Пригоди барона Мюнхаузена, стр. 38

Не моя в тім вина, що зі мною трапляються такі дива, яких не траплялося ні з ким.

Це тому, що я люблю мандрувати і завжди шукаю пригод, а ви сидите вдома і нічого не бачите, хіба що чотири стіни своєї кімнати. Якось, скажімо, я вирушив у далеке плавання на великому голландському кораблі. Раптом у відкритому океані на нас налетів ураган, який умить позривав у нас усі вітрила і поламав усі щогли.

Одна щогла впала на компас і розбила його вщент.

Усім відомо, як важко керувати кораблем без компаса. Ми збилися з дороги і не знали, куди ми пливемо.

Три місяці нас кидало по хвилях океану то в той, то в той бік, а потім занесло хтозна й куди, і ось одного чудового ранку ми помітили незвичайну переміну в усьому. Море з зеленого зробилося біле. Вітерець приносив якісь ніжні, любі пахощі. Нам стало дуже приємно й весело.

Невдовзі ми побачили пристань, і через годину ввійшли у простору гавань. Замість води в ній було молоко!

Ми швиденько висадилися на берег і почали жадібно пити з молочного моря.

Поміж нас був один матрос, який не зносив запаху сиру. Коли йому показували сир, його починало нудити. І ось як тільки ми вийшли на берег, йому одразу стало погано.

– Заберіть у мене з-під ніг оцей сир! – кричав він.—Я не хочу, я не можу ходити по сирові!

Я нахилився до землі і все зрозумів.

Острів, до якого пристав наш корабель, було зроблено з чудового голландського сиру.

Так, так, не смійтеся, я кажу вам найщирішу правду: замість глини у нас під ногами був сир.

Не диво, що мешканці цього острова споживали самий тільки сир! Але сиру цього не меншало, бо за ніч його виростало рівно стільки, скільки з'їдалося протягом дня.

Весь острів був у виноградниках, але виноград там незвичайний: стиснеш його в кулаці – з нього замість соку тече молоко.

Мешканці острова—високі, гарні люди. У кожного з них по три ноги. Завдяки трьом ногам вони вільнісінько тримаються на поверхні молочного моря.

Хліб тут росте печений, просто вже готовий, тож мешканцям острова не доводиться ні сіяти, ні орати. Я бачив багато дерев, що рясніли солодкими медяниками.

Прогулюючись Сирним островом, ми відкрили сім річок, що текли молоком, і дві річки, що текли густим і смачним пивом.

Сказати правду, ці пивні річки сподобалися мені дужче, ніж молочні.

Взагалі, гуляючи островом, ми бачили багато див.

Найдужче вразили нас пташині гнізда. Вони були прездоровенні. Одно орлине гніздо, приміром, було вище від найвищого будинку. Воно все було звите з велетенських дубових стовбурів. У ньому ми знайшли п'ять сотень яєць, кожне завбільшки з добрячу діжку.

Ми розбили одне яйце, і з нього вилізло пташеня, разів у двадцять більше від нашого дорослого орла.

Пташеня запищало. До нього на допомогу прилетіла орлиця. Вона вхопила нашого капітана, підняла його до найближчої хмари і звідти кинула в море.

На щастя, він був дуже добрий плавець і за кілька годин дістався до Сирного острова уплав.

В одному лісі я був свідком кари.

Острів'яни повісили на дереві трьох чоловіків догори ногами. Небораки стогнали і плакали. Я спитав, за що їх так тяжко карають. Мені відповіли, що вони – мандрівники, які щойно повернулися з далекої подорожі й нахабно брешуть про свої пригоди.

Я похвалив острів'ян за таку мудру кару брехунам, бо я просто не зношу брехні і сам завжди розповідаю найщирішу правду.

Та ви, певно, й самі помітили, що в усіх моїх оповіданнях немає й слова брехні, і я щасливий, що всі близькі мені люди завжди мали мене за найправдивішу людину.

Повернувшись на корабель, ми одразу ж підняли якір і відпливли від чудесного острова.

Усі дерева, що росли на березі, ніби за чиїмось знаком, двічі вклонилися нам у пояс і знову випростались, ніби й не вони.

Зворушений їхньою незвичайною люб'язністю, я зняв капелюх і послав їм прощальний привіт.