музику ціпками.
Муфтій.
Не стидатись, не кричати,
Коли хочеш паном стати!
Турки.
Не стидатись, не кричати,
Коли хочеш паном стати!
Муфтій втретє починає прикликати Магомета. Дервіші шанобливо беруть його попід руки, потім турки — і ті, що співають, і ті, що танцюють, — починають стрибати навколо муфтія і нарешті виходять разом з ним і виводять пана Журдена.
ДІЯ П'ЯТА
Пані Журден. Ах, боже мій милосердний! Ой лишенько! На кого ти схожий! Що ти на себе нап’яв? Чи не зібрався ти часом до маскараду? Та кажи ж нарешті, що це все означає? Хто тебе так вичепурив?
Пан Журден. Чи чувано коли таке зухвальство! Розмовляти так з «мамамуші»?
Пані Журден. Що ти сказав?
Пан Журден. Так, так, тепер усі повинні мене поважати. Мене щойно зроблено «мамамуші». Чула?
Пані Журден. Ще що вигадай! «Мамамуші»?
Пан Журден. «Мамамуші», кажу ж тобі. Я — «мамамуші»!.
Пані Журден. А що це за звір такий?
Пан Журден. «Мамамуші» — це по-нашому «паладин».
Пані Журден. Балазин? Ти таки й справді блазень! Чи не записався ти часом на старість до балету?!
Пан Журден. От дуреля! Я кажу — паладин, розумієш? Це такий високий сан. Мене щойно висвятили на нього з цілою церемонією.
Пані Журден. З якою ж то церемонією?
Пан Журден.
Пані Журден. Що ж воно означає?
Пан Журден. Жордіна — означає Журден.
Пані Журден. Ну, нехай Журден. Ну, та й що з того?
Пан Журден.
Щоб зробити паладина із Жордіна…
Пані Журден. Як?
Пан Журден.
Дам тюрбана й шаблю нині…
Пані Журден. Що таке?
Пан Журден.
Пані Журден. Що ти верзеш?
Пан Журден.
Бийте, бийте — не жалійте!
Пані Журден. Що це за мова така чудернацька?
Пан Журден.
Пані Журден. Та що ти мелеш?
Пан Журден (співаючи й пританцьовуючи), Га— ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да! (Падає додолу),
Пані Журден. Ой боже ж мій милосердний! Чоловік мій з глузду з’їхав!
Пан Журден (підводиться й виходить). Цить, нахабо! Мусиш з повагою ставитися до пана «мамамуші»!
Пані Журден (сама). Де він розум свій втратив? Побіжу ж я за ним… Крий боже, ще на вулицю вискочить! (Побачивши Дорімену й Доранта). Ой лишенько! Вас іще тут бракувало! З усіх боків біда!
Дорант. Так, пані, на вас чекає тут дуже цікава розвага. Ручуся вам, що другого такого навішеного, як оцей наш дивак, у цілому світі не знайдеш! Крім того, маркізо, треба допомогти Клеонтові здобути кохану дівчину й підтримати його вигадку щодо цього маскараду. Він дуже милий хлопець і заслуговує на те, щоб йому допомогти.
Дорімена. Я маю про нього добру думку і вважаю, що він цілком вартий свого щастя.
Дорант. Крім того, пані, на нас чекає тут балет, що його, власне, для нас же і влаштовують, — нам не слід його пропускати. Побачимо, чи виправдає себе моя ідея.
Дорімена. Я помітила, що тут готується щось дуже пишне. Але ж, Доранте, я більше не можу цього терпіти. Так, так. Я хочу покласти край вашому марнотратству і, щоб ви більше не витрачалися на мене, вирішила якнайшвидше одружитися з вами. Це єдине, що нам залишається. Після шлюбу — кінець усяким безумствам.
Дорант. Ах, маркізо! Невже ви й справді подаруєте мені нарешті таке щастя?
Дорімена. Це тільки для того, щоб урятувати вас від краху, а то бачу я — не за горами вже той час, коли у вас не лишиться ані шеляга в кишені.
Дорант. Я без міри вам вдячний, маркізо, за ваше піклування про моє добро! Воно належить тільки вам, так само, як і моє серце; і те, і друге — до ваших послуг.
Дорімена. Я скористаюся з обох. Та ось і наш панок. Чудова постать!
Дорант. Шановний пане, ми з маркізою прийшли висловити вам нашу повагу і привітати вас із новим саном. Ми хочемо потішитися разом з вами з нагоди шлюбу вашої дочки з сином турецького султана.