Поезії, стр. 7
[До 1837]
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБСТУПЛЕНІЄ ЛЬВОВА
(Строєм народної пісні)
Ой у чистім полі да близько дороги,
Там стоїть наметець великий, шовковий,
А у тім наметці стоїть стіл тисовий
Да гетьман Хмельницький сидить конець стола,
Молодці-козаки стоять доокола.
Да гетьман Хмельницький пише дрібні листи,
По всей Україні розсилає вісти…
Військо куренноє в поход виступало,
Ляхи розроняло да Львів обступляло.
Як гетьман Хмельницький кіньми навернув -
Та й Львів ся здвигнув;
Як гетьман Хмельницький шаблею звив -
Та й Львів ся поклонив.
На розсвіті з замку із рушниць стрілєли,
А смерком козаки замок підпалили
Да раненько доокола весь Львів обступили.
Ударили з самопалів - двори погоріли.
А гетьман Хмельницький посли посилав,
Словами промовляв:
«Як будете миритися,
На окуп винесіть три миси червоних,
На окуп виведіть сто коней вороних.
Як будете битися,
Мечами рознесу мури високії,
А кіньми розорю двори біленькії…»
А у Львові рано всі дзвони заграли,
А високі ворота остіжом упали.
1834р.
ЧИ ТО ВІРЛИ КРИЛЬМИ Б'ЮТЬСЯ...
Чи то вірли крильми б'ються?
Чи зірки сіяють?
Ні!.. То козак з врагом труться,
Мечами блискають.
Та вже татар утомився,
К землі, сильно вдарен, пав...
Ще раз двигся, роз'ярився
І дівчині необачній
Головоньку з плеча зняв.
І кинувся, мов звір лютий,
Козак сильний на врага,
Грудь розколов, щоб добути
Серце диве татара?.
Завіз сестру додомоньку,
Поховав ю у садочку,
Посадив над нев руточку,
А в головках калиноньку.
Сам затужив, та й заплакав,
Та й стався сумненьким,
Та й затужив, та й заспівав
Голосом тихеньким:
«Як би я в сій сторононьці,
Як би я безрідний жив?
Батько, ненька в могилоньці,
Та й сестрицю враг вмертвив.
Ходім, коню, в чужиноньку
Думочку думати,
Ходім, коню, на Украйноньку
Степами блукати».
[1833]
ЩУКА І МАЛЕНЬКА РИБКА
Рибка у воді
Черв'ячка ловила,
Не могла з'їсти і дужесь сердила.
Надбігла Щука,
Черв'ячка ковтнула,
А з Червом вудка причіплена була.
Взяв рибар Щуку на берег тягнути,
Взялась Рибка радувати,
Взяла подружкам казати:
«Часом то добре і маленьков бути!»