Біблія /Библия, стр. 36
10 І покуту робити ме Арон на роги його, раз в рік, кровю жертви покути за гріх і примирення, буде що року раз покутувати за його в роди ваші: Сьвятиня над сьвятинями він Господеві.
11 І рече Господь Мойсейові тако:
12 Як перелїчувати меш сини Ізрайлеві, так нехай кожен при перелїку дасть Господеві за душу свою викуп, і не буде в них лиха, як перелїчувати муть їх.
13 Ось що мусять вони давати: всї що переходити муть до перелїчених, пів секеля, після секеля сьвятинї (двайцять гер один секель) пів секеля яко приніс Господеві.
14 Двайцятилїток і старше хто переходить до перелїчених, мусить давати приноса Господеві.
15 Багатий не більш, і вбогий не меньше пів секеля мусить давати, як приніс Господеві, на покуту душ їх.
16 І брати меш срібло покутне від синів Ізрайлевих, та й давати меш його на службу в громадський намет; і буде воно синам Ізрайлевим поминаннєм перед Господом, на покуту душ ваших.
17 І рече Господь Мойсейові тако:
18 Зробиш ти вмивальницю мідяну й підставку до неї мідяну, на обмиваннє, і поставиш її між наметом громадським і жертівником, і наллєш до неї води.
19 І обмивати муть у йому Арон і сини його руки свої й ноги свої.
20 Як входять вони в громадський намет, мусять пообливатись водою, щоб не померти; або як приступають до жертівника на служеннє, щоб закурити огняну жертву Господеві.
21 Мусять пообмивати руки свої й ноги свої, щоб не померти; і буде се установою віковічньою йому й насїнню його в роди їх.
22 І рече Господь Мойсейові так:
23 Возьми теж собі пахощів найдорожших: мирри чистої пятьсот секелїв, та цинамону пахущого половину того, двістї і пятьдесять, і кальмусу пахущого двістї і пятьдесять,
24 І кассії пятьсот, по секелю сьвятинї, та олїї оливної один гін.
25 І зробиш із того миро сьвятого помазання, мішане мастило пахуще, робом аптикарським; се буде олїя сьвятого помазання.
26 І мусиш помазати ним громадський намет і скриню сьвідчення,
27 І стіл і всю посудину його, і сьвітильника, і посудину його, і жертівника кадильного,
28 І жертівника до всепалення, і вмивальницю і підставку її,
29 І поосьвячуєш їх; і будуть вони пресьвятими: хто доторкнеться до них, буде сьвятий.
30 І Арона й сини його намастиш і висьвятиш їх на сьвященників менї.
31 До синів же Ізрайлевих мусиш промовити: Миром сьвятого помазання мусить се бути менї в роди ваші.
32 На людське тїло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Сьвяте воно, і сьвятим мусить бути вам.
33 Хто зробив би таке мішаннє, та хто помаже ним чужого, викорениться той ізміж людей своїх.
34 І Господь рече до Мойсея: Возьми запашне коріння: Стакте та кадильну черепашину, та гальбан, запашне коріння і чистий яловець, з усього по рівній частинї,
35 І зроби з того майстерно зложене кадило, робом аптикарським стерте, чисте, сьвяте.
36 І розтовчи на порох, і положи із сього перед сьвідченнєм в наметї громадському, де сходити мусь з тобою; пресьвята сьвятиня буде для вас.
37 І кадило, що зробити маєш, по складу частей його нїхто не сьміє робити для себе; буде воно в тебе сьвяте для Господа.
38 Хто б таке зробив, щоб понюхати його, той викорениться зміж людей своїх.
Вихід 31
1 І рече Господь Мойсейові:
2 Дивись, покликав я Базалеїла, сина Урії Гурієнка, з колїна Юдиного,
3 І сповнив я його духом Божим, мудростю й розуміннєм і знаттєм у всякому реместві;
4 Щоб видумував майстерне, як вироблювати із золота й срібла і мідї,
5 І вирізувати на дорогому каменї і вирізувати з дерева, і робити у всякому реместві.
6 І се прилучив я сам до його за помічника Оголїаба Ахісамашенка, з коліна Данового, і вложив я мудрість в серце кожного, в кого мудре серце, щоб уміли вони все зробити, що заповідав я тобі:
7 Громадський намет і скриню сьвідчення і віко, що на їй, і всю посудину в наметї;
8 І стіл і всю посудину його, і сьвітильника чистого, і всю посудину його, і кадильного жертівника,
9 І жертівника всепалення і всю посудину його.
10 І вмивальницю, і підставку її, і шати службові, і шати сьвяті для Арона сьвященника, і шати для синів його, щоб служили службу сьвяту.
11 І миро і запашні пахощі для сьвятинї: Усе, як заповідав я тобі, мають зробити вони.
12 І рече Господь Мойсейові:
13 Ти ж промов до синів Ізрайлевих і кажи: Суботу ж мою мусите держати; бо се знамя між мникою й вами в роди ваші, щоб ви знали, що я, Господь, осьвячую вас.
14 І допильновуйте суботи; вона бо вам сьвята: Хто опоганить її, того скарати смертю; бо кожна душа, що робити ме яку роботу в день суботнїй, буде вбита.
15 Шість день для роботи, але семий день субота на спочинок, сьвятий день Господеві; кожного, хто робити ме дїло в субітнїй день, скарати смертю.
16 І допильновувати мусять синове Ізрайлеві суботи, щоб сьвяткувати суботу в родах їх: Заповідь на віки.
17 Між мною і синами Ізрайлевими знамя се віковічне. Бо шість день творив Господь небеса і землю, а семого дня спочив.
18 І дав Мойсейові, переставши розмовляти з ним на Синай горі, дві таблицї сьвідчення, таблицї камяні, на котрих писав палець Божий.
Вихід 32
1 І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї.
2 І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене.
3 І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона.
4 І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
5 І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві!
6 І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки.
7 І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї.
8 Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.
9 І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця.
10 Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим.
11 І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною?
12 Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх.
13 Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю 'цю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно.
14 І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм.
15 І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані.
16 А таблицї були дїло Боже і письмо - письмо Боже, вирізане на таблицях.
17 І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші.
18 Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую.
19 І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою.
20 І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим.