Гаррі Поттер і орден Фенікса, стр. 93

Герміона цілих два тижні не згадувала, щоб Гаррі проводив з ними уроки захисту від темних мистецтв. Гаррі нарешті відбув усі покарання професорки Амбридж і мав сумнів, що вирізані на його руці слова колись остаточно зникнуть. Рон узяв участь ще в чотирьох квідичних тренуваннях, причому на останніх двох на нього вже не кричали. А ще вони всі втрьох на трансфігурації виконали "щезання" мишок (Герміона вже навіть перейшла до "щезання" кошенят). І аж тоді, одного неспокійного, галасливого вечора наприкінці вересня, коли вони сиділи в бібліотеці, шукаючи складників для Снейпових настоянок, знову зайшла мова про уроки захисту.

— Цікаво, Гаррі, — озвалася раптом Герміона. — чи ти вже думав про захист від темних мистецтв?

— Авжеж, думав, — буркнув Гаррі, — спробуй забути, якщо в нас не вчителька, а справжня меґера...

— Я мала на увазі нашу з Роном ідею... — Рон кинув на неї стривожений і водночас застережливий погляд, і Герміона відразу спохмурніла. — Ну, добре, нехай буде мою ідею... про те, щоб ти нас навчав.

Гаррі відповів не зразу. Він зробив вигляд, що переглядає "Азіатські протиотрути", бо не мав бажання казати те. що думав.

Минулі два тижні він багато про це міркував. Іноді ідея здавалася божевільною, як того вечора, коли Герміона її запропонувала, але часом він починав згадувати закляття, які найбільше йому прислужилися під час зіткнень з темними істотами та смертежерами... Щиро кажучи, він уже підсвідомо складав план уроків...

— Я... — поволі витиснув він, коли вже важко було вдавати, ніби "Азіатські протиотрути" дуже його захопили, — так, я... я про це трохи думав.

— І..? — нетерпляче спитала Герміона.

— Не знаю. — почав тягти час Гаррі. Тоді глянув на Рона.

— Я відразу подумав, що це добра думка, — охоче підтримав розмову Рон. коли переконався, що Гаррі не збирається знову кричати.

Гаррі ніяково засовався на стільці.

— Ви чули, як я казав, що мені багато в чому просто пощастило?

— Чули. Гаррі. — лагідно погодилася Герміона. — але все одно немає сенсу вдавати, ніби ти погано володієш захистом від темних мистецтв, бо це неправда. Торік ти єдиний зміг цілковито подолати закляття "Імперіус", ти можеш викликати патронуса, ти вмієш безліч такого, на що не здатні дорослі чаклуни. Віктор завжди казав...

Рон так рвучко на неї озирнувся, що ледь не скрутив собі в'язи. Потираючи їх. спитав: — Ну? І що там казав Вітя?

— Ха-ха, — втомлено скривилася Герміона. — Він казав, що Гаррі знає таке, що недоступно навіть йому, а він тоді вже закінчував Дурмстренг.

Рон підозріливо глипнув на Герміону.

— Ти часом не підтримуєш з ним контакту?

— А хоч би й так? — прохолодно відповіла Герміона, але обличчя її порожевіло. — Я що. не можу листуватися з товаришем, якщо...

— Він хотів би з тобою не тільки листуватися, — у Роновім голосі прозвучали прокурорські нотки.

Герміона роздратовано похитала головою і, не звертаючи уваги на Рона, що пильно на неї дивився, спитала в Гаррі: — То що ти надумав? Будеш нас учити?

— Тільки тебе й Рона, так?

— Ну, — знову зніяковіла Герміона. — Ну... Гаррі, ти тільки знову не психуй, будь ласка... але мені здається, що ти міг би навчати всіх, хто забажає. Тобто йдеться про те. щоб навчитися захищатись від... В-волдеморта. Ой, Роне, не будь таким страхопудом... Буде несправедливо, якщо ми не дамо такого шансу іншим учням.

Гаррі на мить замислився, а по хвилі сказав:

— Навряд чи ще хтось, окрім вас, захоче, щоб я їх учив. Я ж божевільний, ви що, забули?

— Ти здивуєшся, скільком учням було б цікаво послухати, що ти розкажеш, — серйозним голосом сказала Герміона. — До речі, — вона підсунулася ближче. Рон, що не зводив з неї погляду, теж підсунувся. — Ти знаєш, що перші у жовтні вихідні ми проводимо в Гоґсміді? Як ти дивишся на те, щоб ми запропонували всім зацікавленим зустрітися з нами в селі й там усе обговорити?

— А чому треба збиратися поза школою? — не зрозумів Рон.

— Бо, — пояснила Герміона, одночасно перемальовуючи з книжки китайську плямкаючу капусту, — навряд чи Амбридж дуже зрадіє, коли довідається, що ми задумали.

Гаррі дуже хотів побувати на вихідні у Гоґсміді, але не міг позбутися однієї тривожної думки. Після того, як Сіріус на початку вересня з'явився в каміні, він більше ні разу не озивався. Гаррі знав: вони його тоді розсердили, сказавши, що йому з'являтися небезпечно. Але Гаррі боявся, що Сіріус може начхати на всі застереження і прибути до Гоґсміда. Що їм робити, якщо на сільській вулиці до них підбіжить великий чорний пес, та ще й, цілком можливо, на очах у Драко Мелфоя?

— Не можна йому дорікати, що він хоче вирватися на волю, — сказав Рон, коли Гаррі поділився з друзями своїми побоюваннями. — Він же два роки переховувався, і йому було нелегко, зате він був на свободі. А зараз мусить стирчати в чотирьох стінах з тим жахливим ельфом.

Герміона кинула на Рона сердитий погляд, але зауваження за таку зневагу до Крічера не зробила.

— Лихо в тому, — сказала вона Гаррі, — що поки В-волдеморт... О Господи, Роне... не виявить себе відкрито Сіріус мусить ховатися. Тобто ідіотське міністерство не визнає Сіріуса невинним, доки там не збагнуть, що Дамблдор увесь цей час казав про нього правду. А коли ті йолопи нарешті почнуть ловити справжніх смертежерів, стане очевидно, що Сіріус до них не належав. Він же навіть мітки не має.

— Не думаю, що він такий дурний, щоб з'являтися в Гоґсміді, — підбадьорливо мовив Рон. — Дамблдор за таке розсердиться, а Сіріус слухається Дамблдора навіть якщо йому це не вельми подобається.

Гаррі це не заспокоїло, і Герміона сказала: — Ми прозондували тих, хто, на нашу думку, хотів би навчатися захисту від темних мистецтв, і дехто виявив зацікавлення. Ми їм запропонували зустрітися в Гоґсміді.

— Добре, — неуважно сказав Гаррі, думаючи про Сіріуса.

— Не хвилюйся, Гаррі, — лагідно сказала Герміона. — Тобі вистачить мороки і без Сіріуса.

І це була щира правда. Він ледве встигав з домашніми завданнями, хоч йому тепер було значно легше, бо він не мусив відбувати вечірні покарання у професорки Амбридж. Рон відстав ще більше, ніж Гаррі, бо, окрім тренувань двічі на тиждень, виконував ще й обов'язки старости. А ось Герміона, котра вивчала більше предметів, ніж вони обидва разом, не лише виконувала всі домашні завдання, а ще й знаходила час плести ельфам одежину. Гаррі мусив визнати, що вона досягла в цьому певних успіхів. Тепер майже безпомилково можна було відрізнити шапочки від шкарпеток.