Бомба для голови, стр. 69

— Отже, смерть Ганса Дорнброка вигідна насамперед Бауеру?

— А ви як думаєте?

— За вашою версією, виходить, що Дорнброки стали жертвою Бауера, який рветься до влади?

— Не зовсім так… Старого Дорнброка розчавила та організація, яку він сам вибудував… Він розумів, що Бауер тримає в руках усі важелі, але ж, крім розуму, є серце. Серце батька. Зверніть увагу, як старий силоміць затягував сина в своє діло. Про це тепер усім відомо… Тільки, втративши сина, він віддав пост заступника Бауеру. Коли скінчиться траур, він оголосить про заручини Гізелли з Бауером, згадаєте моє слово. Все може загинути, але діло мусить жити. Старий зараз ненавидить Бауера, він ненавидить його лютою ненавистю, і він, саме він, провів його на пост свого заступника…

— Фантастика якась, — сказав Кроне. — Ви можете торгувати сюжетами…

— Було б наївно вважати, дорогий Кроне, що все зло сконцентровано в Бауері. Концерн — це могутній механізм з величезною кількістю темних лабіринтів. Там, у надрах цієї організації, може рости злий геній століття, поки що нікому не відомий. Але все це деталі, Гейнц. Дуже важливі, звичайно, деталі… Головне, куди йде концерн Дорнброка, на що він націлений у плані політичної перспективи… Це вас цікавить?

— Ха! — сказав Кроне. — Ще б пак! Багато грошей захочете за інформацію?

— Я вже старий, любий Гейнц, і на сигарети мені поки що вистачає. Мільйон дасте, і досить, — посміхнувся Ісаєв і розклав перед собою кілька картонок з досьє. — Оце я взяв з преси. Можу прочитати по порядку, в хронологічній послідовності. Отже, перше: «Нації без власної ядерної зброї навряд чи зможуть у майбутньому відігравати роль великої держави. Нації без власної ядерної зброї не зможуть іти в ногу з тими, хто створює ядерну зброю в плані подальшого наукового й технічного розвитку…» Це говорив Греве, представник ФРН у НАТО, 24 січня цього року. Візьміть до уваги: Греве тісно зв'язаний з ділом Дорнброка, Гейнц. Далі: «Володіння й право використання ядерної зброї повинно стати символом і навіть характерною рисою, яка визначає критерій суверенітету». Це Штраус у той час, коли був міністром оборони в Аденауера. Візьміть до уваги: Штраус — член спостережної ради в Дорнброка. Далі: «Західнонімецька фірма «Ваффен унд Люфтрюстунге А. Г.», що зв'язана договором з Дорнброком, випробувала на своєму полігоні багатоступінчасту ракету, заявивши, що віднині вона готова приймати замовлення на виконання всіх систем тактичних ракет». Це «Штутгартер цайтунг». Продовжую: «З 1956-го по 1966 рік у ФРН на цілі міністерства оборони витрачено 200 мільярдів марок, це вдвічі більше за суми, витрачені Гітлером на воєнні потреби Німеччини за весь час його перебування при владі». Це «Альгемайне цайтунг». Далі: «За одержаними відомостями, Ганс Оповер і Вам Пресе з Вищого технічного училища в Мюнхені проводять надзвичайно цікаві експерименти. Суть їх оточено глухою завісою секретності, але поінформовані джерела вважають, що вони працюють над створенням плазм, що генерують з допомогою лазерів могутні промені світла, сфокусовані так, щоб створити при цьому потрібну високу температуру. В зв'язку з цим висловлюються припущення, що таким же чином можна буде викликати реакцію синтезу дейтерію і тритію. А, як відомо, водневі бомби дістають свою енергію від синтезу ядер дейтерію і тритію, які треба нагріти до температури, що перевищує 100 мільйонів градусів за Цельсієм. Це досягається за допомогою атомної бомби, яка є детонатором водневої бомби. Оповер і Пресе мають намір, очевидно, використати замість старого атомного детонатора новий — лазер, який буде надійніший під час вибуху водневої бомби». Це пише «Санді таймс», Гейнц. А Вище технічне училище в Мюнхені Дорнброк опікає останні три роки дуже активно… Цікаво? Отож. Далі: «Політика США ні в якому разі не передбачає передавати контроль над ядерною зброєю Сполучених Штатів у руки будь-якої держави, що не володіє ядерною зброєю». А це представник США в «Комітеті вісімнадцяти» в Женеві, червень минулого року. Це одна рука, Гейнц, яка не відає, що робить друга. А друга ось що робить: «Протягом багатьох років ми представляємо своїм партнерам по НАТО системи тактичної ядерної зброї. Ми проводимо навчання по застосуванню цієї зброї з великою кількістю союзницького воєнного персоналу. Ми докладаємо всіляких зусиль, щоб інформувати наших партнерів по НАТО про проблеми ядерної війни». Це Макнамара, міністр оборони США. І далі: «У США в ракетних частинах проходять стажування 5 тисяч офіцерів і солдатів бундесверу». Це «Франкфуртер рундшау». А тепер послухаємо пангерманістів: «Ми, звичайно, також знаємо, що американська політика в Європі дбає насамперед про американські інтереси. Конче потрібно уточнити, як ці інтереси збігаються з нашими». Це канцлер Кізінгер. І все це, мій друже, базується на забавній концепції: «Наші територіальні вимоги сягають далеко за лінії Одер — Нейсе, ми знову хочемо забрати старі області німецького панування. 2000 рік не повинен стати роком 83-ї річниці Жовтневої революції». Це генерал фон Хассель, кавалер чотирнадцяти нагород, які він одержав од Гітлера, міністр оборони ФРН у кабінеті Аденауера — Ерхарда. І, нарешті, останнє: «Ворожнеча між Пекіном і Москвою породила в Німеччині думку про те, чи не можна зробити Китай важелем у німецькому питанні, включаючи лінію Одер — Нейсе, відповідно до формули: «Ворог мого ворога — мій друг». Ми, безперечно, маємо право включити Пекін у наші розрахунки». Це писав Майоніка, член фракції ХДС/ХСС у бундестагу. Я читав вашу статтю, Гейнц, про водневу бомбу Дорнброка. Ви шукаєте сенсації й хочете, щоб вона була вибуховою, яскравою, хльосткою. Я ж закликаю вас до ретельного аналізу допустимих можливостей, мій друже. Допустима можливість — це важливіше, ніж очевидний факт. Пробачте за повчальність, але ми, старі люди, рятуємося від склеротичного маразму, провіщаючи істини. Не сердьтесь на мене. Просто я вам розповів сугубо схематично те, що мене тривожить зараз, але в майбутньому може тривожити ще більше… І не одного мене. Вас також…

