Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія, стр. 85

— Мені було важливо, щоб всі ви прийшли і зрозуміли те, що я скажу, — почав Річард. — Ви мрієте про звільнення від Ордена і думаєте, що я зроблю це за вас. Але я не можу перемогти один. Або ви мені допоможете, або і вас, і всіх, кого ви любите, чекає смерть. Якщо ми переможемо, ви повинні будете передати мої слова іншим. — Він трохи помовчав і обвів поглядом юрбу. — Ви багато страждали і тепер прийшли сюди. Ви усвідомили, що якщо поступите так само, як і ваші друзі, якщо скористаєтеся тими ж безглуздими рішеннями, то перетворитеся на рабів, або вас уб'ють. Відмовившись від долі, уготованої вам Орденом, ви втекли. Кожен з вас прийняв рішення спробувати перемогти, боротися проти загарбників, які вбивають і поневолюють ваш народ. Тепер ви тут, і це ваш останній шанс… єдиний шанс. Вислухайте те, що я вам скажу, а потім виберіть своє майбутнє.

Перед Річардом стояли виснажені, одягнені в брудні лахміття люди, які пережили нелегкий час життя в пагорбах. У них не було сил вимовити слово або кивнути, що вони чують його. Але все ж їхні погляди були прикуті до лорда Рала. У них читалося очікування і надія. Річард зрозумів, що якщо буде говорити з ними відкрито і прямо — вони повірять йому. Люди чекали його слів.

41

— Три роки тому, на початку осені, я жив у містечку, званому Хартленд, — почав розповідати Річард. — Я був лісником. Моє життя мирно текло в краї, який я любив найбільше. Про те, що лежить за межами мого будинку, мені було відомо дуже небагато. У цьому відношенні я був зовсім як ви до вторгнення Ордена, так що я можу зрозуміти ваше ставлення до змін. Як і ви, я жив під захистом кордонів, які не давали тим, хто бажав завдати нам шкоди, дістатися до нас.

Люди почали шепотітися, збуджені і задоволені його відвертістю і тим, що в їх історіях багато спільного.

— І що сталося? — Запитав один з них. Річард не зміг стримати усмішки.

— Одного разу в моєму лісі з'явилася Келен, — він махнув рукою в бік дружини. — Її народ, як і ви, опинився в страшній біді. Їй потрібна була допомога. Але замість того щоб отруїти мене, Келен розповіла мені свою історію. Так само, як і у вас, захищаючі їх кордони впали, і тиран вторгся на її землю. Вона ще поділилася зі мною побоюваннями, що вороги незабаром прийдуть і на мою землю, і знищать мій народ, моїх друзів, моїх улюблених.

Всі звернули погляди до Келен. Люди дивилися на неї так, немов побачили її вперше. Їх вразило, що стояча перед ними велична жінка могла бути дикункою — адже вони вважали такими всіх, хто приходив з іншого боку, — і що у неї могли бути такі ж біди, як і у них. Річард розповів тільки найпростішу частину історії, але він хотів, щоб ці люди його зрозуміли, тому намагався пояснити попростіше.

— Я отримав ім'я — Шукач Істини і меч, який повинен був допомогти мені в важкій боротьбі, — Річард витягнув меч з піхов на половину клинка, дозволивши людям побачити блискучу сталь. Багато хто скривився, побачивши блиск грізної зброї. — Разом, плечем до плеча, ми билися, щоб зупинити тих, хто хотів знищити або поневолити нас. У чужій країні Келен стала моїм провідником, не тільки допомагаючи мені битися з вбивцями і загарбниками, а й допомагаючи прийти до розуміння величезного світу, про існування якого я не знав. Вона відкрила мені очі на те, що лежало за кордонами, котрі захищали мене і мій народ. Келен допомогла мені побачити навислу над світом тінь тиранії і краще взнати те, без чого неможливо пізнати істину, — саме життя. Вона повернула моє життя в нове русло і допомогла прийняти виклик. Якби не зустріч з Келен, сьогодні я був би мертвий, а безліч людей загинуло б або стало рабами.

Річард змушений був відвернутися, щоб приховати хвилю болю, що накотилася на нього при думці про тих, кого він втратив в боротьбі. Завоювати перемогу було важко.

