100 чарівних казок світу, стр. 59

– Королево, – заговорила непрохана гостя. – Ти так жадаєш дивовижного плоду, що ось-ось умреш. Я принесу його, але за це отримаю дочку, яку ти незабаром народиш на світ. Від мене дівчинка отримає благородне серце, а від двох інших фей, моїх сестер, розумну голівку і ангельський вид, але ти не побачиш її доти, поки вона не вийде заміж.

– Я згодна, – нарешті сказала мати.

Старенька одягнула її і провела в сад, де гнулося від важких плодів дивовижне дерево.

Мати скуштувала плодів, набрала повну корзину і понесла з собою.

А потім народилася я. Мати вжахнулася від своєї обіцянки. Вона не наважувалася відкритися батькові і остаточно засумувала. Але король не відступав і нарешті про все дізнався. Розлючений, він наказав кинути королеву в темницю, а до мене приставив охорону. За це феї прокляли короля і наслали на його землі моровицю. Діти, старі, жінки гинули сотнями. Король покликав на допомогу придворного мага.

– Не в моїй владі щось зробити, – признався маг. – Слова треба дотримувати.

Змирившись, батько наказав звільнити ув'язнену. Мати віддала мене феям у золотій колисці. Тріумфуючи, вони віднесли мене у фортецю, споруджену, щоб стати моїм будинком, моєю золотою кліткою. Там було безліч гарненьких кімнат без жодних дверей, зате з високими вікнами. У моєму розпорядження був цілий почет з королівських слуг.

Минули роки, і феї стали думати про моє заміжжя. Моїм женихом мав бути король Міггоне. Але напередодні весілля у мене гостював говорючий папуга, якому стало шкода мене:

– Бідолашна принцесо, плач про свою долю!

– Чому? – не зрозуміла я.

– Тому що твій майбутній чоловік, король Міггоне, – тиран серед карликів. Ми з ним з однієї гілки.

Його одкровення перервала одна з фей:

– Одягнися як слід і поквапся вниз. Прийшов король Міггоне, ти повинна йому сподобатись.

– Але я не хочу бачити його, не те щоб виходити за карлика заміж, – розплакалась я.

– Дурненька, не тобі вирішувати, за кого виходити заміж!

Ковтаючи сльози, я зійшла вниз і зустрілася з ним поглядом. Зростом він був папузі по крило, лапи – пазуристі, як у орла, горб і потворне обличчя виказували в ньому злого карлика. Його ніс був такий довгий, що на його крилах гніздилися птахи. Злякавшись, я кинулася до своєї кімнати. Жорстокі феї наклали чари на мене і моїх слуг, обернувши нас у кішок. Ці чари повинні були розвіятися, коли в моєму палаці з'явиться юний принц, який покохає мене над усе на світі.

– Я кохаю тебе над усе на світі! – вигукнув принц. – Будь мені за дружину!

Разом вони поїхали до короля, але принцеса сховалася всередині рубінового яєчка. Старші брати принца були вже тут як тут, кожен – з красунею нареченою. Коли молодший розкрив рубінове яєчко, з нього випурхнула принцеса, – на тлі її краси тьмяніли небесні світила. На ній була казкова біло-рожева сукня, а її гордо підняту голову вінчали найрідкісніші квіти.

– Вона! – вигукнув король. – Лише вона повинна правити моїм королівством!

– Ваша величносте, – сказала принцеса, – я втішена тим, як мене гарно прийняли, але навіщо ваше королівство мені, у кого їх аж шість? Дозвольте мені піднести два з них вашим старшим синам в обмін на право одружитися з молодшим.

Такий фінал був щасливим для всіх. Того ж дня три пари присягалися бути разом у горі і в радості, але горя на їхню долю не випало.

Франсуа Петі де ля Круа

Історія Маліка і принцеси Сирін

Після батькової смерті я, єдиний спадкоємець багатого торговця, розтринькав майже все, що він мені заповідав. Решта грошей пішла на дружні гулянки. На одній з таких гулянок моїм товаришем по трапезі виявився якийсь чужоземець. Почувши, що лише страх перед нападом розбійників та іншими небезпеками, що підстерігають у далеких подорожах на кожному кроці, тримають мене в Сураті, незнайомець пообіцяв поділитися зі мною засобом, завдяки якому можна залишати позаду країну за країною без найменшого ризику.

