Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг, стр. 165
Подумки Річард вже був далеко.
— Пішли. Давно пора рухатися.
66
Невеликий загін крокував по облицьованих панелями залах. Попереду йшла Рікка, Кара і Ніккі замикали процесію. На перетині Річард повернув у кам'яний коридор з високою склепінчастою стелею, яка знаходилася на висоті майже в двісті футів. З боків проходу через рівні проміжки піднімалися освітлені лампами колони. Між величезними вікнами височіли масивні зовнішні опори, що підтримували високі стіни. Промені світла падали через високі вікна і маленькі круглі віконця в стелі. Стук їх каблуків, немов удари молотів котився по порожньому залу, повторюваний відлуням.
Плащ Річарда, немов витканий з чистого золота, майорів у нього за спиною, ніби від поривів штормового вітру. Золоті символи на чорній туніці палали вогнем в напівтемряві залів. Коли він перетинав промені світла, срібні пряжки на чоботях і поясі, срібні символи на шкіряних браслетах відбивали промені світла, лезами розсікаючи навколишній морок, немов сповіщаючи про прибуття бойового чародія.
Лють будь-якої Морд-Сіт завжди змушувала кров більшості людей зупинятися в жилах, але холодний гнів на красивому обличчі Кари здавалося, здатний заморозити її назавжди. Пані Смерть, що йшла поряд з Морд-Сіт, виглядала не менш переконливо. Ще в їх першу зустріч Річард відчував оточуючу її магічну ауру, але сьогодні повітря навколо неї просто тріщало від магічної енергії.
Річард минув ніші зі столами й зручними стільцями навколо них. М'які килими, що вистилали їх, манили відпочити в тихому зручному куточку. Річард обходив килими — стукіт підборів по полірованому граніті здавався йому більш правильним в цей момент. Ніхто з його супроводжуючих теж не наступав на м'яку поверхню. Посилені луною звуки кроків створювали враження, що по залах Замку Чарівників рухається армія солдатів.
На ходу Рікка обернулася і вказала праворуч. — Вони тут, лорд Рал.
Не сповільнюючи ходу, Річард завернув за ріг, прямуючи до самого центру величезних двостулкових дверей. За розкритими стулками була видна витончено обставлена бібліотека. Навпроти дверей розташовувалося величезне вікно, розділене важкими дубовими перекладинами на дюжину засклених квадратів. До стелі на тридцять футів у висоту піднімалися книжкові полиці. Уздовж полиць були приставлені драбини, які можна було пересувати уздовж полиць по мідних рейках, щоб забезпечити доступ до кожної полиці. Масивні колони з червоного дерева мерехтіли в променях сонячного світла, проникаючого через високі вікна. Але внизу світла було не надто багато, і щоб розігнати напівтемряву, необхідні були лампи.
Величезний стіл червоного дерева з крученими ніжками, кожна з яких була обхватом більше, ніж рука Річарда, стояв між дверима і вікном. Уздовж кожної стіни піднімалися колони, що підтримували верхні яруси полиць. Дальні кінці кімнати справа і зліва залишалися в тіні.
Енн виглядала здивованою.
— Річард! Що ти тут робиш? Ти повинен бути з нашими військами.
Річард не звернув на неї ніякої уваги, дістаючи затиснуту під ліктем книгу в червоній шкіряній палітурці. Використавши її як мітлу, він скинув зі столу лежать на ньому книги, звільнивши широкий порожній простір полірованого столу перед трьома чарівниками.
Річард кинув книгу в червоному шкіряному палітурці перед ними на стіл. Книга голосно хляпнула і луна цього звуку відгукнулося у величезній кімнаті подібно удару грому.
Золотий напис «Вогняний Ланцюг» замерехтів в напівтемряві.
— Що це? — Тривожно запитав Зедд.
— Доказ, — відповів Річард. — Вірніше, один з доказів. Я ж обіцяв представити їх тобі.
— Це дуже стародавня книга, — пояснив їм Натан. — У ній описана формула для створення того, що називається заклинанням Вогняного Ланцюга.
Зедд підняв на нього горіхові очі. — Що таке Заклинання Вогняного Ланцюга?
— Кінець нашого світу, наскільки ми встигли зрозуміти, — з похмурою впевненістю сказав Річард. — Придумавши його, древні чарівники зробили необережність і створили протиріччя, що порушує Дев'яте Правило. В кінцевому підсумку вони зрозуміли, що якщо одного разу Заклинання Вогняного Ланцюга буде запущено, це призведе до катастрофічних наслідків.
