Кирило Розумовський, стр. 24
Помер Григорій Кирилович 1837 р. у своєму маєтку Рудолець у Моравії.
Незважаючи на наукові успіхи особисте життя графа Григорія Кириловича не склалося. По приїзду до Відня він вінчається з баронесою Генрієтою Мальсен, однак цей шлюб був нетривалим. Г. Розумовський залишає дружину і без розлучення з нею одружується вдруге – з баронесою Терезою-Єлизаветою Шенк де Кастель. Цей вчинок викликав гострий осуд вищої російської аристократії. Шлюб не був визнаний Священним Синодом законним, а відповідно народжені у ньому двоє дітей не визнавались законними спадкоємцями графа. Виходом з цієї життєвої ситуації стало те, що граф назавжди пориває з Росією, приймає австрійське підданство, протестантську віру, отримує графський титул Австро-Угорщини. Саме нащадки цього сина останнього гетьмана стали продовжувачами роду Розумовських.
Один з них, правнук гетьмана, граф Камілл Львович Розумовський доклав чимало зусиль для вшанування свого роду та збереження пам’яті про нього. Саме на його замовлення князь О. Васильчиков, родич гетьманського роду по жіночій лінії, написав чотиритомну працю про родину Розумовських. До того ж під час поїздки 1911 р. в Україну Камілл Львович відвідав рідні місця свого прадіда – Батурин, Чернігів, Козелець, Почеп, Лемеші Козелецького повіту, виділивши при цьому значні кошти на ремонт та реставрацію родинних церков і надгробних пам’ятників Розумовських.
Рід Розумовських продовжує жити і в наші часи. Прямі нащадки роду живуть у Австрії та Німеччині. Найбільш відомими є віденські Розумовські: графиня Марія Андріївна Розумовська (автор фундаментальної праці про свій рід) та її небіж Грегор Розумовський, історик за фахом. Так, у 2004 р. до України прибув прямий нащадок останнього гетьмана – Андрій Розумовський з нареченою Урсулою, щоб повінчатися у соборі Різдва Пресвятої Богородиці у м. Козельці, збудованому на кошти гетьмана Кирила Григоровича Розумовського.
Пам’ять про рід Розумовських живе донині в Україні. Побудовані його представниками храми (собор Різдва Пресвятої Богородиці у місті Козельці, Трьохсвятительська церква у с. Лемеші на Чернігівщині), безцінна нотна колекція, Батуринський палац, садиба Дараганів, будівля земської школи та інше – це є не тільки історико-культурною спадщиною нашого народу, а й живим докором тим, хто свої мільйонні статки витрачають не на утвердження слави України, її величі у світі, а на свої дрібні забаганки.
Список рекомендованої літератури
1. Бантыш-Каменский Д. Н. 14-й генерал-фельдмаршал граф Кирилл Григорьевич Разумовский // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4-х частях. – Часть 1—2. – М.: Культура, 1991.
2. Бильбасов В. А. История Екатерины Второй. В 2-х т. – Санкт-Петербург, 1890—1891.
3. Болотина Н. Ю. Граф К. Г. Разумовский и семейство Воронцовых // Дашкова Е. Р. Портрет в контексте истории. – М., 2004.
4. Болотина Н. Ю. Последний гетман Малороссии и Войска Запорожского – граф Кирилл Григорьевич Разумовский // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2009. – Вип. XXVI.
5. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХІ ст.: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1996.
6. Борщак Ілько. Слідами гетьмана Розумовського у Франції. – Мюнхен, 1957.
7. Василенко М. Г. Н. Теплов і його «Записка о непорядках в Малороссии» // Записки наукового товариства імені Шевченка. – 1911. – Книга IX.
8. Васильчиков А. А. Семейство Разумовских. – В 5-ти т. – Санкт-Петербург: Тип. М. М. Стасюлевича, 1880—1894.
9. Борис Крупницький. Гетьман Данило Апостол і його доба. – Авгсбург, 1948.
10. Иноземцев И. Граф К. Г. Разумовский в Батурине // Исторический вестник. – 1903. – № 11.
11. Історія України в особах: ІХ – ХVІІІ ст. – К.: Україна, 1993.
12. Когут Зенон. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини 1760—1830. – Київ, 1996.
13. Крупницький Б. Гетьман Кирило Розумовський в світлі характеристики його нащадка графа Камілла Розумовського // Календар-Альманах на 1948 рік. – Авгсбург-Мюнхен, 1948.
14. Маркевич Н. История Малороссии. В 5-ти т. – М., 1842—1843.– Т. 2.
15. Маркевич Н. Дневные записки малороссийского подскарбия Якова Марковича. В 2 т. Т. 2. – М., 1859.
16. Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.). – К., 1995.
17. Полонська-Василенко Н. Історія України. В 2-х т. – Т. 2. – К., 1992.
18. Путро О. Гетьман Кирило Розумовський та його доба (з історії українського державотворення ХVІІІ ст.). В 2 ч. – К., 2008.
19. Романовський О. До історії бюджетного права Гетьманщини за Кирила Розумовського // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія. В 2 т. – Т. 1.– К., 1927.
20. Смолій В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея ХVІІ– ХVІІІ століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997.
21. Субтельний Орест. Історія України / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука. 2-е вид. – К.: Либідь, 1992.
22. Україна крізь віки: В 15 т. – Т. 8. Гетьманська Україна / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. НАН України. Ін-т археол. – К.: Альтернативи, 1999.
23. Черкаський І. «Судові реформи гетьмана Гр. К. Г. Розумовського» // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія. В 2 т. – Т. 1. —К., 1927.