Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих, стр. 23

Ніккі майже бачила, як вся трійця намагається зрозуміти, слухає їх зараз Джеган чи ні. Але якщо магія повернулася, значить, Джеган повинен мати вільний доступ до її розуму, а це не так. Іскорка розуміння спалахнула і згасла.

— Аббатиса допустила якусь помилку і Джеган виявив її? — Уточнила Ніккі.

— Ну… Не зовсім, — промовила сестра Рошель. — Сестра Георгія пішла і привела стражників. Ми здали її їм, це наш обов'язок.

Ніккі розреготалася:

— Її власні сестри Світла? Яка іронія! Енн ризикує життям; поки шими пожирають магію, приходить сюди, щоб вас, нікчемних, врятувати, а ви, замість того щоб з нею втекти, її зраджуєте. Яка краса!

— Ми були змушені! — Запротестувала сестра Георгія. — Його превосходительство побажав би цього. Наш обов'язок — служити імператору. Знаємо ми, чим закінчуються спроби втечі. Ми своє місце знаємо.

Ніккі уважно дивилася на обличчя жінок, що присягнулися служити Світлу Творця і довгі сторіччя працювали в ім'я Його.

— Та вже, знаєте.

— Ти поступила б так само! — Викрикнула сестра Обрі. — Нам довелося це зробити, інакше його превосходительство витягнув би відомості з інших. Це був наш обов'язок заради блага інших, в тому числі, смію додати, і заради твого блага. Ми не могли думати тільки про себе або Енн, ми повинні були піклуватися про всіх.

Ніккі відчула, як її охоплює тупа байдужість.

— Добре, ви зрадили аббатису. — Останні іскорки цікавості догоряли. — Але з чого вона раптом вирішила, що дійсно може втекти разом з вами? Напевно у неї були якісь плани щодо вигнання шимів. На що вона сподівалася, знаючи, що як тільки шими зникнуть, Джеган тут же відновить контроль над вашими мізками? Та й її теж?

— Його превосходительство завжди з нами, — манірно заявила сестра Обрі. — Енн просто намагалася обдурити нас. Але ми не дурепи! І все інше, що вона говорила, теж виверт. Не так ми дурні, щоб на таке купитися.

— Все інше? І що ж це за інше? У чому полягав її план?

Сестра Георгія обурено пирхнула:

— Вона намагалася навіяти нам якусь нісенітницю щодо магічних уз з Річардом Ралом.

Ніккі моргнула і вся звернулася в слух.

— Узи? Що за нісенітниця?

Сестра Георгія твердо витримала погляд Ніккі.

— Вона стверджувала, що якщо ми принесемо Річарду клятву вірності, це захистить нас. Заявила, що якась там його магія не дозволить Джегану проникнути в наші мізки.

— Яким чином?

Сестра Георгія знизала плечима:

— Вона говорила, що ці самі узи захищають його людей від сноходців. Але ми не такі наївні, щоб повірити.

Ніккі притиснула руки до тулуба, щоб приховати тремтіння.

— Не розумію. Яким чином це діє?

— Вона таке розповідала… Нібито Річард успадкував цю магію від своїх предків. Заявила, що ми повинні присягнутися йому у вірності від усього серця або щось в цьому роді. По правді кажучи, це було настільки безглуздо, що я толком і не слухала. Вона стверджувала, що саме тому Джеган не в змозі опанувати її розумом.

Ніккі перебувала в повному приголомшені. Ну звісно ж…

Вона весь час роздумувала, чому Джеган не захопив решту сестер. Багато хто до цих пір залишалися на волі. Значить, їх захищають узи з Річардом. Напевно, так воно і є. Її власна аббатиса, сестра Юлія, і всі інші наставниці Річарда втекли теж. Ні, тут щось не сходиться. Адже вони сестри Тьми, як вони змогли присягнути Річарду? Більш ніж дивно.

І все ж Джеган частенько буває не здатний проникнути в її розум.

— Ви сказали, сестра Алессандра зникла. — Сестра Георгія потеребила комір.

— Вони з Енн зникли разом.

— Ну, Джеган не завжди повідомляє вам про свої дії. Можливо, він просто наказав убити обох. Георгія глянула на подруг.

— Ну… можливо. Але сестра Алессандра була однією з вас… Сестрою Тьми. На неї було покладена відповідальність за Енн…

— Чому не на вас? Не на тебе і твоїх сестер? — Георгія відкашлялася:

— Аббатиса виказала таку зневагу до нас, що його превосходительство наказав займатися нею сестрі Алессандрі.

