Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима), стр. 13

1990-91

Це навіть не вірш

Я не помер, не треба цих плачів,

не треба розтинів покинутого тіла.

Я у свічаді за спиною, у свічі,

я не помер і нетля не згоріла.

Стою, сміюсь до тебе, — не журись!

Ми ще побачимось і я вам заспіваю,

бо скільки між світами не блукаєш,

а все ж сюди повернешся колись.

…А ти читай тим часом і молись,

безкровні жертви квітнуть на світанні.

Усі мої обіцянки збулись,

тож збудеться і перша — чи остання.