Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих, стр. 99

— І я хочу, щоб вони були зроблені з вибіленої вовни.

— Вибіленої? — Помітно здивувався посланець.

— Нам потрібно бути хитрими, як ви вже зрозуміли. Імперський Орден прийшов з далеких південних земель. Річард якось раз бував там і розповідав мені, що клімат там, в Старому світі, сильно відрізняється від нашого. Їх зими — не те що наші. Якщо я не помиляюся. Імперський Орден до суворих зим не звик, не вміє виживати в таких умовах, не кажучи вже про ведення військових дій. Можливо, ведення зимової кампанії — річ важка, але у нас в цьому єдина перевага. Я хочу безжально нищити їх, — стиснула кулак Келен. — І хочу скористатися холодами, щоб змусити їх страждати. Я хочу витягнути їх з нір, змусити битися. Битися в тих умовах, які для них незвичні. Мені потрібні білі плащі з капюшонами, щоб замаскувати наших людей. Тоді у нас буде можливість, користуючись погодними умовами, підбиратися до них ближче — наносити удари і зникати прямо у них на очах.

— У них немає магів?

— Є, але вони не поставлять чаклунку обчислювати кожного стрільця, який націлив на них свої стріли.

— Так, розумію… — Представник Теріо задумався. Потім, ніби закріплюючи обіцянку, ляснув долонею по камінної дошці. — Я накажу, щоб плащі почали ткати негайно. І вашим людям ще знадобляться теплі рукавички.

Келен вдячно посміхнулася.

— Вони будуть вам надзвичайно вдячні. Нехай ваші люди почнуть відправку сюди плащів по мірі виготовлення. Не чекайте, поки буде готова вся партія. Ми можемо почати проводити рейди з будь-якої кількості, а потім збільшувати чисельність по мірі надходження ваших плащів.

Накинувши на голову каптур, представник Теріо став застібати товстий вовняний плащ.

— Зима тільки починається. І чим більше у вас буде часу бити їх, використовуючи погодні умови, тим краще для всіх. Мабуть, я негайно вирушу в дорогу.

Келен потисла йому руку — вельми невластивий для Матері-сповідниці жест, але цілком звичайний для того, щоб висловити щиру вдячність за допомогу.

Стоячи на порозі разом з Карою і спостерігаючи, як представник Теріо зі свитою пробирається по глибокому снігу, Келен сподівалася, що білі плащі почнуть незабаром надходити і виявляться настільки корисними, як вона розраховує.

— Ти дійсно вважаєш, що ми зможемо вести військові дії в зимових умовах? — Запитала Кара.

— Повинні!

Келен вже повернулась до дверей, але помітила серед дерев процесію, що підходила. Коли процесія підійшла достатньо близько, Келен побачила, що попереду йде генерал Мейфферт. Пішки. Побачила вона також Еді, Верну і Уоррена з Зеддом, крокуючих поруч з чотирма вершниками. Полуденне сонце освітило руків'я меча Першого вершника.

Келен ахнула, зрозумівши, хто це.

Не потрудившись заскочити в будиночок, щоб прихопити плащ або кожух, вона понеслася по снігу йому назустріч. Кара наступала їй на п'яти.

— Гарольд! — Закричала Келен, підбігши ближче. — Ох, Гарольд! Як же ми тобі раді!

Це з Галею приїхав її єдинокровний брат. Тут Келен розгледіла його супроводжуючих вершників і знову ахнула. Прибули капітан Бредлі Райан, який командував тими новобранцями, з якими їй довелось разом битися, і його заступник, лейтенант Флін Хобсон. Їй здалося, що замикаючим їде сержант Фрост. Радісно сміючись, вона бігла до них по глибокому снігу.

Келен хотілося стягнути свого брата з коня і задушити в обіймах. У польовий офіцерській формі армії Галеї, куди менш помітній, ніж парадна, він виглядав просто чудово. Келен тільки тепер усвідомила, наскільки сильно турбувалася.

З королівським достоїнством принц Гарольд схилив голову, вітаючи Келен. Усмішка його була куди більш стриманою, ніж у неї.

— Мати-сповідниця! Радий бачити вас в доброму здоров'ї. Зате капітан Райан посміхався від вуха до вуха. У Келен збереглися найкращі спогади про Бредлі з Флінном, про їх мужність, відвагу, і стійкості. Та битва була жахливою, але цих відмінних солдатів, прекрасних молодих людей, Келен завжди згадувала з великою теплотою. Вони і раніше робили неможливе, а тепер ось прийшли допомогти повторити колишні подвиги.

