Божі воїни, стр. 137

36

“…у тому числі зо триста списів кінноти…” — тактичний підрозділ кінноти, який називали списом, складався зазвичай лицаря, зброєносця, озброєного пахолка та кінного стрільця з арбалетом. Бували списи силою в три чоловіки, бували й такі, що налічували шістьох.

37

“…армією, що налічувала понад сім тисяч…” — мені трапилися джерела, які оцінювали сили гуситів під Нисою на 25 тисяч чоловік. Авторів, певно, переконала пропаганда Фогельзангу. Або ж вони спиралися на німецькі джерела, які пояснювали й виправдовували розгромні поразки від гуситів “величезною перевагою ворога”. Насправді в сукупності Табор і Сирітки (а під Нисою, зважмо, б’ється тільки Табор, без Сиріток) ніколи не були в стані виставити на рейд сильнішу армію, ніж 15–18 тисяч чоловік, а зазвичай це було 7–9 тисяч. У звичайній для гуситів пропорції кінноти і піхоти як один до десяти. Плюс бойові вози, зазвичай один на 20–25 піхотинців.

38

“…пісню, що підвищувала результат до трьох тисяч” — деякі джерела (навіть чеські!) спираються, мабуть, саме на вояцькі пісні, бо оцінюють втрати сілезців під Нисою на чотири й навіть (sic!) дев’ять тисяч убитих. Це перебільшення, якщо не просто нісенітниця. У визнаних найбільшими та найкривавішими битвах гуситських часів втрати з боку переможених становили, згідно з найновішими дослідженнями: під Вишеградом — між 300 і 500 убитих, під братовбивчим Малешовим — близько 1500, під Усті-над-Лабем — 4000, під Гільтерсрідом у Верхньому Палатинаті — 1200 (гуситів!), під австрійським Вайдгофеном — 900 (теж гуситів!), під трагічними Ліпанами — 1300. Під Нисою втрати переможених не могли бути вищими. Я прийняв, що це було близько тисячі вбитих, і не вважаю, що сильно помиляюся.

39

“Корець жита…” — корець або стрих = 93 літри.

40

“Один у світі…” — мікс автентичної проповіді Яна Желівського та автентичних хіліастських маніфестів (у моїй редакції).

41

“Inmedio quadragesime Anno Domini МССССХХVIII”… - “У середині Великого Посту Року Божого 1428 пішли воєначальники секти Сиріток, Ян Краковець, Прокоп Малий, званий Прокупеком, і Ян Колда з Жампаха на Шльонськ з 200 кінних і 4000 піших та зі 150 бойовими возами до міста Клодзька. Міста Мендзилесє й Льондек спалили, та численні села й поселення навколо понищили і ненаситним вогнем великої завдали шкоди”.

“Фрагмент хроніки” (як цей, так і наступні) є моєю вигадкою та компіляцією, однак шаблоном послужила мені автентична хроніка Бартошека з Драгоніц, свідка тієї епохи. Я старався також копіювати Бартошекову латину, яку деякі дослідники називають “варварською”. Тож якби що, прошу насміхатися з Бартошека, а не з мене.

42

“Necessitas in loco, spes in virtute, salut in victoria” — “Необхідність бою, задана місцем, надія в мужності, порятунок у перемозі”. Насправді це слова гетьмана Жулкевського перед битвою під Клушином[330].

43

“Anno Domini МССССХХVIII feria IV ante palmarum…” — “Року Божого 1428 в середу перед Пальмовою Неділею обложили вікліфісти із секти Сиріток з гарматами та обложними махінами град Клодзько, в якому були воєначальники пан Пута з Частоловиць і пан Миколай фон Мошен, і за допомогою сих гармат і катапульт, а також штурмом та різними іншими способами замок хотіли здобути й опанувати; однак залога оборонялася воістину мужньо”.

44

“Et sic Orphani…” — “І так Сирітки у понеділок перед Великоднем з-під Клодзька відступили”.

45

“Rustica gens optima flens” — “Селянське поріддя найкраще, коли плаче (а найгірше, коли веселе)”. Прислів’я тієї епохи. Понадчасове. Завжди актуальне.

46

“Ах, мій смутку…” — твір, відомий як “Скарга помираючого”, з 1461 року, але правдоподібно є перекладом значно старшої чеської пісні.

47

“Adsum favens… Sit satis laborum…” — Апулей, “Метаморфози”, книга 11. Там, де Ютта перестає говорити латиною (“…годі плакати й нарікати…”), — переклад Йосипа Кобіва та Юрія Цимбалюка.

48

“Auf Johanni bluht der Holler…”:

Бузина (Holunder, Holder, Holler, Sambucus nigra) — кущ, присвячений Великій Богині, що цвіте в період купальської ночі, літнього сонцестояння, — був сильно пов’язаний з еротичною магією.

49

“Petersilie, Suppenkrauf wachst in uns’ren Garten…”:

Еротична народна (перероблена мною) німецька співанка, що звертається до магічних та афродизіякальних властивостей петрушки та бузини. Згадка про “червоне та біле вино” — це алегорія втрат дівоцтва.

Текст — як і попередній — за “Hexenmedizin”, Claudia Muller-Ebeling, Christian Ratsch, Wolf Dieter Storl, АТ Verlag, Aarau 1999.

50

“…говорить натхненний Майстер Екхарт…” — те, що в цьому абзаці говорить Майстер, я почерпнув переважно з книги “Часи соборів” (Le temps des cathedrales) Жоржа Дюбі, в перекладі Кристини Долятовської (Cuyklady, Warszawa 2002).

51

“Найвища серед божеств, володарка тіней…” — знову Апулей.

52

“…vocatus sum Hermes Trismegistus…” — “Звати мене Гермес Трісмегіст, бо я володію трьома частинами філософії всього світу” (“Смарагдова таблиця”, переклад автора).

53

“Палець і одне ячмінне ячменю — це був типовий калібр…” — палець (prst) становив 1,992 см, ячмінне зерно (jecne zrno) — 0,498 см.

54

“Heran ihr Sterblicken…”:

55

“Sum sponsa formosa, mundo et speciosa…” — Діва з танцю Смерті говорить: “Я наречена вродлива, перед світом красна”. Смерть відповідає: “Ти вже змінена, уже своєї барви позбавлена”.

56

“Veritatem dicam, quam nemo…” — “Правду кажу, яку ніхто не зможе заперечити” (Gesta Francorum).