Приказки, стр. 9
ЩО КОМУ ГОДИТЬСЯ
«Jak wy, chlopie, tego popa
Calujecie w reke?
Ja bym jego nie calowal,
Zeb brali na meke,
Juz bym wolal psa calowac!» [1]
Мужик злиться, злиться:
«Та так,- каже,- ясний пане,
Що кому годиться!»
ПЕРЕКУСІТЬ, ПАНЕ!
Обсунулась стара гребля,
Місток похилився,
Спала річка невеличка,
Млинок завалився.
На камінні кілька хлопців
Черепками грає,
Аж ступою через греблю
Панок проїжджає.
«Помагайбіг,- каже,- хлопці!»
«Помагайбіг, пане!»
«А що, у вас млинок меле?»
«Таже меле, пане!»
«А говна змолоти можна!»
«Перекусіть, пане!
Як сухеє воно тілько,
То змелеться, пане!»
ОЙ ПИТОНЬКИ-ПИТОНЬКИ
Лежить дідич на постелі,
Як барило, грубий…
Його локай сухощавий
Заснув коло груби…
Заснув локай коло груби,
Води не напився…
Як захтілось йому пити -
Бідний пробудився…
«Ой питоньки,ой питоньки» -
Зачав промовляти,
Та лінується псяюха
За водою встати…
Аж тут дідич із постелі:
«Роdaj wody, Janie» [2]
Локай раптом ісхватився
«Зараз, - каже, - пане!..»
Дає пану води склянку:
«Проше, ясний пане!..»
«То dlа сіеbіе! [3] - пан говорить,-
Napij sie galganie»! [4]
ПІП НА ПУЩІ
Начитався піп удовий,
Як святії жили,
Як то вони по пустинях
Господа молили…
Та й задумав і сам, грішний,
З світом попрощатись,
Зайти куди межі пущі
Та й собі спасатись.
І зібрав усю громаду,
З нею розпростився;
Взяв з собою молитовник,
В пущу віддалився…
Але де йому до пущі!
Привик до ковбаски,
До чарочки горілочки,
До борщу та кашки…
Привик собі як часами
То й дечого вжити…
Та де йому серед пущі
Корінцями жити!
Пробув в пущі одні сутки;
Ба щось не прядеться…
Пробув другі піп удовий -
Ба вже й нитка рветься…
Взяв добродій молитовник,
Назад повертає.
«А що ж то ви не на пущі?» -
Громада питає.
«Не питайте, добрі люди! -
Став піп говорити. -
Не з такими животами
Серед пущі жити!..»
СПОВІДЬ
Хто не знає, що попи все
Звикли на дурницю!
Сповідав раз їден попик
Грішну молодицю…
Молодиця молодая,
Тлуста, уродлива;
Груди білі - як збанята;
Сама чорнобрива.
Піп накрив ї патрахілем,
Ніби сповідає,
А сам мало не прилипне,
Її промовляє:
«Чи не можна, молодичко,
В тебе поживитись?
Буду за тя господеві
День і ніч молитись.
Я ще здавна тебе люблю!..» -
Піп її туркоче…
Молодиця й собі каже:
«А я вас, панотче!»
Дзвонять дзвони на «Достойно»,
Дзвонять - і по всьому.
Йде чорнява молодиця
Із церкви додому.
Тілько двері відхилила -
Чоловік озвався:
«Чого тебе на сповіді
Батюшка питався?»
«Ет! Чого він не питався!
Чи все спам’ятаю?..
Хотів муки на проскури,
Питав, чи не маю».
«Ні, псяюхо!.. Не до шмиги!
Не муки він хоче!
Чув я добре, як казала-сь:
«А я вас, панотче!»
Стережися, коли хочеш!..
А то як почую,
То й тобі муки намелю,
Й йому напетлюю!»
17 апреля
СХОВАЛАСЬ
По ордані, [5] як звичайне
У людей буває,
Ходить батюшка з кропилом
Хати окропляє.
І, звичайне, як батюшка, -
Чого ж тут боятись?
Але одна молодиця -
Ні, таки ховатись…
Ставить діти на припічку,
Каже їм казати,
Що матері нема вдома,
На ярмарку мати.
Сама живо під постелю,
Ноги підгинає.
Аж приходить і батюшка,
«В Ордані» співає.
І співає, окропляє
Образи й пороги,
Далі стелю і постелю -
Та й заглянув ноги.
По «Ордані» дає дітям
Хреста цілувати
Та й питає, мов не знає:
«А де ж ваша мати!»
«Пішла мати на ярмарок!
Нема вдома мами!..» -
Запищали малі діти
Різно голосами.
«То скажіть же своїй мамі, -
Й показав рукою, -
Нехай бере на ярмарок
І ноги з собою».
вернуться
1
- Як ви, хлопе, того попа
Цілуєте в руку?
Я б його не цілував,
Щоб брали на муки.
Вже б волів пса цілувати!
вернуться
2
- Подай води, Джені (польськ.)
вернуться
3
- То для себе (польськ.)
вернуться
4
- Випий галгані (польськ.)
вернуться
5
- після церковного свята водохреща (богоявлення, Йордана, яке відзначається 19 січня).