Кінець світу. Том 2. Пiсля…, стр. 40
Дж. Лавлок відкриває нам очі, і ми маємо зарубати на задертому надміру носі — людство не може бути менеджером Землі. Я звертаюсь найперше до членів списку журналу «Форбс», серед яких є й такі одноклітинні істоти, як наші вітчизняні «лицарі золотого унітаза». Слухайте, здичавілі українські олігархи: люди не є власниками Землі, не є тимчасовими відвідувачами чи пасажирами на галактичному кораблі під назвою Земля. Ви лише мікроби. Правда, шкідливі у кишківнику її величності Геї!
Пануючий у примітивних людських головах антропоцентризм перетворив людську популяцію на хворий орган, який спробував жити за власними, егоїстичними законами і цілями, що суперечать Геї і Космосу. Що буде з людською популяцією, якщо вона не буде керуватися правилами земної гармонії всередині тіла Геї?
Вона загине. От і все. Стане апендиксом. Атавізмом. І відімре. Гея ампутує деградований орган, щоб на його місці через сотні тисячоліть виріс новий.
Так, це кінець, тільки не світу. Не кінець Геї, а кінець нашої двоногої популяції, яка розносить її судинами інфекцію.
Якщо ця інфекція кидає виклик Геї, то він, цей мікроб, неминуче загине, бо він бореться із самим собою, бо він існує тільки завдяки Геї і всупереч він не жилець на цій планеті.
Поки що Гея злегка карає, попереджає — природні ката–клізми за останні чверть віку виросли утричі. Безпрецедентна геометрична прогресія. Але терпець Геї не безконечний.
Уже після мого вересневого візиту на той берег — в Америку і на Юкатан — той самий красень Манхеттен уже через місяць мало не пішов на дно. Такого Апокаліпсису гонорові американці не переживали. Я бачив, як їм було страшно.
Я їм співчував і разом з ними переживав ще й тому, що там на дипломатичній роботі перебуває мій син. Але хотілося сказати: а ви ще раз виведіть слово «Бог» із лексикону, мікроби ви нещасні у нутрощах Геї! Не треба жартувати так із Всевишнім.
Тому якщо далі так піде, то у Геї просто немає виходу. Без варіантів. З метою самозбереження вона знищить нас. Скине зі своїх могутніх плечей, як ненаситних зубатих гризунів.
ВІЙНА ІЗ МАМОЮ
Я би хотів, щоб Лавлок перебільшував, коли він стверджує, що «ми вже у стані війни з Геєю».
Якби людство жило так само в гармонії зі своїм лоном, як 10 000 літ тому, десь там ще до шумерів, то Земля могла би витримати населення у 10 разів більше, ніж сьогодні. Ми просто не даємо, як хворий равлик у тілі атлета, йому відновлюватися.
В секунду — одне людське серцебиття — людина нищить одну тисячу тонн верхнього продуктивного шару Землі — гумусу.
За одну секунду нищить цей мікроб три тисячі квадратних метрів лісу. Земля лисіє, вражена променевою хворобою, яку розносять по її тілу вбивці–атоми людської ницості. Йде до того, що 35–40 відсотків суші, вкритої фауною і флорою, скоро стануть пустелею. Це територія США, Канади і Китаю, разом узятих.
До неолітичної революції, тобто до вторгнення людини у природу, ліси займали на планеті 6,2 мільярда гектарів. Тепер — не більше 4,2. Дві третини. Але навіть тисячі літ тому Геї було потрібно три третини «волосяного» покриву на тілі для нормального геофізіологічного функціонування.
Адже ліс — це, безумовно, краса та врода Геї, без якої вона зовсім інакше виглядала би звідтам, звідки її побачили окремі люди із двох сотень аргонавтів і космонавтів.
Ліс — легені, що поглинають двоокис вуглецю, 200 мільярдів тонн якого виділяє такий дефектний орган у тілі Геї, як людство.
Врешті, ліс — це домівка для багатомільярдної фауни, тисячу видів якої ми винищуємо як клас щороку. Бог сотворив цей тваринний Вавилон, а ми знищуємо під корінь.
Я бачив величезне фото на першій сторінці «Вашингтон пост» Ала Гора із пляшкою пива в руці у ніч, коли суд присудив перемогу в «демократичних» виборах Джорджу Бушу.
Альберт запив гіркоту поразки, а відтак махнув рукою на продажну політику і повернувся до своєї першої професії, до журналістики.
