Твори в 4-х томах. Том 4, стр. 192

Хемінгуей сам був безпосереднім учасником цієї операції. Він увійшов у місто з французькими партизанами.

Промова при одержанні Нобелівської премії

В 1954 р. Гарвардський університет висунув кандидатуру Хемінгуея на Нобелівську премію з літератури. 28 квітня 1954 р. йому було присуджено цю високу нагороду за повість «Старий і море», а також за «майстерність у створенні нового стилю в сучасній літературі». Через стан здоров'я письменник не зміг вилетіти з Куби до Стокгольма, щоб одержати премію особисто, 1 тому надіслав промову в письмовому вигляді.

Інтерв'ю з Хемінгуеєм

Інтерв'ю, яке Джордж Плімптон брав у Хемінгуея в Фінка Віхія, з'явилось навесні 1958 року у журналі «Періс ревю», що виходив у Франції. Розмові кореспондента з письменником передувала розповідь Плімптона про дім Хемінгуея на Кубі, про те, як він працює. Сама ж розмова, як бачимо, торкається найважливіших питань творчості.

Тамара Денисова

Основні дати життя і творчості Ернеста Хемінгуея

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня в Оук-Парку — містечку неподалік від Чікаго, штат Іллінойс. Він був другим з шести дітей лікаря Кларенса Хемінгуея.

Ернест вступає до першого класу школи в Оук-Парку. Літо родина Хемінгуеїв проводила серед мічіганських лісів, на озері Валлун-Лейк, де мала котедж і невеличку садибу «Уїндермер».

Мати починає вчити Ернеста грі на віолончелі, але його улюблені заняття — риболовля, мисливство, згодом — читання.

Це був єдиний період більш-менш систематичного навчання за все життя майбутнього письменника. В старших класах Хемінгуей бере участь у випусках шкільної газети «Трапеція» і журналу «Скрижаль» (в 1916 р. — редактор «Трапеції»). Ернест пише для них фейлетони, памфлети, оповідання. Юнак захоплюється боксом, їздить до Чікаго на спортивні заняття. Влітку потроху заробляє, розносячи газети, разом з батьком ходить на полювання. Приятелює з дітьми індіанців.

У червні Хемінгуей закінчує школу. Має намір піти в армію, взяти участь у першій світовій війні. Батьки заперечують. У жовтні переїжджає в Канзас-Сіті (шт. Канзас), де дядько-бізнесмен допомагає хлопцеві влаштуватися репортером до газети «Стар». Вісімнадцятирічний Ернест веде рубрику кримінальної хроніки й міських пригод. Працює в «Стар» сім місяців. «

Хемінгуей ще раз робить спробу вступити до армії, але через одержану на ринзі травму ока не проходить комісію. Записується в американський Червоний Хрест. У травні відпливає до Європи у складі санітарної автоколони. У червні працює водієм санітарної автомашини на італо-австрійському фронті (на р. П'яве під Фосальтою). 8 липня під час чергового рейду на фронт із поштою і подарунками для солдатів, поранений і контужений. Опритомнівши, виносить з окопу тяжко пораненого італійського солдата і дістає серйозне поранення кулеметною чергою в ноги. 9—13 липня на операційному столі в польовому госпіталі з його тіла видаляють 26 із 227 дрібних осколків. До вересня перебуває у госпіталі Червоного Хреста в Мілані. В жовтні виписується з госпіталю і вступає добровольцем до італійської піхоти. В листопаді настає перемир'я на фронті, і Хемінгуей більше не бере участі в бойових діях. Його нагороджено італійським «Хрестом за воєнні заслуги», «Срібною медаллю» та «Медаллю за доблесть».

На початку року Хемінгуей повертається до США. 22 січня американська газета «Сан», а також деякі інші газети вміщують інтерв'ю з першим пораненим американцем, що повернувся з Італії, — Ернестом Хемінгуеєм. Весну, літо і осінь Хемінгуей живе на озері Валлун-Лейк. В кінці року виїздить до Канади, в Торонто, як репетитор сина комерсанта Р. Коннейбла.

У лютому Хемінгуей стає позаштатним кореспондентом газети «Торонто дейлі стар». Протягом 1920 р. надрукував 15 статей і нарисів на місцеві теми.

