Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння, стр. 129
З-за сусідньої колони несподівано вискочив, припинивши регіт, чоловік — безсумнівно, він мав якісь власні наміри. Дженнсен впізнала його моторошну посмішку. Саме його вона бачила тієї ночі біля будинку Латеї, коли чаклунку вбили. І саме він страшно налякав Бетті. І саме ця людина являлася Дженнсен в нічних кошмарах.
— Бачу, ти знайшла мою королеву, — сказав він.
— Що? — Здивувався Себастян.
— Мою королеву, — повторив чоловік, мерзенно посміхаючись. — Я — король Обі Рал. А вона буде моєю королевою.
Тут дівчина помітила, що його очі дуже схожі на очі Натана Рала, Річарда, на її очі. Вони не були схожі настільки, наскільки були схожі один на одного очі Річарда і Дженнсен, але тим не менш, фамільна схожість малася. Чоловік казав правду: він теж був сином Даркена Рала.
— Ось він, мій брат, лорд Рал! — Чоловік зробив вказуючий жест.
З-за колони вийшов Річард.
— Не бійся, Джен, він не зможе заподіяти тобі шкоду, — прошепотів Себастян. — А ти можеш знищити його.
Шанс з'явився знову, і тепер вона його не упустить!..
І тут Дженнсен помітила крізь гущавину колон під'їзжаючий фургон. Їй здалося, що вона впізнає коней — сірих, з чорними гривами і хвостами. Тварини були величезні — рідко зустрінеш подібних, — а візник крупний і світловолосий.
Почулося знайоме мекання. Невже Бетті?! Дженнсен остовпіла, недовірливо дивлячись на фургон. Кізка знаходилася поруч з візником, поставивши на сидіння передні ніжки. Величезний блондин почухав у неї за вушками. Схоже, це був Том.
— Дженнсен, відійди, будь ласка, від Келен, — попросив Річард.
— Ні, сестричка, не відходь, — зареготав Обі.
Дівчина наблизилася до Матері-сповідниці, яка як і раніше висіла на прив'язаній до колони мотузці. Щоб підійти до Келен, Річарду доведеться пройти повз неї, Дженнсен. І тоді він опиниться в її руках.
— Дженнсен, чому ти на стороні сестер Тьми? — Запитав Річард.
— Я на стороні сестер Світла, — кинувши швидкий погляд на Мердінту, сказала Дженнсен.
Річард повільно похитав головою, теж дивлячись на Мердінту.
— Ні, вона — сестра Тьми. У Джегана є сестри Світла, але є і не тільки вони. Це рабині соноходця — про це говорять кільця в їх нижніх губах.
Дженнсен і раніше чула слово «соноходець». Вона судорожно намагалася пригадати, де саме. І згадала: саме його сестри запитували в ніч звершення угоди в лісі. Події тієї ночі з несамовитою швидкістю пронеслися в її мозку. Знову з'явився голос, але це їй зовсім не допомогло. Все всередині Дженнсен знемагало від бажання вбити Річарда, але було і щось заважаюче.
«Можливо, в цьому і проявляється чарівництво лорда Рала», — подумала дівчина.
— Щоб врятувати Келен, ти повинен пройти Дженнсен, — вимовила сестра Мердінта холодним, зарозумілим голосом. — Ти вийшов за межі відпущеного тобі часу і можливостей, лорд Рал. Поки твій час не вийшов, постарайся, принаймні, врятувати дружину.
Краєм ока Дженнсен помітила, як крізь кам'яний ліс до неї біжить коза, далеко випереджаючи Тома.
— Бетті? — Прошепотіла Дженнсен, і сльози струмком хлинули з її очей. Дівчина зняла чорну накидку з лиця, щоб кізка впізнала подружку.
Почувши своє ім'я, Бетті забекала, завиляла на бігу маленьким стирчачим хвостиком. А слідом за Томом біг хтось ще, зовсім маленький…
Але на шляху між козою і Дженнсен вже стояв Обі.
Наткнувшись на нього, Бетті видала жалісливий крик і позадкувала. Дівчина прекрасно знала цей крик жаху, що закликає на допомогу.
Небо над головою вибухнула громом і блискавками, ще більше налякавши нещасу тварину.
— Бетті! — Крикнула Дженнсен, насилу вірячи власним очам.
Чи не видіння це, не жорстокий обман, не чарівництво лорда Рала?..
Почувши її голос, Бетті оббігла Обі і з усіх ніг кинулася до своєї гаряче улюбленої подруги. Але не зробивши і дюжини кроків, застигла на місці. Хвостик її перестав виляти, і Бетті стражденно забекала. А потім бекання перейшло в новий крик жаху.
