Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія, стр. 40

Він збирав сили, готуючись зняти з себе намисто. Колись його вже «заковували». Таке з ним створила сама аббатиса, покаравши, немов якого-небудь хлопчиська, що не вміє поводитися з даром. Сестри Світла одягають нашийники тим, хто може заподіяти своїм даром шкоду іншим. І Річард носив Рада-Хань, коли в ньому ожив дар.

Коли Сестри вважали необхідним, вони надягали намисто юним чарівникам, і він завдавало їм біль, вартувало лише викликати магію. Зедд розумів, чому сестри закували Річарда в нашийник, коли стало відомо, що він володіє двома сторонами дару, розумів, що вона турбувалася про те, що його можуть переслідувати темні сили, але все одно Зедд не міг пробачити їй цього. Чарівника може вчити тільки чарівник, а не натовп гусок на зразок Сестер Світла.

Сестри, однак, не збиралася вчити Річарда. Вони закували його намистом, щоб викрити зрадників у своїй пастві — Сестер Тьми.

Але, на відміну від Річарда, Зедд знав, як знімати цю штуку. Він вже робив так, коли аббатиса думала за допомогою нашийника домогтися його згоди.

Зедд трохи зібрав силу, так, щоб відьма не помітила, і спробував розчепити намисто. Він відчув заклинання, готове звільнити його.

Коли прийде потрібний час, він буде твердо стояти на ногах, а голова перестане крутитися, і тоді він зламає нашийник. У той самий момент, перш ніж вона встигне усвідомити, що сталося, він спопелить її полум'ям чарівника.

Жінка знову підчепила пальцем нашийник і потягнула.

— Мій дорогий чарівник, підозрюю, що з твоїм видатним талантом ти знаєш, як звільнитися від нашийника.

— Так? Видатний талант? — По обличчю Зедда пробігла усмішка. — Вельми задоволений.

Її усмішка була сповнена презирства. Відьма підтягла його за обруч близько до свого жахливого обличчя.

— Так як Його Високість був би дуже незадоволений, зумій ти звільнитися від нашийника, я вжила заходів до того, щоб це не сталося. Щоб одягнути його на тебе, я використовувала Магію Збитку.

Так, тепер це проблема.

Вона покликала людей. Зедд зауважив, що у всіх мокрі очі. Він був приголомшений, коли зрозумів, що вони плачуть.

Плачучі чи ні, але люди виконували накази потворної предводительки, а тому безцеремонно схопили чарівника і кинули його у віз, немов в'язанку дров.

Зедд впав поряд з кимось.

— Рада бачити тебе живим, старий, — прошепотів тихий голос.

Еді. Половина її обличчя опухла і кровоточила. Вони побили її майже до смерті. Її руки теж були зв'язані за спиною. Зедд побачив, що вона теж плаче.

Його серце стиснулося.

— Еді, що вони з тобою зробили?

— Не так багато, скільки, боюся, ще зроблять, — слабо посміхнулася вона.

У тьмяному світлі ліхтаря Зедд помітив на ній той же огидний нашийник.

— Твоє тушковане м'ясо було чудовим, — сказав він.

— Прошу, не говори зараз зі мною про їжу, — застогнала Еді.

Зедд обережно повернув голову і побачив у темряві ще людей. Вони стояли у нього за спиною, тому він їх не відчув. Його дар не бачив їх.

— Думаю, у нас серйозні труднощі, — прошепотів він, швидше сам собі.

— Та ну?.. І що в тебе на думці? — Проскрипіла Еді. Зедд знав, що вона просто намагається розвеселити його, але не міг змусити себе навіть посміхнутися. — Пробач, Зедд.

Він кивнув і ліг на бік. Це було найкраще, що він міг зробити зі зв'язаними руками.

— Я думав, що все передбачив, поставивши скрізь пастки. На жаль, вони виявилися марними проти тих, кого магія не відчуває.

— Ти не міг знати про це, — ласкаво промовила Еді. Зедд мучився жалями.

— Але я повинен був прийняти це до уваги, після того, як ми зустріли навесні таку людину в Палаці сповідниць. Я повинен був подумати про цю небезпеку, — його очі втупилися в темряву. — Я провалив нашу справу, як останній дурень.

— Звідки вони всі прийшли? — Еді ледве стримувалася, щоб не запанікувати. — У своєму житті я не зустрічала жодної людини, а тут їх ціла юрба.