Це була скриня, для виготовлення якої негайно послали за столяром і лісом. Майстрові наказали збити скриню розміром шість на чотири фути, а чужоземець тим часом узявся робити механізм, з яким провозився три доби. Зверху на неї накинули перський килим і разом з ним покинули місто. Я став єдиним свідком того, як скриня з чужоземцем усередині піднялася в повітря і блискавично зникла за обрієм, щоб через деякий час опуститися поряд зі мною.

– Я дарую цю скриню вам. З нею далекі краї стануть ближчими, – ощасливив мене чужоземець і відразу навчив керувати цим засобом пересування, отримавши як подяку гаманець із цехінами.

А що грошей у мене більше не було – лише борги, то при першій же слушній нагоді я скочив у свою скриню і полетів якнайдалі від своїх лихварів.

Скриня змагалася з вітром у швидкості, але тільки на ранок наступного дня закінчилися лісові угіддя і на обрії замріло місто. Я зупинився, щоб як слід його розгледіти, і здивувався пишноті його веж. «От би дізнатися, де я», – подумав я і запитав про це в чоловіка, що орав поле, перед тим сховавши скриню в лісовій хащі.

– Ви, мабуть, прибули здалеку, – відповів селянин, – це місто називається Газна, а править ним могутній король Багаман.

– А хто мешкає он у тих величних вежах?

– Король звів їх для своєї дочки, принцеси Сирін. їй напророчили, що її ошукає чоловік. Щоб перешкодити тому, Багаман побудував мармуровий палац з неприступними вежами і ровами з водою по периметру. Єдині ключі од воріт зберігаються у короля. Вдень і вночі біля них стоїть варта, і жодній людині, крім короля, не увійти до палацу. Сам він відвідує дочку раз на тиждень.

З того часу я втратив сон і думав лише про прекрасну затвірницю. Мені не важко було прилетіти на дах її палацу і пробратися в її спальню. Що, коли у пророцтві говориться про мене?

Окрилений цими думками, я злетів у повітря і направив скриню до палацу. Під прикриттям ночі минув я вартових і приземлився на дах.

Покинувши скриню, я крізь відчинене вікно проліз у розкішно обставлену спальню, де на оксамитовому ліжку спочивала принцеса Сирін. Вона була ще гарніша, ніж я собі уявляв. Не встиг я отямитись, як уже на колінах цілував її ніжну руку. Прокинувшись, дівчина хотіла зчинити ґвалт, і мені довелося так пояснити свою присутність:

– О світло очей моїх, принцесо! Я зовсім не з тих, хто обіцяє золоті гори, тільки б занапастити невинну дівчину. У мене такого і в думках не було, адже я пророк Магомет. Мені боляче спостерігати, як ви, така юна, сумуєте, зачинені у вежі. І ось вам моє слово: я розвію пророцтво, що стало причиною вашого ув'язнення. На вас чекає блискуче майбуття, адже ви станете дружиною Пророка. Всі сильні світу цього схилять голови перед тестем великого Магомета, а їхні дочки помруть від заздрощів до вас.

На мій великий подив, принцеса повірила в мою вигадку. Добрий Магомет, нічого сказати. Лише на світанку покинув я спальню Сирін, з тим щоб повернутися наступної ночі. Я стрибнув у скриню і летів вище хмар, аби тільки не потрапити на очі вартовим. Я заховав скриню в лісі і пішки пішов у місто запастися харчами і придбати вбрання, гідне Магомета, і витратив там геть усе цілком певний, що ніколи більше не матиму потреби в грошах.

Коли з настанням темряви я знову пробрався у спальню принцеси Сирін, вона почала з питання, що з учора не давало їй спокою:

– О Пророче, як могло трапитися, що ви такі юні? Я думала, що Магомет мудрий старець.

– Це так, – відповів я. – Але хіба вам не приємно дивитися на когось молодшого?

Я знову полетів з палацу ближче до вранішньої зорі, аби Пророка не було викрито, щоб повернутися з настанням темряви.

Через день-два король Багаман з почтом відвідав дочку. Піднявшись у її спальню, він помітив на її обличчі рум'янець сорому, який виказав дівчину. Вона змушена була в усьому признатися.

Подиву Багамана не було краю, адже від нього приховали, що він доводиться тестем Магомета.