Літо Хемінгуей перебуває на озері Валлун-Лейк. Восени переїздить до Чікаго, де працює в журналі кооперативного товариства «Кооперейтів коммонуелс». Знайомиться з Шервудом Андерсоном, що на той час вже був відомим письменником.

Влітку залишає журнал «Кооперейтів коммонуелс», продовжує друкуватися в «Торонто дейлі стар».

У вересні одружується з Хедлі Річардсон, молодою піаністкою родом із Сен-Луї, з якою познайомився через родину Андерсонів. У грудні, домовившись про посаду позаштатного європейського кореспондента «Торонто дейлі стар», Хемінгуей з дружиною відпливають до Франції через Іспанію.

Хемінгуей з дружиною оселяються в Парижі. Знайомляться з англійськими, американськими, французькими письменниками і літераторами. Приятелюють із Сільвією Бійч, чия книгарня «Шекспір і компанія» була своєрідним літературним осередком. Хемінгуей багато працює — пише оповідання, вірші, починає роман.

У квітні — травні Хемінгуей виїжджає на Генуезьку економічну конференцію. Як кореспондент бере участь у зустрічах з політичними діячами, зокрема з керівниками радянської делегації — Г. В. Чичеріним та М. М. Литвиновим. Перші ж зустрічі з Муссоліні й італійськими фашистами викликають у нього глибоку відразу до фашизму. До «Торонто дейлі стар» Е. Хемінгуей посилає близько 20 кореспонденцій, але газета вміщує далеко не всі матеріали, що надходять від нього.

В кінці вересня, посланий газетою «Торонто дейлі стар» до Малої Азії і на Балкани, Хемінгуей проходить дорогами недавньої греко-турецької війни; стає свідком відступу грецької армії і вигнання турками грецького населення зі Східної Фракії: ці трагічні враження лишають глибокий слід у свідомості молодого письменника.

У листопаді—грудні та сама газета посилає Хемінгуея до Швейцарії на Лозаннську конференцію. Своєрідні підсумки лозаннським спостереженням підведено у серії портретів-нарисів політичних діячів, що були опубліковані в «Торонто дейлі стар».

Наприкінці року, їдучи до Хемінгуея в Швейцарію, дружина зібрала в Парижі всі його рукописи (18 оповідань, 30 віршів і розпочатий роман), щоб він під час відпустки міг спокійно попрацювати. Валізу з рукописами вкрадено на Ліонському вокзалі, і їх так і не було знайдено.

У січні Хемінгуей знову працює кореспондентом на Лозаннській конференції. Повернувшись з Лозанни, збирається у відрядження до СРСР. Але газета з невідомих причин скасовує це завдання.

У березні Хемінгуей за завданням своєї газети їде до Німеччини і друкує серію статей про становище в окупованому Рурі. Молодий письменник зосереджується на літературній праці, готує до друку першу збірку своїх творів.

У червні—липні Хемінгуеї подорожують по Італії, Іспанії, Швейцарії і Німеччині. Хемінгуей ближче знайомиться з життям спустошеної повоєнної Європи.

У липні тиражем 300 примірників у американського літератора-видавця Р. Мак-Елмона вийшла перша книжка письменника «Три оповідання і десять поезій».

У серпні подружжя Хемінгуеїв повертається до Торонто. В жовтні у них народжується син — Джон Хедлі Ніканор Хемінгуей.

Хемінгуей далі працює кореспондентом «Торонто дейлі стар», але така робота, та ще й у провінційній газеті, не може задовольнити молодого письменника. Він вирішує їхати до Європи, щоб присвятити себе виключно письменницькій праці.

У січні в маленькому паризькому видавництві «Три гори» тиражем 170 примірників виходить друга його книжка — «За нашого часу». Тоді ж Ернест Хемінгуей з дружиною й сином відпливають з Монреаля до Парижа. Там вони оселяються в Латинському кварталі; долаючи матеріальні труднощі, Хемінгуей самовіддано працює. Його твори з'являються в різних журналах — вірші й оповідання в «Трансатлантік ревю», що видає Форд Медокс Форд (деякий час Хемінгуей безкоштовно допомагає редагувати цей журнал); інші вірші в «Поетрі», «Літтл ревю», в німецькому «Квершнітті».