— Скажіть, — озвався Кроне, зачаровано слухаючи Ісаєва, — я запитував вас двічі: хто ви?

— Я відповім вам, — сказав Ісаєв. — Тільки спочатку я поставлю вам кілька запитань. Перше: ви соціал-демократ? Можете не говорити. Я знаю. Друге: чому ви ненавидите Дорнброка, Круппа і всіх, хто з ними?

— Тому, що Крупп і Дорнброк — це війна і це Гітлер.

— Хто зламав голову Гітлеру?

— Росіяни.

Ісаєв відкинувся на спинку крісла й витяг з кишені паспорт.

— Ось, — сказав він. — Читайте. Там тільки не написано, що я професор Інституту економіки в Москві і що мій аспірант — це той же Кочев, який «попросив політичного притулку».

— Нічого не розумію… Ви росіянин? Комуніст?

— Звичайно. Що, стало страшно? Кроне, Кроне, любий мій Кроне, коли ж ми навчимося бачити те, що нас об'єднує, а не те, що розводить по різних кутках рингу?! Словом, можливо, буде потрібна ваша допомога, щоб одержати докази. Ви згодні нам допомогти?

— «Нам»? Кого ще ви маєте на увазі?

— Прокурора Берга. Він веде чесну боротьбу, і йому буде дуже важко, тому що він тепер сам на сам проти банди…

— Я готовий допомогти вам, професоре.

— Спасибі… Коли ви сформуєте кабінет з. соціал-демократів, — посміхнувся Ісаєв, — можете написати про всю цю справу. А тепер чекатимемо новин від Берга, він подзвонить з Італії. Саме вам… ми з ним так домовились…

Шукайте жінку

Люс розлютився: в Європі знайомі говорили, що в Токіо всі розуміють англійську. «Японська там не обов'язкова, — запевняли Люса, — інтелігенція навіть думає по-англійськи… Не кажучи вже про тих, хто працює в сфері «сабісу», — так японці переінакшили на свій лад слово «сервіс».

— Великий будинок! — втовкмачував Люс шоферові таксі. — Ваш хмарочос! Касумігасекі! Розумієте? Найвищий будинок у Токіо! Біля парламенту! Величезний будинок: Касумігасекі!