Час смертохристів. Міражі 2077, стр. 13

— Увага, екіпаж. Бойова тривога. Всім зайняти свої місця. Перебуваємо в зоні дії ворожої платформи «Каракорум». Приготуватися до відбиття атаки.

Скориставшись з метушні, Гайдук побіг центральним коридором у хвіст літака — туди, звідки лунали гарматні постріли. Лівий бічний люк «Ланкастера», саме та частина фюзеляжу, де був намальований червоний хрест, відкритий: страшний гуркіт йшов від шестиствольної 75-міліметрової автоматичної гаубиці, якою керував один з бортмеханіків. Він сидів на сідлі, схожому на мотоциклетне, і повертався разом з гарматою, вдивляючись в екран комп'ютера. З борта «Кульгавого Дракона» шестиствольна гаубиця випльовувала порції запалювальних снарядів — їх вогненні траси летіли вниз, до поверхні океану.

Гайдук примостився за спиною бортмеханіка, щоб не заважати його роботі, намагаючись пристосуватися до чередування темряви і спалахів. Спочатку нічого не розумів, оглухнувши від пострілів, але за якусь мить побачив, як запалювальна речовина вогненною подушкою накрила якусь прямокутну поверхню, схожу на злітну смугу, й вжахнувся, як близько вони летіли над водою, над нафтово-чорними хвилями океану, на горбах яких, наче в кривих дзеркалах, розгорялися і зникали відблиски пожежі. Заграва освітлювала їхній літак, забарвивши його у багрянець. Гайдук чув про легендарну платформу «Каракорум», що належала Чорній Орді, споруджену в Атлантиці ще в довоєнний час як мирна нафтова платформа і дослідницький океанологічний центр. Готуючись до війни, всі майбутні актори світової сцени понавтикали такі платформи у вузлових маршрутних точках в Атлантичному, Тихому, Індійському океанах, біля Північного полюса і Антарктиди. Конструкція платформ була стандартна: на 20-метровой висоті над океаном — злітно-посадкова бетонна смуга, радарна станція і антени управління бойовими космічними супутниками. На нижчих поверхах, прикритих товстим шаром композито-бетону, ховалися зенітно-ракетні комплекси, розміщувалися стоянки винищувачів, які — наче в авіаносцях — спеціальними ліфтами піднімалися на смугу. Під водою були побудовані склади з боєприпасами, пальним, їжею; у затишку підводного світу містилися спеціальні приміщення для відпочинку персоналу, госпіталі й навіть дитячі садки. Як правило, платформи слугували базами для підводних човнів.

БОП-и (бойові океанські платформи), розміщення яких було санкціоновано резолюцією ООН, відігравали важливу роль для збереження балансу сил між потужностями Чорної Орди, Конфедерації, Піднебесної Імперії, Організації Глобальної безпеки та інших державних об'єднань, завдяки чому були успішно зупинені майже всі торговельні морські перевезення: світ опинився у блокадному зашморгу.

Розпаливши напалмове вогнище на поверхні платформи «Каракорум», бортмеханік перейшов на інший тип снарядів — бетонобійних, глибокого проникнення, щоб зруйнувати нутрощі цього штучного острова, проте навряд чи йому вдалося заподіяти платформі великої шкоди. Госпітальному літаку це було не під силу.

Настала раптова тиша. Битва «Кульгавого Дракона» з «Каракорумом» тривала заледве кілька хвилин, що здалися Гайдуку вічністю. Позаду жевріли вогні палаючого острова. Гайдук, вчепившись за спеціальну скобу біля люка, визирнув назовні. Відчув силу вітру, побачив зовсім близько під собою неспокійне місиво хвиль, освітлених на коротку мить сигнальною ракетою, запущеною з платформи навздогін «Ланкастеру»; йому здалося, що відчув запах океанської води. Обличчя його було мокре. Почався дощ. Бортмеханік скинув шолом і повернув до Гайдука юнацьке усміхнене обличчя.

— Як я їх довбанув! Вони не чекали. Ми домовилися з пілотами підлетіти на висоті 300 футів. Інакше вони б нас засікли. Облетіти їх не можна, — бортмеханік ніби читав думки Гайдука. — Треба берегти пальне. Тим більше, що їх тут натикано... усіх не обійдеш.

Бортмеханік від'їхав з гарматою, ще гарячою від пострілів, і акуратно задраїв лівий люк. Гаубиця розміщувалася на спеціальному рухомому механізмі дуже зручно — можна було вести вогонь як з лівого, так і з правого люків, а при потребі підйомник легко доставляв її до «ліхтаря» у верхній частині фюзеляжу, щоб вести вогонь по повітряних цілях. Гаубиця, хоч і стара, дуже сподобалася Гайдуку. Варто було б озброїти нею наші «Антонови-250», подумав він.