Зедд не міг бачити страждань Еді. Його подруга могла знати про те, що вони тут, тільки по звуках мови. Він же, врешті-решт, міг бачити ворогів і очима.

Люди стояли навколо, схиливши голови і очікуючи наказів.

Було помітно, що їм не подобається те, що відбувається. Всі вони були молоді, близько двадцяти. Деякі плакали. Дивно було бачити, як плачуть такі здоровенні чоловіки. Зедд майже пошкодував про те, що убив одного з них. Майже.

— Ви, троє! — Жінка вказала на кількох чоловіків в тіні і протягнула одному з них ліхтар, в який вклала полум'я зі своєї руки. — Ідіть і починайте шукати.

Білі очі Еді обернулися до Зедду.

— Сестра Тьми, — прошепотіла вона з огидою. І тепер Сестри володіють Замком.

19

— Звідки ти знаєш, що це була Сестра Тьми? — Запитала Верна і знову взялася писати.

Вона вивела свої ініціали на аркуші з проханням до Сестри з'їздити на південь в місто і дізнатися, як місцеві відьми збираються його захищати. Вся паперова робота тепер звалилася на неї. Палац Верни був зруйнований, пророк став недосяжний, Справжня аббатиса поки безрезультатно зайнята його пошуками. Багато хто з Сестер віддали свої душі Володареві підземного світу, і це наблизило його на крок вперед до того, щоб томити їх всіх у вічній темряві. Інші Сестри — і Світла, і Тьми — опинилися в руках ворога і підкоряються всім його наказам. Кордон між Старим і Новим світом зруйнований, цілий світ перевернутий, а єдина людина — Річард Рал — якому було передбачено зламати хребет Імперському Ордену, знаходиться пес його знає де і робить пес його знає що, і нарешті, її втомило написання наказів.

Верна терпіти не могла возитися з паперами, у неї було кілька помічників, але вона відчувала, що їх треба контролювати. Крім того, що папери її дратували, вони займали її увагу, не дозволяючи зосереджуватись на можливих магічних сюрпризах з одного і іншого боку, які можуть бути прогавленими.

— Це могла бути і Сестра Світла, — додала Верна. — Джеган використовує і їх. Ти не можеш знати напевно, що це Сестра Тьми. Всю зиму і весну він посилав разом з розвідниками Сестер.

Морд-Сіт сперлася ліктем на стіл і нагнулася вперед.

— Кажу ж вам, аббатиса, це була Сестра Тьми. — Верна не бачила сенсу погоджуватися, і тому в глибині душі не погоджувалася.

— Ну, якщо ти так говориш, Ріккі… — не бажаючи сперечатися, протягнула вона.

Верна взяла зі стосу ще один папір — наказ Сестрам знайти серед дітей тих, хто може стати Сестрами Світла і відозву на тему, чому Творець проти Імперського Ордена. Верна посміхнулася, уявивши, як Зедд розлютиться, дізнавшись, що в Новому світі Сестри мають свою думку на цей рахунок.

Ріккі прибрала зі столу руки.

— Ти зі мною ще погодишся.

— Ну, гаразд, можеш йти, — Верна бурмотіла собі під ніс наступне послання від Сестер Світла на півдні. Сестри писали про те, що перекрили гірські перевали.

— Не йди звідси нікуди, — гаркнула Ріккі і вилетіла з намету.

— Нікуди я не йду, — зітхнула Верна, читаючи рахунок, але розлючена білявка вже пішла.

Раптом Верна розрізнила звуки якоїсь метушні біля шатра. Ріккі зло когось вичитувала. Морд-Сіт невиправна. Може тому, незважаючи ні на що, вона подобалася Верні.

З тих пір як загинув Уоррен, серце Верни ніби закам'яніло. Вона, як і колись, робила те, що була повинна, але не відчувала нічого, крім відчаю. Чоловік, якого вона кохала, її чоловік, найдивовижніший чоловік в світі — помер.

Ніщо більше не хвилювало її.

Верна намагалася виконувати свою роботу якнайкраще — занадто багато людей залежали від неї, але, по правді, вона вимотувала себе роботою, тільки щоб чим-небудь зайняти свій мозок, і не давати йому думати про втрату Уоррена. Це не завжди спрацьовувало, але вона старалася. Люди розраховують на неї, а вона не може себе змусити дбати про них.

Уоррен помер. Життя для Верни стало порожньою пусткою. Це кінець всього, кінець турбот про будь-що.