Байда, князь Вишневецький, стр. 15

З третього

Ого! дивітесь, браттє, як скіпає

В скіпки наш Байда гаспедські галери!..

А там одна вже полом'єм палає,

Освічує до пекла туркам двері.

З четвертого

Ге, ге! вжахнулись і до моря драла!..

Тепер їх і з собаками не знайдеш...

Позабігають аж у Крим до хана

Воювники турецького султана.

Між човнами замішка.

Байда

Чого ж ви стали! Що вам приключилось?

Втікайте, поки Соліман не знає,

Що коло скелі Босої зчинилось,

І вістовця від мене дожидає.

Голоси з човнів

Ой горе, князю! ту міцну галеру,

Що ми так славно здобули на морі,

Одрізано у нас, минувши Перу,

І турки знов ликують на Босфорі...

Бо там зісталась вся потуга наша,

Гетьман з тими, що турчина жахали...

Байда

Хто ж ваш гетьман?

Голоси з човнів

Фесько, по батьку Ганжа,

Що Андибером низовці прозвали.

Один з побратимів

Се Ганжу сам господь за нас карає...

Другий

За каверзи його, за ницу зраду.

Третій

Нехай же гине!

Байда

Ні, панове-браттє!

Тепер не час вдаватись у досаду.

Він згине не один: цвіт отамання,

Що знає поле й море, як долоню,

Почезне разом,- ті, що одбивали

Гарматами турецькую погоню.

Увіходить ще інший козацький вістовець.

Вістовець

Рятуйте, браттє! Військова армата

І золото, що ми напліндрували

По пристанях у турка-супостата,

З гетьманськими клейнодами пропала!

Голоси з човнів

Нехай господь рятує необачних,

Що в пекло завели сліпе козацтво!..

А нам тепер про себе треба дбати

Та од видимої погибелі втікати...

Рушайте, браттє, поки в море двері

Ще не причинено!.. Агов, рушаймо!..

Від берега щодальше одвертаймо.

Безкраїм морем певну путь верстаймо!

Байда

Мовчать! Хто сміє тут гетьманувати?

Турецький Святий

Той, хто здоліє швидше утікати.

Байда

(скочивши в човен з побратимами)

Втікай же в пекло!

Турецький Святий падає.

О ледача ледарь!

Шкода й меча об тебе плямувати.

Гей, бунчука сюди! Хрещатий прапор!

Затикають з одного боку в човні бунчук, з другого прапор.

Човни за мною! Бийте в тулумбаси!

Сурміте в сурми! Грайте в жоломійки!

Бойовий марш.

Хома Плахта (з другого човна). Не слухаймо, чесне козацтво, православне християнство! Додому!

Голоси з човнів. Додому, панове браттє! Геруймо деменами [95] до Лиману!

Байда

А нам і гинути тут у Босфорі?

Ся дяка, що вам відчинили море.

Голоси з човнів. А що ж, коли несила?.. Своя сорочка до тіла ближча... Себе жальніше!

Байда

Ну, добре ж! Одвертайте до Лиману,

А я гостинця дам вам на дорогу,-

Того самого, що галери в друзки

Порозлітались.

Гей! а нариштуйте

Джерела огняні на Чорне море

Да почастуйте шушваль на прощаннє!

Гармаші риштують гармати. Козаки мнуться.

За мною, хто не хоче потопати.

І тілом чорних раків годувати!

Гетьманський човен рушає.

За мною, хто не хоче соромитись,

Хто хоче з турком до загину битись!

Усі човни за ним рушають. Спускається завіс.

Чути бойову враву.

АКТ ЧЕТВЕРТИЙ

Турецька галера, закидана трупом, серед козацьких човнів.

Увіходить Байда з побратимами і іншими козаками, всі покривавлені.

Байда

Хвала тому, хто світом управляє

Чи - хто нам дав хоробре серце й розум!

Після сієї крів'яної бані

Не хутко схаменуться бусурмани.

Поторопивши, туляться під скелі.

До Золотого Рога повтікали.

Сам Соліман, здається, взяв гостинця,

За те що попасав на нас ординця.

Ну, козаки, спасибі вам за працю!

Справдешніми були ви лицарями.

Тепер галера ся ціни не має:

Бо кров'ю краще золота сіяє.

Козаки

Хвала тобі, наш любий князю Байдо,

Що не подав нас туркам на поталу,

Що вирятував наше отаманнє,

[Розпудив бесурмен, як вовк отару].

Байда

А де ж гетьман ваш? Я його не бачив

Серед мечів блискучих, гуку й грому.

Козаки

Гетьмана нашого вхопили турки...

І запроторили в куну галерну,

В той самий час, як ти з'явивсь між нами

З гримучими орлами - лицарями.

Байда

То привести й його сюди годиться:

Нехай і він із нами веселиться.

Козаки

Ведуть уже, ведуть бідаху.

Приводять Андибера в кайданах.

Байда

Ганжо!

Чи не скарав же бог тебе за зраду?

Андибер

(упавши йому в ноги)

О князю-батьку! дай обмити слізьми

З твоїх чобіт кров християнську чесну,

Що з бусурменською в бою скипілась!

Я бачу, що й твоя кров дзюркотала:

Бо перев'язано тебе аж тричі.

Байда

Встань, Андибере. Дякуй силі вищій,

Що не дає загинуть християнству.

Хоть пакостять його і суєвірство,

І зрада, і єхидство, і темнота,

Да сила вища править всім у світі

І правдолюбців має на приміті.

Андибер

Не встану, батьку, докіль не почую,

Що ти мені простив моє безумство.

Байда

Безумного і право не карає.

Сльоза твоя гріхи твої змиває.

Вставай, струсни з себе гидкі кайдани,

Поперев'язуй благородні рани.

Гей, деменний! [96] верни на Босу Скелю,

Позабираймо військо та гармати.

Ми леву челюстей ще не роздерли,

Хоть недовіркам добре носа втерли.

Галера, а за нею човни пливуть з напруженими парусами.

Козаки

(співають)

Ой гук, мати, гук:

То козаки йдуть

І веселая та доріженька,

Куди вони йдуть.

Куди вони йдуть,

Береги гудуть:

Поперед себе та й облавою

Бусурменів пруть.

Байда

Що ж се ви, браттє, любе товариство,

Мов жарт жартуєте із Андибером?

Поперев'язували чорні рани,

А на руках і на ногах кайдани.