Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз, стр. 226

— Дю Шайю, твій народ знову знайшов свою землю. Ти повинна залишитися з ним. Ти мудра жінка, ти потрібна їм. Вони потребують твого керівництва. І я хочу попросити тебе ще про дещо: охороняйте вежі, що стоять на вашій землі. Не знаю, чи можуть вони знову заподіяти шкоду, але як Кахарін наказую, щоб у них ніхто не входив. Охороняйте їх і не підпускайте до них нікого. Живіть у мирі з тими, хто живе в мирі з вами. Але не забувайте про військове мистецтво, щоб зуміти захистити себе.

Дю Шайю випросталась. Смужки тканини її молитовного сукні майоріли на вітрі, як і її волосся.

— Ти мудрий, Кахарін. Я простежу, щоб все було так, як ти сказав, поки ти не повернешся до своєї дружини і до свого народу.

— Річард, — стурбовано запитала сестра Верна, — ти знаєш, де зараз Келен?

— В Ейдіндрілі. Вона повинна була піти туди. Пророцтво має здійснитися на очах її народу. Вона в Ейдіндрілі.

— Настав час вибору, Річард. Куди ти подасишся?

Він довго дивився в її спокійні очі.

— В Д'хару.

Ні слова не сказавши, вона ніжно обійняла його і поцілувала в щоку.

— А потім?

Річард скуйовдив свої густе волосся.

— Я якимось чином покладу край тому, що коїться в Д'харі, і потім повинен встигнути в Ейдіндріл. Щасливо залишатися, мій друг.

Верна кивнула:

— Ми з Уорреном подбаємо про людей, що звільнилися від чар. Їм знадобиться допомога. Я була сестрою Світла майже двісті років. І хотіла лише одного — допомагати тим, хто потребує допомоги… Але тобі було кому допомогти. Немає виправдання тому, що ми забрали тебе і інших хлопчиків. Я хочу спробувати навести в цій справі порядок.

Уоррен коротко обняв Річарда.

— Спасибі тобі, Річард. За все. З нетерпінням буду чекати зустрічі.

— Постарайся більше не шукати пригод! — Підморгнув Річард.

— Я полечу з тобою, — сказав Чейз.

— Ні. — Річард провів рукою по обличчю. — Ні, Чейз, вирушай додому.

Відвези Рейчел до її нової мами, братиків і сестричок. Емма, мабуть, з розуму сходить від занепокоєння. Вона тебе вже дуже давно не бачила. Повертайся до дружини і дітей. Мені теж скоро знадобиться повернутися додому.

Річард повернувся до сестри Верни:

— Треба щось зробити щодо тих шести сестер. Вони вирушили в Вестланд, а тамтешній народ не захищений від магії. В Вестланді ці сестри будуть як лисиці в курятнику.

— Гадаю, їх подорож буде довгою. Ти ще встигнеш підготуватися до зустрічі.

— Відмінно. Келен хоче, щоб ми одружилися в Племені Тіни. Потім мені, цілком ймовірно, доведеться повернутися до вас за порадою, як розібратися з цією шісткою сестер Темряви. Поговорити з Натаном і Енн. І гуртом вирішити, що робити.

— Будь обережний, — сказав Уоррен, засунувши руки I рукава. — Бережи себе. І не тільки. Пам'ятай те, що тобі говорили Натан і я. Не забувай, доля всього живого залежить від того, що ти зробиш з Каменем Сліз. Боюся, що час вибору вже настав.

— Я постараюся.

Скарлет пригнулась, щоб Річард зміг піднятися їй на спину. Вхопившись за червоні з чорними кінчиками гребені, він підтягнувся і влаштувався зручніше.

Легенько поплескавши дракониху по лусці, він промовив:

— В Д'хару, дорога. Знову.

Виригнувши полум'я, Скарлет здійнялася в небо.

68

В досвітній імлі Річард здалеку побачив попереду зелене свічення. Воно йшло з Народного Палацу, пробиваючись крізь скляний дах Саду Життя і прямуючи в небо, як світло маяка. Таке зелене світло Річард бачив тільки в одному місці — на кордоні. Це світіння йшло з Підземного світу.

Крижаний вітер рвав одяг. Скарлет летіла вперед, рівномірно змахуючи крилами. На цей раз Скарлет летіла в Д'хару як могла швидко, і цей політ забрав у неї багато сил. Дракониха прекрасно розуміла, яка небезпека виходить від Володаря. Підземний світ погрожував і їй. До того ж Скарлет люто ненавиділа Даркена Рала. Колись він викрав у неї яйце і таким чином змусив служити собі.

