Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років, стр. 21

* * *
я би хотіла поговорити зі старим Генком
молодий і п’яний Чінаскі зі мною не розмовляв би
я би хотіла поговорити зі старушком Джексоном
тримаючи ніби пластирем своїми долонями кавалки його обличчя
юний Майкл мене послав би
я би випила чого-небудь зі старим Тайсоном
Залізний Майк вибив би мені зуби
по молодості зірки таке собі дозволяють
думаю, Акула Гант у мій бік навіть не глянув би
та все одно він застрелився
а Шеклі старий добрий Шеклі на кого ти нас покинув!
і ось я цмулю собі свою каву
надворі співають дерева
у плазмових телеекранах плавають рибки
у рибках плаває Майкл Джексон
лускою обліплений мовби чужою лупою чужою шкірою
навпроти мене сидить якась смурна жінка
п’є мою каву курить мої сигарети
повторює всі мої рухи
наче вправний менеджер з продажів спокою
говорить зі мною моїми словами
про тих з ким особливо мені хотілося б поговорити
мені з нею добре

Мар’яна Савка

Пако. Сни

Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років - bezimeni9.png

Мар’яна Савка (21.03.1973) – поетеса, перекладач, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева» у Львові. Народилася у містечку Копичинці на Тернопільщині, закінчила Львівський державний університет ім. Івана Франка. Автор поетичних збірок «Оголені русла» (1995), «Малюнки на камені» (1998), «Гірка мандрагора» (2002, книжка отримала нагороду Форуму видавців-2002), «Кохання і війна» (у співавторстві з Маріанною Кіяновською, 2002), «Квіти цмину» (2006), «Бостон-джаз» (2008), «Тінь Риби» (2010), кількох книжок дитячої поезії (зокрема «Чи є в бабуїна бабуся?» стала «Книжкою року 2003») та історико-бібліографічного дослідження «Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20-30-ті рр. ХХ ст.)» 2002). Упорядник «Антології одинадцяти поеток «Ми і Вона» (2006), автор-упорядник журналу «УСЕ для школи. Ліна Костенко» (2000). Вірші надруковані в багатьох альманахах, антологіях та хрестоматійних виданнях. Перекладацький доробок найкраще представлений двотомним виданням дитячих віршів А. А. Мілна (вид-во КСД).

Член АУП і НСПУ. Лауреат І премії видавництва «Смолоскип» (1998) та Міжнародної журналістської премії ім. Василя Стуса за книги поезії (2003). Учасник міжнародної літературної програми Центру Вільяма Джойнера (Бостон, 2007) та літературних фестивалів у Литві, Білорусі, Словенії, США. Вірші перекладені англійською (окрема збірка: Marjana Savka. Eight Notes from the Blue Angel (translated by Askold Melnyczuk), Boston, Arrowsmith Press, 2007), польською, білоруською, окремі вірші – російською, португальською, словенською та німецькою.

Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років - pic_18.png
Пако. Сни

1.

Так отож
мовив Пако
якого забрала ріка
світ гойдається на волосині
і ти разом з ним
тож розгойдуйся
аж до дзвону в вухах
спайдермен
на тонкій пуповині дитячих страхів
зневаживши тіло і простір
і ніяких законів
жодної силабо-тоніки
бо усе забирає ріка
ми лиш в пошуках берега
це як писати у темряві
і згасати
і знати згасаючи
що ти зірка що ти смолоскип
вірші пишуться
коли ти пливеш
і спливаєш коханням
життям
а потому
пси лизатимуть руки іншим
жінки розділятимуть ложе з чужими
і смоктатиме
пустка
там під ложечкою
там де сходяться ріки
у сонну артерію
там де сходяться всі твої сни

2.

юний хлопчик
з губами
що наче розкушена смоква
маленький сідхартха
ще дитина уже чоловік
перед тим як віддати себе до останку
чи згадає він очі тієї
що була як ріка
омивала тягнула у вир
чи побачить він
чорні зорі в зіницях
за мить до провалля
сад на обрії
оповитий квітучою млістю
кожен пуп’янок вибуху прагне
юний хлопчик
з губами
що наче розкушена смоква
осідає росою
на темнім підпушку щоки
прослизає у сон
весь солоний
солодкий
липкий від любовного соку

3.

ангели над Берліном
Парижем і Львовом
нарікають на ранні тумани
тому цигарки у кишені вологі
і жодного сірника
жодної свічечки
жодного зіппо

4.

дорослість
як триденний заріст
як запах сорочки з якої
не вилазиш уже кілька діб
бо пишеш
сховавшись у світлі
настільної лампи
між стосами книг
не дбаючи про чистоту простирадл
і запах із рота
дрож
яка пробиває
до кінчиків пальців
коли слово
відстрибує від зубів
і калатає в серці
самотність
самотність
самотність
пораненого самця
вий по зграї
утраченій між рядками
перешіптування наодинці з собою
самота
самота
самота

5.

(збиваючись на рими
хтось гримне дверима старими)
і нарешті
оголена розкіш хвилин
смакування солодкої смокви
чи мови
і над ранок
пустивши півпачки на дим
ти стаєш імператором риму і рим
і над містом
прокинувшись знову
сходить сонце
повільно
немов муедзин
й протинає твій храм до основи