Натан насупився і подивився на Ніккі, очевидно очікуючи від колишньої Сестри більше мудрості і досвіду.
— Про що він говорить?
— Чарівники давнини розробили теорію про те, як змінювати пам'ять за допомогою магії Збитку, роз'єднуючи її на частини, які потім спонтанно відновлюються вже незалежно один від одного. В результаті формується помилкова пам'ять, щоб заповнити порожнечу на місці зруйнованих фрагментів. Вони розробили спосіб, як змусити людину зникнути по відношенню до всіх інших, змушуючи всіх забувати про неї, навіть якщо ви тільки що бачили її прямо перед собою. Буквально в ту ж мить, коли дивитеся на неї.
— Заклинання знищує пам'ять про предмет заклинання. Однак було виявлено, що цей випадок утворює свого роду ланцюгову реакцію, яку неможливо ні передбачити, ні управляти нею. Це нагадує пожежу, яка продовжує горіти, використовуючи в якості палива зв'язок предмета заклинання з іншими людьми, пам'ять яких не була змінена. У кінцевому рахунку вплив заклинання зачіпає цілком весь світ живих.
— До речі, щодо пророчих черв'яків — додав Річард. — Можливо, вони і справді існують, але в даному випадку причина зникнення пророцтв — Заклинання Вогняного Ланцюга. Запущене заклинання починає свою дію, заповнюючи в пророцтві порожні місця, залишені пророками для майбутньої роботи. Цей проміжок заповнюється пророцтвом, що містить в собі формулу Заклинання Вогняного Ланцюга. Таким чином, одного разу запущене, Заклинання Вогняного Ланцюга заражає і знищує всі гілки пророцтва, пов'язані або з предметом, або з хронологією. У нашому випадку використані обидва напрямки дії заклинання. І обидва вони відносяться до Келен. Тому вона і виявилася витерта з пророцтва тим, що називається Наслідком впливу Заклинання Вогняного Ланцюга.
Натан важко обм'як у кріслі. — Добрі духи…
Енн склала руки, засунувши пальці в рукава сукні. Вона не виглядала ні радісною, ні враженою.
— От і добре. Ми вивчимо цю книгу і подивимося, чи дійсно щось відбувається, чи це всього лише твої безглузді вигадки.
— Але проблема не тільки в цій книзі.
— Ти повинен був залишитися з армією, з нашими людьми. Ти повинен вести війська в заключний бій. Ти повинен негайно повернутися туди. Пророцтво вельми ясно говорить про це. Там чітко сказано, що якщо ти цього не зробиш, світ опиниться на грані загибелі.
Річард пропустив слова Енн повз вуха і спіймав пильний погляд діда.
— Як по-твоєму, чи існує магія, здатна протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга?
Зедд знизав плечима. Можна було бачити, що він вельми засмучений манерою Річарда вести розмову.
— Звідки мені знати?
— Існує. І воно було створене саме для цієї мети.
— І що ж це? — Запитав Зедд.
— Скриньки Ордена.
Рот Зедда відкрився.
— Річард, це ж немож…
Річард засунув руку в кишеню і витягнув те, що в ньому лежало. Різко грюкнувши рукою по столу, він поклав це так, щоб було добре видно всім трьом.
Очі Зедда широко розкрилися. — О духи! Річард, це ж зміїна лоза…
— Пам'ятаєш, що сказано в Книзі Зниклих Тіней? «І коли шкатулки Одена введені в гру, виростає зміїна лоза…»
— Але… але… — Зедд запнувся. — Скриньки Одена знаходяться в Саду Життя, в Народному Палаці, під надійною охороною.
— І не тільки, — вставив Натан. — Я особисто озброїв солдатів Першого Кільця зброєю, яка здатна зупинити будь-якого обдарованого. Ніхто не може проникнути туди.
— Згоден, — наполягав Зедд. — Це неможливо.
Річард обернувся і обережно взяв те, що несла Кара. Він м'яко поставив «Сильну духом» так, щоб статуя стояла прямо перед трьома магами на протилежному кінці столу. Гордо піднявши відкинути голову, стиснувши кулаки, вона немов пручалася їх спробам представити її оманою.