Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз, стр. 162

Його товариші схвально закивали.

— Ми всі дякуємо тобі. Сповідниця, — сказав юнак. — Ми б загинули, якби не ти.

— Непогано вона володіє мечем, а, що скажете? — Запитав хтось із темряви.

Келен підняла очі і побачила, що поруч стоїть капітан Райан.

— Я думаю, — продовжував він, — що ми всі зможемо в неї дечому повчитися.

Знаєте, як вона… Келен поплескала його по плечу:

— У вас є їжа?

Він показав на казанок з бобової юшкою.

— Не погодишся ти розділити з нами трапезу, сповідниця?

Келен відчула нудоту.

— Ні-ні, їжте без мене. Вам потрібно набратися сил. Спасибі за пропозицію, але мені треба ще з багатьма побачитися, Капітан Райан відвів її в сторону і тихо сказав:

— Я знаю, ти не все сказала… Коли розсідлали твого коня… мені говорили, що в упряжі заплуталися обрубані пальці.

Келен посміхнулася проходячим повз воїнам, і ті радісно її вітали.

— Хіба ти забув, — жорстко сказала вона Райану, — чия я дочка? Невже ти думаєш, що мій батько не навчив мене орудувати мечем?

— Сповідниця, але це не означає…

— Молодший командир Слоан убитий. Він замовк і якийсь час мовчав.

— Я знаю. Мені розповідали… — Келен спіткнулася і ледь не впала, Райан підхопив її і допоміг утриматися на ногах. — Ти виглядаєш не дуже-то добре.

Напевно, навіть ті, хто набралися отруєного пива, і то виглядали краще.

— Я давно не спала і смертельно втомилася… — Келен вирішила промовчати, що їй знову довелося закликати силу своєї магії.

Біля куреня Тоссідін простягнув їй миску юшки.

Келен затиснула рот руками. Вона злякалася, що впаде в непритомність при вигляді їжі. Тоссідін зрозумів її стан і прибрав юшку.

Пріндін взяв її за руку.

— Сповідниця, ти повинна поїсти, — сказав він, — але спочатку краще відпочити. — Вона стомлено кивнула. — Я приготував тобі трохи чаю, сподіваюся, він допоможе тобі краще заснути. Він там, в курені.

— Так, мабуть, ти правий. — Вона потисла руку капітана Райана. — Розбуди мене завтра вранці, перед новою атакою. Мені необхідно бути разом з усіма…

— Тільки якщо ти як слід відпочинеш… — Почав він, але Келен кинула на нього спопеляючий погляд, і він замовк. — Добре, — продовжив він після паузи. Будь по-твоєму, сповідниця. Я сам розбуджу тебе завтра.

В курені було тепло і затишно. Келен повільними ковтками пила гарячий чай, і дуже скоро у неї злегка закрутилася голова. Як хочеться спати… Напевно, якщо виспатися, вона відчує себе краще. Уже зараз виникло радісне передчуття, що її сила повертається.

Сховавшись під хутряною накидкою, Келен почала перебирати в пам'яті, що належить зробити в першу чергу. Вона з тривогою думала про всіх, хто завтра і в наступні дні піде в бій, ризикуючи життям. І багато хто не повернуться назад… Але ж вони ще такі молоді, зовсім хлопчаки! І як усвідомлювати, що ти сама почала цю війну?!

Але ні, почала не вона. Вона тільки не могла допустити, щоб тривав розбій і гинули невинні люди. У неї як у сповідниці не було вибору. Вона відповідає за всіх жителів Серединних Земель. Якщо не зупинити Імперський Орден тисячі і тисячі людей загинуть, а ті що залишилися в живих заздритимуть мертвим!

Що може бути гірше долі рабів Ордена? Вона згадала молодих жінок… там в палаці, в Ебінісі. Зараз у неї вже ні на що не залишилося сил, немає сил навіть оплакувати їх. Вона їх потім оплаче, а зараз треба мститися.

Жага помсти томила Келен.

Переслідувати військо Ордена, переслідувати до тих пір, поки воно не перестане існувати. Завтра вона знову поведе своїх людей в нерівний бій. Вона повинна дожити до того дня, коли вони помстяться за кожного. Ніхто не залишиться невідомщеним! Якщо не зупинити Імперський Орден, загинуть не тільки невинні люди, загине магія, вся магія — добра і зла, і всі, хто наділений даром, теж загинуть.

А Річард наділений даром.

