Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник), стр. 34

У бізнесі, як і в спорті, – розкрийся до кінця.

Майбутнє – не те, що трапляється, а те, що ми створюємо.

Треба полювати одночасно за десятьма зайцями, розраховуючи піймати трьох.

Закон двадцять – вісімдесят. Доведено, що протягом дня людина лише двадцять відсотків денного часу працює з продуктивністю вісімдесят відсотків. Решту часу працює з продуктивністю в двадцять. Отже, варто працювати з повною віддачею лише двадцять відсотків дня, решту – байдикувати!

Із запланованих на день справ роби ті, яких боїшся. А коли зробив, винагороди себе. Страх коштує нам надто дорого. Потрібно перемогти його на шляху до фінансового успіху.

Кожен день треба планувати, не плисти через нього бездумно. Складати план на місяць, рік, п’ять. Питати себе: чи використовую я свій час продуктивно?

У бізнесі роби і доводь до кінця одну справу, тоді берись за іншу. Визначай пріоритети.

Не відкладай на потім. Роби це зараз! Відкладати справи в бізнесі – самогубство для бізнесу.

Полюби слово НІ.

Якщо працюєш годинами, можна практикувати таке: десять хвилин з години викладайся інтенсивно, максимально сфокусовано. Дивно, але за десять хвилин можна зробити більше, ніж за годину.

Для успіху у фінансах необхідно мати фізично здорове тіло. Фізкультура приносить гроші!

Везіння, як і натхнення, не любить лінивих!

Доки не осіла інформація, серйозних рішень не приймай. Дай вистоятись хоча б день…

Емоції – ворог для інвестора і бізнесмена.

Робити справу треба, викладаючись на всі сто, наближаючись до свого ліміту. Укінці, виклавшись, знайти сили і додати ще трошки. Аж тепер можна розраховувати на везіння.

Духовна і фінансова місія повинні йти нога в ногу.

Щоб створити бізнес, треба створити команду. І її очолити. Мудрий лідер допомагає людям проявити свої найкращі професійні якості.

Ніколи не вкладай у справу гроші, не залишивши собі на прожиття хоча б на рік. Не вкладай більше, ніж можеш собі дозволити без суттєвих збитків для сім’ї.

Ніколи не плати повну ціну, завжди торгуйся.

Продати так само важко, як зробити або купити.

Перед тим як продавати, треба спробувати купити те, що плануєш продати.

Відчуття ринку дуже швидко і легко втратити.

Якби люди знали, як важко я працював, щоб досягти того, чого досяг, – їм би це не здавалось таким винятковим… (Мікеланджело).

Знати, куди йдеш, важливіше, ніж знати, скільки в тебе стартового капіталу.

Неможливо вирішити проблему, не назвавши її.

Дай людині рибу, і вона буде ситою один день. Навчи її ловити рибу, і вона буде ситою все життя. (Лао Дзи)

Знати і не зробити – це ще не знати. (Прислів’я дзен).

Якби в мене було вісім годин, щоб зрубати дерево, я б витратив шість із них на гостріння сокири. (А. Лінкольн)

Гроші – це лише ілюзія. Гроші – це рух. Вони існують, коли рухаються, як і все інше на світі. Рухається, значить існує! Бідним бути некультурно. Якщо ти бідний, значить, у тебе брак освіти. Або ти лінивий, або байдужий чи соціально неадаптований. Тобто некультурний. Гроші дають змогу здобути освіту. Не гроші шкодять, а їхня відсутність.

Бути тим, хто ти є, і стати тим, ким ти можеш стати, – єдине завершення життя… (Роберт Льюіс Стівенсон)

Не поступайся в переговорах.

Чим менше людей задіяно у справі – тим краще.

Щоб запобігти заздрості – придумай легенду.

Не видавай життєво важливу інформацію!

Реагуй швидко і читай знаки.

Відмовляй легко. Звільняй швидко, наймай повільно.

Ніколи не підписуйся під тим, чого не розумієш.

Кожній людині в житті необхідно накопичувати виграшні бали. Це допомагає не стати лузером. Допомагає у складні хвилини вірити в себе. Навіть коли програєш, можна на секунду відчути себе у виграші. Можна зробити все можливе для перемоги. Будеш знати, що зробив те, що міг, максимально. Можна завжди проаналізувати, коли вщухнуть емоції. Іноді дивуєшся, як мозок реагує на екстремальні ситуації. Найкращі ідеї завжди народжуються на зламі…

Коли ж переміг – винагороди себе. Подякуй Богові. І не засліплюйся успіхами – бо вчорашній день завжди вже минув. Успіх у минулому не гарантує успіху в майбутньому. Ніколи не жирій від перемог, нехай вони допомагають бути впевненим у своїй правді і своєму призначенні. Будь переможцем!

Сто днів перед народженням сина, або Роздуми на дивані

Якось, лежачи на канапі у своєму будинку в історичній частині міста Балтимора, я передивлявся мистецькі альбоми з улюблених поличок. Читаючи передмови до ілюстрацій, заснув. Коли ж прокинувся, то мимоволі задумався: чому так подіяли на мене рядки, написані мистецтвознавцем? Чому майже завжди з цікавістю гортаю ілюстрації й ніколи не дочитую текстів розумних писак про мистецтво? Щось зі мною не так чи з ними? Завжди вистачає двох-трьох сторінок їхньої писанини. Тоді стає нудно й хочеться спати… Ще як був студентом Художнього інституту, пригадую, купував мистецькі альбоми заради фотографій.

Першим альбомом, у якому відчулася гармонія тексту й ілюстрацій, став для мене альбом «Dali: The Painting» by Deschanes and Neres. Автори перейнялися натурою й енергією Сальвадора настільки, що від початку текст як захопив мене, так і не відпускав. Великий томище англійською я поглинув за кілька днів, хоч навмисне відкладав читання на завтра, щоб розтягти задоволення.

Доти всі мистецькі видання відштовхували мене як читача (не глядача) своєю зарозумілістю, а по суті словоблудством. Деколи здавалось, що автор не надто обізнаний з предметом чи взагалі має про нього хоч яке уявлення… Вживаючи зарозумілі фрази, завчені ще з підручників у студентські роки або бездарно перекладені з англійської, мистецтвознавці частенько напускають туману. Або просто женуть халтуру, аби заробити на шмат хліба і сподобатися замовникові.

Коли чую слово мистецтвознавець – згадую незадоволені нарікання всіх знайомих скульпторів, живописців і графіків. Про нерозуміння, про поверховість або взагалі профанацію у сприйнятті їхніх творів. Тому, натрапивши в альбомі текст, що захопив, спробував проаналізувати, чому саме. Зрозумів, що автор роздуму про чиюсь творчість має бути близькою людиною, часто спілкуватись із тим, про кого пише, разом вони повинні «і випивати й закусювати»… Або автор є й сам художником з талантом оповідача. Тоді той, хто пише, насправді зливається з духом творів і стає своєрідним провідником для тексту. Як правило, мало бути просто мистецтвознавцем, щоб писати про мистецтво. Мало простого розуміння творів – потрібна мова письменника, інтелект, відчуття часу, потреби читача не пересічного, а неординарного, читача творчого. І просто комерційний нюх.