Дмитро Байда-Вишневецький, стр. 9

В Стамбулі Дмитро Вишневецький пробув близько півроку, після чого повернувся в Україну. Не менш цікавим, аніж прийом у султана Сулеймана І, є ставлення короля Сигізмунда Августа до магната, котрий нещодавно, не порадившись з королем, вів прямі переговори з ворогом Польщі й Литви.

І хоч з королівських листів Радзивіллу Чорному ми бачимо, що король був дуже схвильований вчинком Вишневецького, по приїзді князя на батьківщину жодних репресій з боку влади проти нього вчинено не було. Навпаки, король прийняв Вишневецького одразу після повернення з Туреччини на початку 1554 року і 4 березня в Каменні (неподалік Любліна) князь склав урочисту присягу королю у товаристві його друга і соратника, воєводи Миколи Сенявського. Того ж року Вишневецькому було повернуто уряди черкаського й канівського старост, на яких князь перебував раніше. У більш пізньому листі до кримського хана Сигізмунд Август написав про цю подію так: «Нам было тое с подивеньем, же он без нашое воли там ехал, а так ласкове принят и цело вышол до панства нашого. С тое причини разумели есмо, же большей будет схилен людем вашим и не допустит козаком шкоди чинити улусом и чабаном цесара его милости турецкого, познавши ласку и жалованье, и про то поручили есьмо ему сторожу польную».

І знову Вишневецький взявся за прикордонну службу, як і раніше оберігаючи креси держави від нашестя кочовиків і ватаг грабіжників, що турбували своїми набігами Канівські й Черкаські землі. Проте тепер, окрім прикордонної служби, за наказом короля Вишневецькому доручалась ще одна надзвичайно важлива справа, котра збереже за князем пам'ять першого засновника Запорозької Січі.

Перші згадки про Запорозьку Січ

Спорудження Дмитром Вишневецьким

фортеці на острові Хортиця

Перші згадки про фортеці, споруджені за Дніпровими порогами, сягають своїм корінням у сиву давнину і більшість цих згадок стосується саме острова Хортиця. Це найбільший острів на Дніпрі, що лежить у його нижній течії. У наш час Хортиця знаходиться у межах міста Запоріжжя й притягує до себе погляди кожного, кому небайдужа історія козаччини. Саме на цьому острові розташовано музей історії Запорозької Січі.

Хортиця витягнулась посередині Дніпрового річища більш ніж на дванадцять кілометрів. Середня ширина острова становить близько двох кілометрів. Рельєф Хортиці переважно скелястий. Висота острова від рівня ріки в північній частині досягає тридцяти метрів. Острів утворений з архейських гранітів віком понад два мільярди років. З давніх часів Хортиця захоплювала мандрівників своєю величчю і красою. І не тільки красою. Величні береги острова ставали притулком для подорожніх, котрі долали шлях «з варяг у греки». Тут мандрівники мали змогу відпочити і були захищені від несподіваного нападу і грабунку. Поряд з Хортицею знаходиться менший острів, який носить назву Мала Хортиця.

Ще в IX столітті на півдні острова виникло неукріплене містечко, назване колишнім директором музею «Хортиця», географом і археологом Арнольдом Сокульським «Протолче». Засноване селище було, скоріш за все, слов'янами, котрі здавна мешкали у цих краях. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро, яка носила назву Протолчий брід. Жили на місці стародавнього селища люди й у X–XIV століттях. Місце розташування острова дозволяло його жителям вести активну торгівлю з численними караванами, котрі подорожували Дніпром з Чорного моря у скандинавські країни і навпаки. Про торговельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські та інші монети.

Візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний згадує в середині X сторіччя Хортицю у своєму творі «De administrando imperio» як острів Святого Григорія. Відтоді й бере початок більш досліджений період історії славетного острова, який у наш час став синонімом козацької звитяги. Згідно з легендою, саме на острові Хортиця у 972 році, повертаючись із походу на Константинополь, загинув у битві з печенігами київський князь Святослав Ігоревич. Неодноразово згадувалась Хортиця у літописах часів Київської Русі й після Святослава.