— Піду погляну на крила і двигуни. Може, якісь пошкодження, — повідомив бортмеханік, який шанобливо ставився до Гайдука як до невідомого, але високопоставленого офіцера Конфедерації. Мудрий Бланшар, який разом з Монікою Гароді таємно займався розпродажем речей померлих офіцерів (з рядових що було брати — хіба що обручку з задубілого пальця), завбачливо зрізав з уніформи нашивки з прізвищами померлих і номерами підрозділів, де вони служили.

16.

22 квітня 2077 року,

8.00 РМ за Вашінгтонським часом

ЗАЯВА ПРЕЗИДЕНТА КОНФЕДЕРАЦІЙ ДЕРЖАВ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ ЕНДРЮ ВАН ЛІ

На екранах Конфедерації і ще півсотні країн світу з'явилося спочатку зображення Білого дому — ще стародавнє зображення, без нависаючого над ним склепіння «Птеродактиля», потім камера урочисто ввела глядачів до Овального кабінету, за невеликим письмовим столом якого сидів моложавий чоловік з густим чорним пофарбованим волоссям, з маньчжурськими масивними бровами, з вузькими очима, що виблискували з-під легких, майже непомітних окулярів, які надавали президентові досить інтелігентного вигляду, роблячи його схожим на професора Вищої школи штучного інтелекту з Шанхаю. На обличчі Ван Лі малювалися сум, зосередженість і рішучість. Пухлі руки лежали незворушно на полірованій поверхні столу.

«Дорогі співвітчизники, — урочисто мовив президент. — Я звертаюсь до Вас у нелегкий час випробувань, перед якими опинилася наша велика країна. Штаб повітряних сил Конфедерації інформував мене про безпрецедентний і безглуздий акт варварства, який стався сьогодні над Атлантичним океаном, коли був атакований наш госпітальний літак «Ланкастер-27», що повертався на Батьківщину, маючи на борту поранених вояків, мужніх чоловіків і жінок, учасників операції по встановленню миру і демократії на Близькому Сході. В результаті атаки, — тут Ван Лі зробив паузу (бо на електронному суфлері, з якого він не зводив погляду, було написано слово PAUSE), а його обличчя набуло трагічного вигляду, — загинуло 386 чоловік — поранені, медичний персонал, екіпаж літака.

Це велика втрата для Збройних Сил і народу Північної Америки. Я висловлюю щире співчуття сім'ям загиблих і оголошую 23-е квітня, п'ятницю, днем національної жалоби.

Ми провадимо ретельне розслідування обставин трагедії. Попередні дані свідчать, що госпітальний літак, який мав усі необхідні опізнавальні знаки — червоні хрести на білому фоні на крилах, фюзеляжі і хвостовій частині, як того вимагає Женевська конвенція, був атакований невідомим військовим літаком без розпізнавальних знаків. Маємо вагомі докази того, що цей кричущий акт міжнародного розбою вчинила ворожа нам сила, яка, не оголошуючи війни, взяла курс на світову гегемонію. Це вони ведуть неоголошену підводну війну проти постачання енергоносіїв, інших життєво необхідних природних ресурсів на територію Конфедерації. Це вони безжально знищують морські торговельні судна і пасажирські мирні повітряні лайнери Конфедерації. Це вони обстрілюють наше узбережжя, тероризують нас хвилями кібератак, підривають наші військові бази, беруть у заручники наших громадян.

Але найжахливішим є їхній останній злочин — знищення літаючого госпіталю. Так далі продовжуватись не може. Наше терпіння не безмежне. Завтра я скликаю засідання Вищої Ради Національної безпеки з метою розробки адекватних контрзаходів і покарання агресора. Мною дано наказ запровадити найвищий — червоний — стан бойової тривоги Збройних Сил Конфедерації. Також сьогодні увечері ми нанесли ряд ракетних ударів по бойових океанських платформах ворога в Атлантичному океані і базах терористів на окупованих ними територіях.

М'яка долоня президента Ван Лі рішуче ляснула по поверхні столу, наче остаточно розплющуючи ворога, немов би це була комаха, а не грізна Піднебесна Народно-Демократична Імперія і Чорна Орда, об'єднані сили яких вели неоголошену війну проти Конфедерації, намагаючись відрізати Америку від джерел нафти і стратегічної сировини в Азії та Африці. Всі, хто слухав Президента, знали це, як знали і те, що Піднебесну Народно-Демократичну Імперію очолює людина, як дві краплі води схожа на Ван Лі — та ж сама чорна фарба для волосся і брів, такі ж інтелігентські окуляри, така сама незворушність обличчя. Вороги президента Ван Лі пустили навіть провокаційну чутку, що вождь Імперії — брат-близнюк Ван Лі.