Ніккі цілком могла собі уявити, які форми прийняло це зневага. Однак Енн можна зрозуміти — адже сестри Світла її зрадили. Напевно, Джеган визнав аббатису цінним трофеєм, якщо побажав зберегти їй життя.

— Коли ми увійшли в місто, фургон, де везли клітку Енн, так і не з'явився, — продовжила сестра Георгія. — Нарешті причовгав візник із закривавленою головою і доповів, що останнє, що він бачив, перш ніж світ потемнів, була сестра Алессандра. А тепер вони обидві зникли.

Ніккі відчула, як нігті впиваються в долоні, і зусиллям волі змусила себе розтиснути кулаки.

— Значить, Енн запропонувала вам всім свободу, а ви вважали за краще залишатися рабинями?

Всі три сестри гордо підняли голови.

— Ми вчинили так, як було краще для всіх, — заявила Георгія. — Ми сестри Світла і не належимо собі. Наш обов'язок — полегшувати людям страждання, а не завдавати.

— Крім того, — додала сестра Обрі, — щось ми не помітили, щоб ти намагалася втекти. Схоже, час від часу ти вільна від присутності його превосходительства, але ж не йдеш геть.

— Звідки ви знаєте? — Насупилася Ніккі.

— Ну я… я… — Зам'ялася Обрі. Ніккі схопила її за горлянку:

— Я задала питання. Відповідай!

За допомогою магії Ніккі посилила натиск. Лице сестри Обрі налилося кров'ю, очі закотилися: магія Ніккі почала висмоктувати з неї життя. Але Джеган контролював розум сестер, і їм було заборонено вдаватися до магії без його дозволу.

Георгія тихенько торкнулася руки Ніккі.

— Просто його превосходительство питав нас про це, от і все. Відпусти її, сестра. Будь ласка.

Ніккі відпустила Обрі і втупила грізний погляд у сестру Георгію.

— Запитував вас? Що саме питав? Що він говорив?

— Він просто хотів з'ясувати, чи відомо нам, чому він часом не може проникнути у твій розум.

— Він нас мучив, — додала сестра Рошель. — Мучив, тому що ми не знаємо відповіді. І не розуміємо, як таке взагалі може бути.

І тут Ніккі зрозуміла все.

Сестра Обрі потерла шию.

— Та що з тобою, сестра Ніккі? Чому це його превосходительство так тобою цікавиться? Чому ти здатна чинити йому опір?

Ніккі повернулась до виходу, кинувши через плече;

— Дякую за допомогу, сестри.

— Якщо ти можеш звільнитися від нього, чому не йдеш? — Крикнула їй услід сестра Георгія. Вже в дверях Ніккі озирнулася:

— Мені подобається дивитися, як Джеган мучить вас, відьом Світла. Не хочу позбавляти себе можливості милуватися настільки чудовим видовищем.

Сестри не реагували на її образи — вони вже звикли.

— Сестра Ніккі, — запитала Рошель поправляючи пасмо волосся, — чим ти так розлютила його превосходительство?

— Що? Ах це… Та нічого особливого. Просто змусила солдатів прив'язати коммандера Кардіфа до рожна і підсмажити його на багатті.

Дружно ахнувши, сестри відсахнулися, зробившись схожими на трьох сов на гілці.

Сестра Георгія похмуро втупилася на Ніккі.

— Ти заслуговуєш всього, що робить з тобою Джеган, сестра. І того, що з тобою зробить Володар, теж.

— Так, заслуговую, — посміхнулася Ніккі і пірнула за полог.

10

У місті Ферфілд відновилася якась подоба порядку. Але це був порядок військової бази, а від самого міста мало що залишилося. Будинки-то стояли, але ось жителів вже практично не було. Подекуди виднілися обгорілі руїни, остови будівель з вибитими вікнами і дверима, все було дочиста розграбовано.

Будинки стояли, немов примари минулого. Там і сям сиділи біля стін беззубі старики, стежачи незрячими очима за натовпами озброєних людей, що снував по вулицях. Осиротілі діти самотньо бродили по місту, злякано визирали з провулків. Вражає, наскільки швидко скрізь зникають залишки цивілізації, подумала Ніккі.

Крокуючи вулицями, вона раптом зрозуміла, як відчувала би себе вдома, якби могла відчувати, — порожнє, неживе, позбавлене мети існування.