Спершись об статую, він згадав жорстоке вбивство свого вітчима Джорджа Сайфера. Ця людина виростила його, і до того, як вступити у боротьбу, Річард вважав його своїм батьком. Біль далеких подій стрімко повернулася. На Річарда нахлинув весь жах того часу. Раптово він усвідомив, що ніколи більше не побачить людину, яку так сильно любив. До цього моменту Річард не згадував про те, як йому бракує Джорджа.

Загнуздавши себе, Річард обернувся до людей.

— Зрештою, і тільки завдяки допомозі Келен, я переміг тирана. Поки вона не прийшла в мої ліси і не потривожила мій спокій, я не знав, що це означає — жити. Повалений мною ворог звався Даркен Рал, він був мій батько і чоловік, якого я ніколи не знав.

Люди подивилися на нього з недовірою.

— Ніколи не знав? — Перепитав вражений голос.

— Це довга історія, — похитав головою Річард. — Можливо, в більш відповідний час я вам її розповім. Зараз я повинен розповісти вам про найважливіше, щоб ви і ті, кого ви любите, могли повернутися додому.

Дивлячись в землю, Річард пройшовся перед людьми.

— Коли я вбив Даркена Рала, то зробив це, щоб не дати йому вбити мене і моїх близьких. Він катував і вбив незліченну кількість людей і тільки цим уже заслужив смерть, але я повинен був убити його, інакше він убив би мене. Тоді я ще не знав, що він — мій справжній батько, а я — його спадкоємець, і, вбивши його, я стану лордом Ралом. Можливо, якби тиран знав, що я його син, він намагався б убити мене за одне це, але він теж перебував в невіданні. У мене була важлива інформація, тому він збирався катувати мене, щоб отримати її, а потім убити. Мені вдалося вбити його першим. З тих пір я багато чому навчився. Те, чого я навчився, об'єднає нас на дорогах, по яких ви прийдете до розуміння, якщо досягнете успіху в новій битві. — Річард обвів рукою людей і притиснув її до грудей, дивлячись на них. — Країна, в якій я виріс, країна Келен і країна Д'хара складають Новий світ. Ви дізнаєтеся, що ці великі землі, де лежить і ваша батьківщина, називаються Старим світом. Після того як я став лордом Ралом, бар'єри, які захищали нас від Старого світу, зруйнувалися, навіть сильніше, ніж ваші. Коли це сталося, Імператор Джеган — володар Старого світу скористався цією можливістю, щоб вторгнутися в Новий світ, мій дім. Його вторгнення у нас набагато страшніше, ніж у вас. Ми б'ємося з ним і його солдатами більше двох років, намагаючись знищити їх або хоча б відкинути назад в Старий світ. Бар'єри, які були зруйновані, захищали нас від Ордена і подібних їм загарбників майже три тисячі років — набагато довше, ніж вони захищали вас. В кінці Великої війни, перед тим як були поставлені бар'єри, ворог із Старого світу використовував магію, щоб створити людей, прозваних соноходцями.

Люди стали перешіптуватися. Вони почули знайоме слово, хоча насправді і не розуміли, що воно означає.

— Соноходець проникає в мозок людини і бере її під контроль, — пояснив Річард, коли запанувала мовчанка. — Від них немає захисту. Якщо соноходець поневолить твій мозок, ти не можеш опиратися його владі. Люди опинилися в скрутному становищі. Людина на ім'я Елрік Рал, мій предок, очолив боротьбу проти соноходців. Він був у той час не тільки лордом Ралом, Правителем Д'хари, але й великим чарівником. Він створив зв'язок, який захищав людей від соноходців, включаючи їх уми в магічну мережу Елріка Рала. Ваша релігія створена заради такого ж зв'язку. Лорд Рал дарував людям Д'Хари такі особливі узи на три тисячі років.

Кілька людей вийшли вперед, на їхніх обличчях з'явилася тривога.

— Лорд Рал, принісши клятву тобі, ми будемо захищені від соноходців? Чи будемо ми захищені від того, що хто вторгнеться в наш розум і заволодіє нашим тілом? — Запитав хтось.

— Тобі й твоїм людям не потрібен захист. Ви захищені в будь-якому випадку, — похитав головою Річард.

Зітхання полегшення вирвався у стоячих перед ним людей. Хтось обхопив за плечі сусіда, або поплескав друга по спині. Вони виглядали так, немов соноходці вже підкрадалися до них, але в останню мить людям вдалося врятуватися.