Серце Всесвіту, стр. 29

О, ганьба! Найкращі сили науки, пізнання світу, жертви великих дослідників Космосу пішли для втіхи пустим і підлим володарям! Геть! Геть звідси! Тепер він вже не буде сумніватися!

Рі-о піднявся над своїм ца, з острахом поглянув на обличчя Тайя-Богів. Вони не звертали уваги на нього. Вони були поглинуті почуттями насолоди, десь там, на далекій Гро-очі. Очі членів Вищої Сфери були заплющені в блаженстві, на вустах блукала солодка посмішка утіхи…

Рі-о безшумно пролинув над підлогою залу Храму, промчав коридорами, опинився на майдані, перед будовою Палацу Вищих Сфер.

Грозові вихори охопили його свіжістю, блиском розрядів. Тіло стрепенулося радісно, відчуваючи чисте повітря гір. Краще загинути від блискавиці, ніж сидіти рядом з нікчемними, одурілими Тайя-Богами. Скоріше додому. Він знає, що робити!..

Позаду з’явився слуга. Побачивши Тайя в одежі члена Вищої Сфери, він шанобливо приклав руки до чола, запитав здивовано:

— Великий Бог покинув Храм?

— Я поспішаю.

— Щось потрібно?

— Великий дра. Заряд для польоту навколо планети.

— Слухаю, Великий Бог.

Слуга зник. Рі-о нетерпляче ждав. У душі з’явилося почуття страху. Що, коли Умт схаменеться і перехопить його? Як пояснити дивну втечу? Чи не буде його вчинок страшною образою для Вищих Сфер? Адже він кинув виклик Тайя-Богам, їхнім устоям, традиціям?

Ну й дарма! Війна так війна! Тепер все ясно, відступу назад не може бути!..

З густого туману знову виринув слуга. Він вказав рукою поперед себе. Там бовванів корпус гігантського дра. Рі-о подякував прислужнику жестом руки. Той зачудовано всміхнувся.

— Великий Бог дивний. І добрий. Мені ще ніхто не дякував.

Рі-о нахмурився, поклав руку на чоло слуги з виразом дружби і любові.

— Прийде час, будуть дякувати. Чуєш?

Він хутко наблизився до дра, ввійшов у отвір, сів біля пульта управління.

Похмурі вежі будівель хитнулися, хмари насунулися і поглинули дра в собі.

Рі-о летів назустріч невідомій долі, назустріч боротьбі. В серці зрів великий задум. Перед його величчю блідло все — і найбільші проблеми, і саме життя…

РІ-О ЛЕТИТЬ ДО ЕКВАТОРА

Дра летів до екватора. Внизу мерехтіли небосяжні простори океану, вгорі-вихрилися кудлаті хмари, пронизані блиском грозових розрядів. Де-не-де виринали, сяючи сліпучою білизною, гігантські крижини, а на них — тисячі чорних ял. [27] Потім знову хвилювалися важкі темно-сині води, прорізані в окремих місцях пустельними острівцями суходолу.

Нур — учень Рі-о — одвів погляд від одноманітного краєвиду, повернувся до Учителя. Гострі чорні очі на сухорлявому фіолетовому обличчі горіли хворобливою цікавістю. Він з благанням подався трохи вперед, запитав:

— Куди ж ми летимо, Вчителю?

— До екватора. Тепер я вже можу сказати.

— До материка Арс? — жахнувся Нур.

— Так.

— Але ж Тайя Арса не підкоряються Вищим Сферам. Нам не можна буде повернутися назад…

— Я й не буду повертатися, — суворо відповів Рі-о. Він пильно поглянув на Нура, помовчав, потім тихо додав:

— Ти повинен знати все, мій учню. Я вірю тобі, надіюсь на тебе…

— Учителю! — радісно скрикнув Нур. — Я тільки цього й хочу. Клянуся…

— Не треба. Перед нами справа, що важливіша від клятв. Все життя я віддав шуканням Істини. Я думав про неї, любив її, марив нею. Я впевнено, хоч і повільно, йшов до Вищих Сфер.

— І ти добився мети, — гордо підхопив Нур.

— Ні, — твердо відказав Рі-о.

— Що це значить, Учителю? — здивувався учень. — Адже ти був там… у Храмі Космічної Насолоди?

— Був. І надії обдурили мене. Ігтини в Храмі Вищих Сфер нема й тіні.

— А що там є?

— Бридка розпуста і найнижче падіння!

Нур сполохано озирнувся, обличчя його посіріло від страху. Рі-о усміхнувся.

