Історія польсько-українських конфліктів т.1, стр. 54

«Військо розпочало розширювати працю у 1935 році, — стверджує П.Ставецький (Наступники Коменданта, с. 181). — На території шляхетських дворів закладали спочатку відділення «Стрільця», а потім організовувались осередки сільської шляхти. Всією акцією керував Координаційний секретаріат польських громадських організацій у Львові, створений за ініціативи командира округу корпусу в Перемишлі на міжорганізаційній конференції 23 листопада 1935 року. У 1936 році акцію розширено на територію сусідніх повітів Львівського і Станіславського воєводств. 17 жовтня 1937 року у Львові відбувся організаційний з'їзд 4 тисяч представників з шляхетського населення, на якому утворено «Союз сільської шляхти Підкарпаття» з осідком у Перемишлі.

25 лютого 1938 року виник «Комітет зі справ сільської шляхти на Сході Польщі» як автономна одиниця «Товариства розвитку Східних земель». Головою комітету став 1-й віце-міністр військових справ ген. Януш Глуховський, а одним із членів троїстої президії був керівник відділу в департаменті загального управління Міністерства військових справ підполковник дипломований Станіслав Садовський. Комітет у справах сільської шляхти був осередком планування і координації всієї акції. Для реалізації своєї праці він утворив чотири секції: пропагандистську господарську, фінансову і наукову. У тій останній зосереджено близько 150 найвизначніших учених з галузі етнографії, історії і географії. Головна увага комітету повинна була бути звернена на Східну Малопольщу, а потім на Волинь. Принципами, якими збирались впливати на сільську шляхту, було введення польської мови, перехід на римо-католицький обряд і участь у польських економічних організаціях».

Щодо оцінки кількісних досягнень у наборі сільської шляхти думки дослідників поділені. Отже, Побуг-Маліновський пише (с. 824), що на зламі 1938/39 років сільська шляхта мала понад 800 осередків і осель, які зосередили у трьох малопольських воєводствах понад 550 тисяч членів (разом з родинами), тоді як П. Ставецький (с. 186) вбачає у цих цифрах «велике перебільшення», оскільки було максимум 450 осередків і 41 тисяча членів. Шляхетське вербування проводилось двома способами: заохоченням і примусом. «Організовано було для тих «воскреслих» колективні краєзнавчі екскурсії, — інформує Побуг-Маліновський, — до Варшави, до Гдині і в глибину Польщі, дітей і молодь збирали у літні табори в найбільш польських регіонах країни» (с. 824). Перед солдатами шляхетських рот відкривалась перспектива посад інструкторів, лісників, поліцейських (документ 52) і т. п.

Головним союзником другого способу вербування до сільської шляхти була злиденність. Її вистачало навіть на волинському чорноземі, не кажучи вже про Галичину. Якщо 27 % волинян мали до 2 га землі, а 40 % — від 2 до 5 га, то щонайменше ця перша група повинна була десь працювати поза господарством, щоб якось утримувати родину. Кожний такий «господар» — робітник у лісництві чи той, що забивав брукове каміння у шосе, мусив ставати «шляхтичем», аби не залишитись безробітним. Таку долю я бачив власними очима. «Відщепенців» чекала на селі найбільша кара: бойкот рідного середовища. Вони плакали, переживали муки, але до осередку і до костелу йшли, бо діти не могли залишитись без шматка хліба. І чекали, коли на окупанта впаде кара Божа.

І коли вже дочекались, то увібралось кудись без сліду десятки і сотні тисяч змученої «шляхти», примусові католики вернулись до православ'я, залишилась тільки смертельна ненависть до польськості.

Але не всі, однак, повернулись, частина виявилась втраченою для українського народу. Особливо ті, кого зв'язали змішані шлюби. Одних незабаром вирізала УПА, інші перебрались на польські терени, щоб увійти в чуже середовище, — і почували себе нещасними до смерті.

Документи 50-52

5 полк підгалянських стрільців, Л. дз.393/таем.

Перемишль, дня 24. VI. 1936 р.

Командир Округу корпусу №Х, Перемишль.

Звіт з вишколу і виховання прикарпатської шляхти у 5 ппс.