У XVI столітті пониззя Дніпра й безпосередньо Хортиця знову стали відігравати значну роль в житті півдня України, цього разу саме з причини зростання авторитету козацтва на межі татарських земель. Закріпитись на цьому зручно розташованому острові у нижній течії Дніпра було дуже важливим для оборони рубежів України. І це добре розумів польський король Сигізмунд Август. Саме тому одразу після повернення князя Дмитра Вишневецького з Туреччини, король наказує йому, окрім прийняття старостинського уряду у Каневі й Черкасах, побудувати на Хортиці фортецю, котра б убезпечувала середнє Подніпров'я від нападів татар.

Власне, у наш час точиться немало суперечок з приводу того, чи першим Дмитро Вишневецький побудував фортецю на Хортиці, чи до його прибуття тут вже перебували запорозькі козаки. Історики більш раннього періоду, такі як Д. Яворницький, висловлюють думку, що саме князь Вишневецький, починаючи чергову війну проти татар, першим спустився нижче Дніпрових порогів, прийшов з козаками на Хортицю і побудував там фортецю, чи так званий «городок». Власне, фортеця була побудована не на самому острові Хортиця, а на розташованому поряд острівці Мала Хортиця. Зараз цей острів, очевидно на честь Дмитра Вишневецького, носить назву Байда. Свої докази Д. Яворницький будує на свідченнях польського хроніста Мартина Бєльського, посла німецького імператора Рудольфа II Еріха Лясоти, а також французького інженера — картографа Гійома Лавассера де Боплана. Наприклад, у записках Еріха Лясоти згадується: «липня 4 дня пройшли ми повз дві річки, що іменуються Московками, і попрямували нижче, до Малої Хортиці; тут стояв замок, побудований близько тридцяти років тому Вишневецьким і зруйнований турками й татарами». Але, на жаль, ні один з цих дослідників у своїх записах не вказує точного місця розташування Січі на острові. Не згадується і не заперечується у працях двох вищезгаданих вчених і можливість того, що козацька фортеця була тут ще до приходу князя Вишневецького. Справа в тому, що вони відвідували острів вже в той час, коли обставини змусили козаків перенести свій адміністративний і політичний центр нижче за течією Дніпра. Тож як докази започаткування козацької фортеці саме Дмитром Вишневецьким свідчення Лясоти й Боплана навряд чи можуть бути прийнятними. Висунуте Д. Яворницьким припущення щодо першості князя Вишневецького у започаткувати козацької цитаделі на Хортиці цілком і повністю тримається лише на «Хроніці Мартина Бєльського».

Згідно з думкою більш пізніх дослідників, козаки Вишневецького заснували фортецю на Малій Хортиці лише з дозволу запорожців, котрі розташувалися тут задовго до приходу Вишневецького. На підтвердження своєї теорії ці науковці наводять такі аргументи, як недоцільність з стратегічних міркувань зведення укріплень на Малій Хортиці, що б дало ворогам, у разі нападу, безперешкодно висаджуватись на південній частині острова. Окрім того, як доказ більш ранньої присутності козаків на Хортиці, можуть бути використані результати археологічних розкопок [7], проведених у 1978–1980 роках працівниками історико — культурного заповідника «Запорозька Січ». Спираючись на ці результати, науковці стверджують, що дослідження виявило на території острова кілька напівземлянок. Є припущення, що ці напівземлянки були прообразами козацьких куренів. Встановлено, що будівлі перебували на одному і тому ж місці протягом декількох століть. Вони мали характер постійних осель, в яких чітко простежуються залишки печей, господарських ям тощо. Поблизу розкопаних напівземлянок були знайдені осколки кераміки, наконечники стріл, ножі, замки, ключі, леміш плуга. Знахідки належать до різних століть. Найбільш пізні з них датуються XII–XIV століттями. І хоч залишків фортифікаційних споруд археологами знайдено не було, результати розкопок наштовхують на думку про існування укріплених поселень на Хортиці на самому початку формування козацтва. Адже в той неспокійний час жити й господарювати в пониззі Дніпра, не маючи для прикриття укріпленого у військовому відношенні житла, було просто неможливо. А відсутність слідів фортифікації легко пояснити примітивністю стародавніх укріплень і тим, що побудовані вони були, скоріш за все, з дерева, якого на Хортиці вдосталь.