Блискучий політик і мислитель, якого при президенті Б. Клінтоні називали американським «андроїдом», створив фільм «Незручна правда». Епіграфом я би взяв його образний вислів, що у нашої рідної неньки Геї — висока температура, мати — хвора.
Особливо проявляється «біла» гарячка в Арктики, яка нагрівається у 2 рази більше, ніж тіло планети в цілому. Уже через 20 років Льодовитий океан буде замерзати тільки зимою, а літом — замерзати не буде. Як і інші океани.
Прем’єра фільму відбулася у Нью–Йорку і Лос–Анджелесі 22 травня 2006 року, а у 2007 році фільм отримав два «Оскари» і того ж року — Нобелівську премію. На моїй пам’яті це другий політик світового масштабу, який, завершивши справи у політиці, у творчій сфері досяг вершини й удостоївся «Нобеля».
Про що цей фільм, яка така «незручна правда»? Йдеться якраз про той двоокис, про виразки на тілі Геї, від яких вона може вмерти. Про глобальне потепління, яке може призвести до фатальних наслідків.
А правда полягає у наступному. До промислової революції, тобто до середини XVIII століття, і протягом щонайменше 10 000 років перед тим в атмосфері нараховувалося 0,028 відсотків СО2.
Невблаганно і в ногу з технологічним прогресом від часів Тараса Шевченка донині кількість вуглекислого газу виросла від 0,028 до 0,0384. Такої високої концентрації цього газу не було протягом останніх 20 мільйонів років.
Не вникаючи надто у весь цей механізм, скажемо, що газ у повітрі нарощується теплом Сонця, але для доведення названого показника до такого рівня саме цим природно–сонячним способом треба було би тисячі і тисячі літ, щоб це зробило Сонце, а тут — кілька десятків літ, і це вже зробила людина.
Достеменно відомо, що протягом останніх 670 тисяч років кожен раз, коли виростав СО2, виростала і температура повітря. І навпаки.
Якщо не Сонце спричинило теперішній просто вибух, то що?
Точніше — хто? Людина.
Нині досягнуто консенсусу, що зростання температури на 2,5 градуса означає обвальну деформацію клімату. Саме ця цифра визначена як межа, за якою — кінець. Визначено навіть не вченими, а політиками. А це станеться, коли доля газу досягне 0,045. Запам’ятайте ці два нулі з комою і — 45. Якщо більше — кінець.
Ми вже дуже швидко пройшли половину шляху: від 0,028 протягом 20 мільйонів до 0,038 за півтора століття, а друга половина шляху — до 0,045, коли дороги далі не буде.
Якщо темпи будуть збережені, то нинішній показник із цифрою 0,028 ми подвоїмо уже до середини нинішнього століття.
От що відбувається на цьому тріумфальному поході лише за останні роки, які ще у пам’яті.
Чотири затяжних мусони, удвоє вищі норми, викликали катастрофічну повінь в Індії, Пакистані, Бангладеш.
Англія й Уельс пережили пік дощів, яких тут не фіксували із 1665 року, а раніше взагалі не фіксували нічого.
У Судані, у пустелі, дощі змили 23 тисячі глиняних домівок, що справді сприймається у зоні вічної посухи як кінець світу.
Хвилі висотою кілька метрів накрили 68 Мальдівських островів, що вважаються за стабільністю погоди раєм на Землі, тому путівки туди найдорожчі.
В Аргентині зафіксували якусь позаземну температуру — мінус 22 градуси, а у Чилі — мінус 15. Вперше за тисячі літ сніг упав на піраміди майя.
І нарешті, останнє затоплення Манхеттена, як і всього східного берега США, з тієї ж причини — глобальне потепління. Затоплений Нью–Йорк — це фрагмент того, як буде виглядати вся планета.
Увесь цей апокаліпсис має єдиного креатора — людину. Чогось такого від самої Геї — не йде. Тільки від дисфункції одного з її органів — людини.
Блискучий Томас Фрідман із «Нью–Йорк таймс» наводить у своєму останньому бестселері «Спекотний, плаский, багатолюдний» (це наш світ із трьома найбільшими проблемами) такий план кардинального зменшення вуглекислого газу в повітрі на 200 мільярдів кубічних метрів. Тобто план спасіння людства:
— подвійне збільшення паливної ефективності для двох мільярдів автомобілів — з 30 миль на галон до 60 миль на галон;