За наказом ДОК X Л. дз. 959/таєм. від дня 8.V. 1936 р. подаю звіт про стан праці з греко-католицькими стрільцями шляхетського походження за весняний період 1936 р.

Річний досвід праці 5 полку підгалянських стрільців над усвідомленням тvfx стрільців, створення нової шляхетської роти молодшого віку в поточному році у 5 ппс, налагодження тісного зв'язку з місцевістю шляхом виїзду офіцерів 5 ппс до Турчанського повіту, дворазові екскурсійні поїздки представників шляхти до Перемишля у цьому році, як і в минулому червні на Євхаристичний Конгрес, і, нарешті, тісний контакт командування полку з місцевими польськими діячами (у Турчанському повіті) дали полку можливість сформувати собі чітке розуміння цієї справи і зробити низку конкретних висновків для полку, як і побажань щодо подальшої допомоги з боку вищої військової влади та необхідності тіснішої координації цієї акції з владою державної адміністрації — освітою, костельною владою і т. д.

І. Короткий виклад щодо нинішнього стану обох рот з точки зору вишколу і військового виховання.

А. 2 рота стрілецька (старшого віку) ОРГАНІЗАЦІЯ:

Командир роти — кап. Хашчинський + 2 молодших офіцери, тепер тільки 1.

Склад роти — 113 стрільців.

Складається з:

Ходачкової шляхти І груп. кат. 86 стрільців з Турчанського повіту.

Селянського походження І груп. кат. 6 стрільців з Турчанського повіту.

Селянського походження різн. кат. 20 стрільців з інших повітів.

Рота складається з двох взводів. Командирами взводів є офіцери, нині один офіцер, заступниками — підофіцери у званні сержанта і взводного. Застосовано індивідуальну систему вишколу. Стан кадрів відповідає поставленому завданню.

ВИШКІЛ

У зимовий і весняний періоди рота була переобтяжена караульною службою, що не дало змоги провести нормальний вишкіл, результат — певне занедбання у бойовому навчанні. Нині рота підтягнулась у результаті виконання караульної служби молодшими, крім цього, рота, як прапорова, передбачена до супроводу, більше підготовлена з точки зору дисципліни і формальної муштри.

ВИХОВАННЯ

Протягом цього періоду проведено інтенсивне навчання з початкового вишколу солдата, який усі закінчили з дуже добрим і добрим результатом. Свідомо зацікавлювали стрільців відомостями про їхнє походження, герби і справи предків. Організовано було екскурсії офіцерів роти до Турчанського повіту з метою ознайомлення з підґрунтям справи турчанської шляхти. Проведено навіть екскурсію батьків цих стрільців на Євхаристичний Конгрес у Перемишлі. Організовано рільничо-кооперативні курси, на які ходило 15 стрільців.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТУ 2 ШЛЯХЕТСЬКОЇ РОТИ

Попри 15-місячну службу для них характерні труднощі у зосередженні уваги, велика схильність до крадіжок. Не проявляють між собою дружби і приятельства, кожний керується сильно розвинутим егоїзмом. Проявляють фальшиву солідарність — погано зрозуміле приятельство. Легкозапальні, у рівномірній безперервній позитивній праці не витримують темпу.

Якщо йдеться про матеріальний стан, то він виглядає дуже бідно, близько 16 % взагалі не мають землі, займаючись ремісництвом.

У розмові між собою вони користуються руською мовою, хоча дуже добре володіють польською. Але руською писати не вміють.

У ставленні до Польської держави всі лояльні, деякі проявляють навіть відданість; з кожним місяцем і тижнем видно, як тягнуться вони до польськості, як хочуть бути поляками і самі зголошуються з бажанням перейти на римо-католицький обряд. Наразі у 2 роті на римо-католицький обряд переходить 20 стрільців (справа подальшої праці з ними залишається на порядку денному).

Б. 5 рота — капітан Япек Бентковський + 3 офіцери.

Склад роти — 130 стрільців.

У тому числі:

Ходачкової шляхти гр. кат. 99 стрільців з Турчанського повіту.

Селянського походження — 31 стрілець з інших повітів.