— Не бійся. Я ж сказав — ми не повернемось. Тобі нема чого страхатись. І я можу тобі відкрити ганебні таємниці Вищих Сфер. Ти знаєш про останні тисячоліття Та-іни, про соціальні зміни, які сталися в її суспільстві. Вищі Сфери використали найвищі досягнення біосинтезу для руйнування традиції, для підкорення нижчих Тайя своїй волі. Раніше нижчі Тайя в щоденній боротьбі з природою, з холодом і негодами здобували собі їжу і все необхідне для життя. Вони шукали, творили, працювали. Це давало наснагу, змушувало до стремління, породжувало мрію. А потім все змінилося…

Вищі Сфери побудували багато ба-мо для синтезу їжі. їжі вистачило для всіх. Плантації опустіли, праця занепала. Нижчі Тайя вироджувались, ледачіли. В них культивувалися з покоління в покоління найгірші звички, бажання грубої насолоди, бажання видовищ і розваг. Вищі Сфери давали все це їм…

— Чим же це погано, Учителю? — здивувався Нур. — Що ж Вищі Сфери мають взамін? Адже нижчі Тайя повністю забезпечені, а своїм господарям не відплачують нічим?..

— Ти помиляєшся, Нур, — різко обірвав його мову Рі-о. — Сьогодні переді мною відкрилася мерзенна таємниця. Вищі Сфери забирають в нижчих Тайя найцінніше — психічну силу, енергію думки…

— Як?..

— В Будинках Контролю. Ти знаєш, що кожний нижчий Тайя повинен щодня з’являтися в Будинок Контролю. Ніхто не знав, для чого. Вважалося, що це психічна перевірка розумових здібностей з метою попередження різних хвороб. Насправді це не так. Будинки Контролю — це спеціальні біопсихічні станції, де конденсується енергія психіки нижчих Тайя. Потім вона збирається в центрі Вищих Сфер, консервується в надпотужних Оть. [28]

— Для чого?

— Це страшна сила. Вона перевершує своєю потужністю всі інші сили матерії. Але Вищі Сфери використали її не для проникнення в тайни світу, а для нікчемної, звірячої насолоди…

Рі-о коротко, але чітко розповів Нуру про свою посвяту і перебування в Храмі Космічної Насолоди. Учень слухав, мовчав. На його обличчі не позначились жодні почуття, лише в чорних, блискучих очах пробігали ледь помітні іскорки.

— Вищі Сфери, — вів далі суворо Рі-о, — вироджена каста примітивних і жорстоких Тайя. Якщо не усунути її від влади — Та-іна загине…

— Чому, Учителю?

— Тому, що ігнорувати закони природи не можна. Суспільство повинне бути єдиним. Якщо воно розділилося — єдності не може бути. З одного боку — повний занепад, культ їжі, психічне виснаження, з іншого боку — розумове виродження, культ тваринної насолоди, доведений до космічних масштабів. А ти знаєш, що якщо на протилежних кінцях накопичуються різні заряди— вибух, неминучий. І, чим більші заряди — тим страшнішою буде катастрофа. Той час прийшов, Нур! Ти розумієш мене?..

— Розумію, Вчителю, — прошепотів Нур, з подивом дивлячись на Рі-о. — Але я не знаю, що ви можете зробити?

— Не я один!

— Ви маєте надію на Тайя материка Арс?

— Так. їх небагато, але вони зберегли свободу. Вони не підкорені Вищим Сферам і вільні психічно. Це найголовніше. У них є праця, а значить — творчість. Вони спроможні будуть зрозуміти мене…

— І що ви зможете зробити?

— Зруйнувати існуючи? лад. Скинути Вищі Сфери.

— Якою силою?

— Не нашою силою, а слабістю Вищих Сфер…

— Не розумію…

— Зрозумієш пізніше. Вже недалеко.

Рі-о пильно поглянув на Нура, торкнувся його чола, лагідно сказав:

— Якщо ти не готовий до важкої дороги, учню… якщо ти боїшся… скажи. Я не вимагаю покори. Ти вільний вибирати свій шлях…

Нур дивився в очі Учителя, і не можна було зрозуміти, що він думає. Рі-о не помітив жодного хвилювання. Нарешті, почулася рішуча відповідь:

— Я готовий, Учителю. Я піду з тобою. Тільки я хочу знати все…

— Ти будеш знати все. У мене є великий план. Він повністю оновить Та-іну і всіх Тайя. Ось уже видно береги Аре. Там ти почуєш про мій задум…

Крізь просвіти в хмарах ковзнули промені Зірки-матері, впали на далекий материк. В тому освітленні з’явилися фіолетові зарості похмурих ма-ура, біло-сліпучі шапки на вершинах високих гір, важкі тумани в ущелинах. Дра колихнувся і почав падати вниз…