Почавши спуск, дракониху озирнулася, розвернувши вуха до Річарда.

— Часу цілком достатньо, Річард. Ми можемо встигнути в Ейдіндріл. Ще тільки світає.

— Я знаю, що ти зумієш відвезти мене туди, Скарлет. І постараюся не дати тобі багато часу на відпочинок.

Скарлет повернула вліво, прямуючи до внутрішнього дворика, куди сідала минулого разу. Там було достатньо місця, щоб величезний червоний дракон міг спокійно приземлитися в темряві. Дахи і стіни палацу насувалися із загрозливою швидкістю. Дракониху різко пішла вниз, і Річард весь стиснувся. Йому здалося, що його зараз зірве.

Раптово знизу, з темряви, в них вдарила сліпуча блискавка. У Річарда зарябіло в очах. Не встиг він збагнути, що сталося, як ударила ще одна.

Скарлет заревіла від болю і завалилась вліво. Вони впали вниз по запаморочливій спіралі. Річард вчепився в гребені, а величезний дракон докладав усіх зусиль, намагаючись відновити рівновагу.

Обертаючись в повітрі, Річард на мить побачив внизу на сходах жінку, вихоплену з темряви черговим спалахом блискавки, що зірвалася з її пальців. Скарлет знову видала болючий рев. А потім знову настала темрява, і Річард втратив жінку з виду.

Скарлет відчайдушно намагалася загальмувати падіння. Річард зрозумів, що наступна блискавка її вб'є. Зірвавши з плеча лук, він вихопив з сагайдака стрілу.

— Скарлет! Дихни вогнем, щоб я міг бачити! Річард натягнув тятиву.

Скарлет, видавши злісний рик, видихнула полум'я. Річард побачив, як жінка знову піднімає руки. Перш ніж він встиг закликати ціль, черговий виток позбавив його можливості прицілитися.

— Скарлет! Бережись!

Скарлет змахнула правим крилом, і вони рвонули в сторону. Жовта блискавка пролетіла лівіше, дивом не зачепивши їх. Земля швидко наближалася.

У світлі вивергнутого драконихою полум'я Річард побачив, як жінка знову піднімає руки. Він натягнув тятиву і розвернувся, щоб при наступному витку не втратити її з виду.

Перш ніж жінка встигла знову зникнути з поля зору, він закликав ціль і, ледь вона наблизилася, пустив стрілу.

— Звертай!

Скарлет забила правим крилом, і вони зависли в повітрі, а вогненний смерч пролетів між крилом і шиєю драконихи. І все скінчилося.

Повз них промчав згусток непроглядної темряви. Стріла наздогнала мету. Сестру Одетту забрав Володар.

Дракон важко впав. Річард вилетів головою вперед і гепнувся поруч. Він сів, киваючи головою, і швидко підхопився на ноги.

— Скарлет! Ти сильно поранена? Ти жива?

— Іди! — Прогарчала вона низьким вібруючим голосом. — Поспішай. Дістань його перш, ніж він добереться до всіх нас. — Вона відставила в сторону тремтяче ліве крило.

Річард погладив червону морду.

— Я повернуся. Тримайся.

Злітаючи вгору по сходах, Річард на ходу дістав меч. Йому не було потрібно викликати гнів. Гнів спалахнув ще раніше, ніж він торкнувся меча. У дикому сказі Річард біг до дверей між двома величезними колонами.

Ледве він увірвався до палацу, як з темряви вискочили десятка півтора стражників. Не зупиняючись ні на мить, Річард обрушився на них. Клинок виблискував у світлі смолоскипів. Почався танець смерті. Меч блискавкою літав серед розмахуючих зброєю солдатів.

Першого Річард розрубав навпіл разом з кольчугою. Кожен випад стражників натикався на дзвінку сталь Меча Істини. Всього за кілька секунд п'ятнадцять чоловік були порубані в капусту і валялися на залитій кров'ю підлозі. Річард побіг далі.

Гарненьку ж йому приготували зустріч. Він згадав, як д'харіанські воїни присягнули йому на вірність, коли він убив Даркена Рала. Може, вони його просто не впізнали? Ні, швидше за все навпаки: вони чудово знали, хто він такий.

Річард помчав до коридору, який вів в Сад Життя. По стінах тягнулися балкони в три яруси, але більшість смолоскипів не горіли. Пробігаючи через площадку для посвячення, він не побачив там жодної людини.