— Бетті, іди сюди, це ж я, — ридала Дженнсен.
Коза подивилася на неї і позадкувала. Тварина реагувала на подругу так само, як на Обі. А потім Бетті повернулася і понеслася геть.
Прямо до Річарда.
Той нахилився, і засмучена коза кинулася до нього, шукаючи розради. І знайшла його під ласкаво простягнутою рукою.
До приголомшеної Дженнсен донеслося нове тихе мекання. В купку людей, прямо в центр смертельного протистояння, прискакали двоє маленьких біленьких козлят-близнюків. Побачивши Дженнсен, вони стиснулися і стали жалібно кликати матір.
Бетті заклично промекала. Козенята повернулись і кинулися до неї. Близько матері вони тут же відчули себе в безпеці і застрибали навколо Річарда, явно бажаючи, щоб він удостоїв своїм дотиком і їх.
Том зупинився на віддалі і, прихилившись до колони, спокійно спостерігав за подіями.
І Дженнсен вирішила, що світ, безсумнівно, зійшов з розуму.
60
— Бетті, що відбувається? — Крикнула Дженнсен, не в силах змиритися з тим, що відбувається.
— Чарівництво відбувається, — пролунав позаду шепіт сестри Мердінти. — Саме цим він і займається.
Невже лорд Рал і справді зачарував козу, налаштувавши її проти Дженнсен?
Річард ступив до дівчини. Бетті і близнюки возилися біля його ніг, не маючи ні найменшого поняття про те, що все зараз залежить від вибору між життям і смертю.
— Дженнсен, подумай про все своєю головою, — вимовив Річард. — Ти повинна мені допомогти. Відійди від Келен.
— Убий його! — Люто шепотів Себастян. — Зроби це, Джен! Його магія не діє на тебе! Ну ж!..
Річард спокійно дивився, як вона піднімає ніж.
Зараз вона вб'є його, і чарівництво закінчиться, і Бетті знову буде з нею…
Дженнсен застигла. Вона раптом зрозуміла, що тут щось не так. І повернулася до Себастяна:
— Звідки ти це знаєш, а? Я ж ніколи не говорила тобі про те, що його чари не можуть заподіяти мені шкоди?
— І тобі теж? — Вигукнув Оба. — Значить, ми обидва невразливі! Ми можемо разом правити в Д'харі. Але, звичайно, королем буду я. Король Обі Рал. Я не жадібний. А ти можеш стати принцесою… Так, напевно, я можу зробити тебе принцесою, якщо ти будеш добре поводитися.
Дженнсен знову подивилася на розгублене обличчя Себастяна:
— Так звідки ти знаєш?
— Джен, я просто… Я думав… — Себастян намагався знайти відповідь. І не знаходив.
— Річард… — пролунав голос Келен, що прийшла у себе. — Річард, де ми? — Мати-сповідниця почала корчитися від болю і закричала, хоча ніхто до неї не доторкався.
Річард зробив ще крок вперед. Розмахуючи ножем, Дженнсен відступила.
— Якщо ти хочеш отримати Келен, ти повинен пройти через Дженнсен, — крикнула сестра Мердінта.
Річард кинув на неї нічого не виражаючий погляд:
— Ні.
— Ти повинен! — Завила сестра. — Ти повинен вбити Дженнсен, інакше Келен помре!
— Ти в своєму розумі? — Накинувся на неї Себастян.
— Помовч, Себастян! — Відрізала сестра. — Спасіння приходить лише через жертву. Все людство зіпсоване. Один індивідуум не представляє ніякої цінності. Одне життя не коштує нічого. Неважливо, що з нею трапиться, має значення тільки саме жертвоприношення.
Себастян дивився на неї і не знав, що відповісти. У нього явно не знаходилося доводів на захист життя Дженнсен.
— Ти повинен вбити Дженнсен, інакше я вб'ю Кален, — обернувшись до Річарда, заверещала Мердінта.
— Річард, — простогнала нещасна Мати-сповідники, все ще не зовсім розуміючи, де вона і що відбувається.
— Келен, спокійно, — м'яко вимовив Річард.
— Це останній шанс! — Волала сестра Мердінта. — Останній шанс врятувати дорогоцінне життя Матері-сповідниці! Останній шанс, або вона дістанеться Володареві пекла. Притримай його, Дженнсен, поки я буду вбивати його дружину!
Дженнсен злегка похитнуло те, що сестра нацьковує Річарда на неї. Але це не мало значення. Сестра теж жадала смерті лорда Рала. Вони всі хотіли його смерті.