Келен потягнула Гарольда за руку.

— Пішли в хатинку. У нас там вогонь горить. І ви теж, — кивнула вона капітану, лейтенанту та сержанту. — Ми всі там помістимося. Ходімо всередину, погріється.

Принц Гарольд вийняв ногу із стремена.

— Мати-сповідниця, я…

Келен не змогла встояти. І міцно обійняла брата. Гарольд був великим чоловіком, дуже схожим на їх батька, короля Вайборна. — Гарольд, я так рада тебе бачити! Як там Цірілла?

Цірілла, рідна сестра Гарольда і однокровна сестра Келен, була років на дванадцять старша Келен. Здавалося, вона хворіє вже цілу вічність. Коли її захопив Орден, її кинули до в'язниці з купою гвалтівників і вбивць. Гарольд врятував її, але пережите насильство зробило Ціріллу неврівноваженою, і це було очевидно всім. Вона лише зрідка приходила в себе. А коли прокидалася, то частенько лише кричала і ридала. В один із небагатьох моментів просвітління вона вблагала Келен пообіцяти стати королевою Галеї і подбати про безпеку її народу.

Гарольд, бажаючи залишатися командувачем галейською армією, відмовився коронуватися. Келен знехотя поступилася його проханню.

Гарольд швидко глянув на ескорт.

— Мати-сповідниця, нам треба поговорити.

41

Капітан Райан і двоє його офіцерів вийшли, щоб простежити за розміщенням своїх солдатів і коней, решта ж залишилися в хатинці лісника. Зедд з Уорреном влаштувалися на лавці, зробленій з широкої дошки, покладеної на два кругляки. Верна з Еді розташувалися на лавці біля протилежної стінки. Кара дивилася в малесеньке віконце. Генерал Мейфферт стояв поруч з Карою і спостерігав за принцом — той мовчки водив пальцем по краю столу. Келен поклала руки на стіл.

— Ну, — почала вона, побоюючись найгіршого, — як там Цірілла?

Гарольд пригладив плащ на грудях.

— Королева… одужала.

— Королева?.. — Піднялася із стільця Келен. — Цірілла одужала? Це ж чудова новина, Гарольд! І вона нарешті повернула собі корону? Так це чудово!

Келен була щаслива звільнитися від ролі королеви Галеї. Для Матері-сповідниці це заняття дещо неналежне. Але куди більше її порадувало звістка, що сестра нарешті одужала. Хоча сестри і не були ніколи особливо близькі, але ставилися одна до одної з повагою.

А зараз найважливішим було те, що Гарольд привів свої війська. Келен сподівалася, що йому вдалося зібрати сто тисяч, як вони домовлялися. Відмінна основа для армії, яку Келен необхідно зібрати.

Гарольд облизнув потріскані губи. Келен бачила, що зібрати армію йому було непросто, та й перехід з Галеї сюди виявився нелегким. Ніколи ще вона не бачила його таким змученим. Принц здавався якимось спустошеним — він нагадав Келен батька.

Вона променисто посміхнулася, бажаючи продемонструвати, як високо цінує приїзд брата.

— Скільки людей ти привів з собою? Ми, безумовно, знайдемо застосування всім ста тисячам. Це приблизно подвоїть чисельність вже наявних в нашому розпорядженні військ. Добрі духи знають, наскільки нам потрібні війська.

Ніхто не вимовив ні слова. Келен переводила погляд з одного на іншого, але всі уникали дивитися їй в очі.

Келен стривожилася:

— Гарольд, скільки людей ти привів? Принц скуйовдив густе темне волосся.

— Приблизно тисячу.

Келен тупо дивилась на нього, повільно опустившись на стілець.

— Тисячу?

Він кивнув, як і раніше уникаючи її погляду.

— Капітана Бредлі і його людей. Тих, яких ти колись повела за собою.

Келен не могла повірити почутому:

— Нам потрібні всі ваші війська. Гарольд, що відбувається? — Нарешті він підняв на неї очі:

— Королева Цірілла не схвалила мій план забрати всі наші війська на південь. Незабаром після того, як ти побувала у нас і відвідала її, вона отямилася від хвороби. Знову стала собою — повна вогню і амбіцій. Ти ж знаєш, якою вона була: невпинно відстоююча інтереси Галеі. — Гарольд потарабанив по столу. — Але хвороба її змінила. Вона відчайдушно боїться Імперського Ордена.