Келен знову стала думати про Річарда. І тут раптом вона заплакала, підтримуючи в собі надію, що він не зненавидить її за те, що вона зробила.

Тільки б він зрозумів і не засудив її! Адже вона все робить, щоб врятувати його, щоб врятувати життя в Серединних Землях. Потроху Келен заспокоїлася і перестала плакати. Думки про Річарда трохи впорядкували її почуття. І вперше за декілька минулих днів вона могла подумати про щось інше, крім битви і вбивств. Тепер їй вдалося подумати і про те, что найважливіше, про те, що на деякий час немов забулося.

Келен знову згадала про Даркена Рала, який випалив Річарду клеймо.

Сестри Світла взяли його до себе. А вона, Келен, повинна була відправитися в Ейдіндріл, щоб допомогти Зедду і Річарду…

Річард повинен зупинити Володаря. Келен насупилася. Завіса Підземного світу все ще розірвана.

Їй, сповідниці, негоже ганятися з мечем за людьми Ордена. Вона згадала, як сміявся Даркен Рал.

Торкнувшись шиї, Келен відчула пухлину. Це їй не наснилося. Він сміявся тоді над її дурістю.

Сповідниця сіла. Що ж вона робить? Їй потрібно зупинити Володаря. Шота говорила, що завіса пошкоджена. Те ж саме говорили Даркен Рал і Денна. Сама Келен вже бачила скрійлінга — тварюку, що з'явилася з Підземного світу. І вона, Келен, говорила з Денною. Денна зайняла місце Річарда, щоб він міг жити і відновити завісу.

Келен треба б не грати в солдатики, а вирушати до Зедда.

Але ж хтось повинен зупинити Орден… А з іншого боку, треба відновити завісу… Їй потрібно негайно потрапити в Ейдіндріл! Їй треба до Зедда. Ці люди чудово зуміють боротися і без неї. Це їхня справа. А вона сповідниця. Їй не слід даремно ризикувати своїм життям, коли Серединні Землі, весь світ-живих балансує на вістрі.

Ну, зрозуміло, Даркен Рал сміявся над її дурістю. Келен взяла чашку, в якій був чай Пріндіна, і стала гріти руки, притискаючи до чашки пальці. Вона стала предводителькою людей Серединних Земель і повинна вести себе, як годиться ватажку, вибираючи із справ найголовніших, такі, з якими може впоратися тільки вона. Келен випила залишки чаю, який здався їй занадто гірким.

Вона знову лягла, затиснувши в руках чашку з-під чаю. І знову вона згадала мертвих жінок. Страх і насильство найчастіше перемагають розум. Так сталося і з нею: жах перед скоєним Орденом скаламутив їй розум.

Вона згадала момент, коли вона і її люди напевно зазнали б поразки, якби були вбиті всі розвідники. Так, без цих людей, що вказують шлях, вони б програли.

Вона сама повинна бути та, хто вказує шлях іншим. Її місце — в Ейдіндрілі, в Раді, щоб об'єднати всіх перед обличчям нової небезпеки. Без цього люди не будуть знати, що їм робити.

І Річарду теж потрібна її допомога. Без неї йому не зможе допомогти Зедд. Без її допомоги Річард загине, як і всі живі.

Келен знову сіла на ліжку. Не дивно, що над нею сміявся Даркен Рал. Вона дозволила ворогові затьмарити свій розум. Вона ледь не забула свій істинний обов'язок і тим самим дала Володареві час будувати підступи. Але тепер вона знає, що слід робити. Тепер ці воїни знають, — і саме вона допомогла їм це дізнатися, — що слід зробити, щоб їхня боротьба з ворогом була вдалою. Так, все правильно… Вона повинна була їм допомогти і зробила все, що від неї залежить. А тепер кожен повинен зайнятися своєю справою.

Настав час повернутися в Ейдіндріл.

У неї раптом стало так легко на душі. Виявляється, Річард, хоч він і далеко, все одно допомагає їй. Він допоміг їй згадати її істинний обов'язок.

Келен знову подивилася на чашку. Чай випитий, і чашка спорожніла. В голові шуміло, очі злипалися. І вона знову прилягла на ліжко. Цікаво, де зараз Річард і що він робить? Може бути, він у сестер, вчиться керувати своїм даром.

Нехай добрі духи допоможуть йому зрозуміти, як вона любить його…

Її рука раптом безсило опустилася, і чашка відкотилася убік. Вона занурилася в сон.

46

Вона немов провалилася в порожнечу, де немає ні часу, ні простору.