Пісні, стр. 4
ТІЛЬКО-М РОДИЛАСЬ
Тілько-м родилась, злая недоля
Стала, сказала без жалю:
"Будеш тужити, серце в'ялити,
тебе я тим благословлю!"
З тої години щастя уплило,
І слід недоля замела,
Звалився камінь тяжкий на груди,
На серце туге залягла.
Де ступнем ступлю, тернина коле,
Кров обкипає на ногах;
Де оком гляну, сумно та темно,
Ніби намітка на очах.
Не світить місяць, не гріє сонце,
Чорніє небо, як земля;
І, як в склепінні межи вмерлити,
Межи живими ходжу я.
Знущайся, доле, не жалуй сили!..
До каплі кров мою іспий!
І від людей забите тіло
Землею темною накрий!
ХЛОПЦІ-МОЛОДЦІ...
Хлопці-молодці,
Пийте, гуляйте!
Жваві дівчата,
Хлопців кохайте!
Бо весна одна -
Згадайте, люди!
І в нас другий раз
Весни не буде!..
Шумує вино,
І мед і пиво…
Склянками, хлопці!
Чарка не диво!..
Пийте за личка,
За чорні брови!
Нехай дівчата
Будуть здорові!
Музики грають,
Смичками мають;
Жваві дівчата
На вас моргають!..
Обійміть дівча,
Котра вам мила!
Танцюйте, хлопці,
Поки є сила!
Не знати, що рік
Дівчатам скаже…
Може, не одна
Косу зав'яже…
Може, й з нас котрий
Піде між люди,
Зав'яже дівча,
Господар буде!..
Тоді не пора
Буде гуляти,
Тоді не пора
Буде й кохати…
Хлопці ж молодці,
Пийте, гуляйте!
Жваві дівчата,
Хлопців кохайте!..
СТУДЕНТ
В славнім місті Петербурзі,
Недалеко від Неви,
Із болота виглядає
Хата бідної вдови.
Стара хата зо вдовою
Разом вік свій віджила,
Почорніла, похилилась
І в болото увійшла.
Увійшла по самі вікна…
В ґанку сходи до сіней;
В сінях набік похилились
Двоє скривлених дверей…
І направо старій бабі
Смерть підписує патент,
А наліво без копійки
Б'ється з нуждою студент.
Зима люта. Вітер свище,
Сніг по вікнах брязкотить,
Мороз душу обіймає,
Мороз тіло каменить.
А у хаті на постелі
У сурдуті і плащу
Сидить студент медицини
Другий місяць без борщу.
І живіт, як гриб, запався,
Облізає голова…
І остання догорає
Його свічка лойова.
І сидить він, поглядає
На похилену стіну -
Під стіною лежить череп,
Нема й кришки тютюну.
І стіння кругом чорніє…
Тілько лазять павуки.
Тілько сумно виглядають
Із шкалубин прусаки…
12 генваря
КАЛИНО-МАЛИНО
Калино-малино,
Ряснеє деревце!
Хто ж тебе пригорне,
Дівчинонько-серце?
Тяженько здихнула,
Дівчинонька каже:
"Той мене пригорне,
Хто косу зав'яже!.."
Головка хитнулась,
Коса розвинулась,
До білої шиї
Шовком пригорнулась…
Косо, пишна косо!
Хто тебе зав'яже?..
"Хто мене зав'яже,
То віночок скаже".
Василечку милий,
Любий та коханий!
Зелен барвіночку -
Віночку рутвяний!
Хто ж тебе, віночку,
Розплітати буде?
"Запитайте, люди,
Мої білі груди!.."
Місяця-підповня
Пишні половини -
Груди, білі груди,
Милої дівчини!
По кім ви здихнете
Тяженько впівночі?
"По кім ми здихнемо -
Знають чорні очі!.."
Чароньки дівочі -
Горять чорні очі,
Як в чистому небі
Зорі опівночі!..
Очі, ясні очі!
Зорі над зорями!
По кім ви заллєтесь
Першими сльозами?
"По кім ми заплачем -
Не питайте, люди:
Тому перша слізка,
Хто нам милий буде!"
Спаде перша слізка,
Здихнуть білі груди,
По кім здихнуть груди,
Того вінок буде…
Хто вінок розв'яже,
Той косу зав'яже,
Той дівча пригорне,
Щиру правду скаже.
ГОЛУБОНЬКО-ДІВЧИНОНЬКО...
Голубонько-дівчинонько,
Зіронько моя!
Не питайся, моя мила,
Чого смутен я!
Живо-живо того смутку
І ти не минеш!..
Отоді ти, моя мила,
Мене спом'янеш…
Голубонько-дівчинонько,
Мій рожевий цвіт!
Ти весела, світом рада,
Тобі милий світ!..
Живо-живо світом знудиш,
Тяженько здихнеш…
Отоді ти, моя мила,
Мене спом'янеш!..
Гудуть пчоли коло тебе,
Ти, як лист, дрижиш…
Ти їх гониш, не одгониш
І сама біжиш…
Живо-живо під ті співи,
Як дитя, заснеш…
Отоді ти, моя мила,
Мене спом'янеш…
Ти затопиш очі в очі -
Очі не схибнуть!
Тобі дивно, що чужії
Від твоїх змигнуть…
Живо-живо сама глянеш -
І сама змигнеш.
Отоді ти, моя мила,
Мене спом'янеш…
Ти вітаєш, обіймаєш
Своїх і чужих!
Як дитина, ти, дівчино,
Ластишся до них…
Живо-живо од чужого
Руки одвинеш…
Отоді ти, моя мила,
Мене спом'янеш…
Прийде ранок - ти весела,
Других веселиш…
Прийде нічка - ти в постелі,
Як голубка, спиш…
Живо-живо цілі ночки
Оком не скинеш…
Отоді ти, моя мила,
Мене спом'янеш…