Буремні дев'яності, стр. 135

В образі Саллі відбилася й одна з найважливіших тем творчості Прічард — становище аборигенів Австралії, яких колонізатори зігнали з їхніх земель і які (незважаючи на зміни, що сталися в законодавстві наприкінці 1960-х і формально урівняли в правах білих і чорних) зазнають дискримінації. Саллі зобов’язана життям Калгурлі і її одноплемінцям. Саллі і Калгурла не раз виручають одна одну, і біла австралійка знаходить спільну мову з «людьми кам’яного віку», обурюється заподіяним їм злом, знищення якого вимагає докорінної перебудови всієї соціальної системи.

Читачі роману «Бурхливі дев’яності» залишають Саллі на порозі нового століття, їй ще доведеться пережити багато: на фронті першої світової війни загине її син Лал, другий син Том, щиро відданий справі визволення робітників, помре від шахтарської хвороби і над його могилою співатимуть «Червоний прапор»; друга світова війна забере улюбленого онука — комуніста Білла. І на схилі років, переживши радощі і потрясіння, невіддільні від тривог XX століття, класових битв, війни з фашизмом, Саллі скаже вірному Дінні: «Насіння, яке ми посіяли, проросте і дасть плід навіть тоді, коли потрапить на сухий кам’янистий грунт».

К. С. Прічард померла в жовтні 1969 року, коли в Австралії буяла весна. Труна була обтягнута червоним, на ній лежав букет квітів, зібраних друзями в горах. «Приємно думати, що будеш часткою цієї землі і, може, станеш поживою якійсь дикій квітці», — писала Прічард. Прах письменниці розвіяли з горба Грінмаунт, з якого видно околиці і будинок, де минули найщасливіші роки її життя.

К. С. Прічард була літературним першопрохідцем. Живі нитки її пошуку приведуть нас до автобіографічної трилогії Алана Маршалла «Я вмію стрибати через калюжі» (1955), «Це трава» (1962), «В серці моєму» (1963), до роману Джуди Уотена «Час конфлікту» (1961), до творів Дімфни К’юсак, до романів Міни Келсорп і Бетті Коллінз про робітничий клас. Чи не найвідмітнішою рисою письменницької та людської особистості Прічард була громадянська активність світосприймання: з перших і до останніх кроків в літературі вона співвідносила той стан гармонії, що називається щастям, з готовністю чинити опір реакційним силам, втручаючись в усталений порядок. Отже, при всій різноманітності діючих осіб, провідною тенденцією у відтворенні людини в романах Прічард можна вважати процес переключення індивідуальних устремлінь та зусиль в русло інтересів громади, народу, людства як об’єктивну суспільну закономірність, знаменник реальної, вірогідної людської долі.

Саме таким був і знаменник життєвого шляху і літературного доробку письменниці. По другій світовій війні вона віддалгґ себе служінню справі миру. Натхненне слово митця мусило стати на перешкоді планам імперіалістичної воєнщини. Тендітну стару жінку можна було побачити і біля входу в кінотеатр Перта — вона роздавала листівки «Забороніть бомбу!» глядачам фільму «На березі». Маючи майже вісімдесят років, в День праці їхала на платформі Ради миру вулицями міста. Всесвітня Рада миру відзначила її діяльність як одного з керівників австралійського антивоєнного руху срібною медаллю імені Ф. Жоліо-Кюрі. Вірна принципам пролетарського інтернаціоналізму, Прічард неухильно, з неабиякою присутністю духа виступала на захист здобутків соціалістичної системи.

Чимало рядків — освідчень в любові до рідної країни ми знайдемо в публіцистичній і літературно-критичній спадщині Прічард, значну частину якої син письменниці, драматург і дипломат Рік Тросселл, зібрав до книги «Відверто зліва» (1982). Палка патріотка Австралії, К. С. Прічард розуміла патріотизм як сприяння здійсненню соціальних вимог та сподівань народу, розквіту національної культури, усуненню «війни та беззаконня віджилої економічної системи».

«Бурхливі дев’яності» — найвідоміший твір Катаріня Сусанни Псічард перекладений багатьма іноземними мовами. Перше видання укра нською мовою з’явилося ще за життя письменниці, котра зустріла його з великою радістю. Панорама історичного минулого спрямована в сьогодення і розгорнута з епічною майстерністю, що забезпечила їй почесне місце в красному письменстві Австралії.

Алла Петриківська

И(Австрал) П77

Katarina Susannah Prichard

THE ROARING NINETIES.

MELBOURN 1946.

Переклав з англійської Леонід Солонько

Післямова Алли Петриківської

РЕДАКЦІЯ ЛІТЕРАТУРИ З ФІЛОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ

ЗАВ. РЕДАКЦІЄЮ В. Г. ПЕТІК

П4703000000—046

М211(04)—85

43—85

© УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД, ВИДАВНИЦТВО «ДНІПРО», 1973

© ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ, ВИДАВНИЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ВИЩА ШКОЛА», 1985

Катарина Сусанна Причард

БУРНЬІЕ ДЕВЯНОСТЫЕ

Головное издательство издательского объединения «Выща школа»

252054, Киев-54, ул. Гоголевская, 7

(На украинском языке)

Редактор О. В. Костенко

Художнє оформлення О. М. Пашути

Художній редактор Н. А. Стась

Технічний редактор А. М. Костюченко

Коректор Л. М. Байбородіна

Інформ. бланк № 8359

Здано до набору 28.03.84. Підписано до друку 31.07.84.

Формат 84 X 108¹/₃₂. Папір друк. №3. Літ. гарн. Вис. друк. 25,2 умовн, друк. арк.

25,2 умовн. фарб.-відб. 26,14 обл.-вид. арк. Тираж 100000 пр.

Вид. № 6931. Зам. № 4—1554. Ціна 2 крб. 90 к.

Головне видавництво видавничого об’єднання «Вища школа», 252054, Київ-54, вул. Гоголівська, 7.

Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига», 252057, Кнїв-57, вул. Довженка, З.

Прічард К. С.

П77

Буремні дев’яності: Роман про золоті приїски Західної Австралії / Пер. з англ. Л. Солонька. Післямова А. Пєтриківської, — К.: Вища школа. Головне вид-во, 1985.— 480 с.

В опр.: 2 крб. 90 к. 100 000 пр.

Роман «Буремні дев’яності» (1946) — один з найвідоміших творів австралій­ської письменниці, члена Комуністичної партії Австралії Катаріни Сусанн Прічард. Дія роману відбувається в Західній Австралії в останнє десятиліття XIX ст. У малонаселений край, де відкрито казкові поклади золота, кинулись тисячі людей в гонитві за зникаючим золотим маревом. В романі відображено і реальне історичне тло, і строкатий колорит «золотої лихоманки».

П4703000000—046

М211(04)—85

433—85

И(Австрал)