Точка Обману, стр. 85

— Житловий комплекс Вестбрук, — сказала вона водієві.

«Що ж, невдовзі настрій у сенатора значно покращиться», — подумала Габріель.

«А чи правильно я зробила, що погодилася?» — подумала Рейчел, стоячи біля входу до кабіни літака. Вона відійшла на максимальну відстань, розтягнувши кабель слухавки, щоб пілот не міг її підслухати. Коркі та Толланд мовчки стояли поруч і спостерігали. Хоча Рейчел домовилася з Вільямом Пікерінгом про повну радіотишу аж до їх прибуття на авіабазу Боллінг, вона тепер мала нову інформацію, яку, без сумніву, Пікерінг хотів би отримати негайно. І вона зателефонувала шефу на кодований стільниковий телефон, який він завжди носив з собою.

Коли Пікерінг вийшов на лінію, голос у нього був, як завжди, спокійний і діловий.

— Будь ласка, говоріть обачно. Я не можу гарантувати надійності цієї лінії.

Рейчел усе зрозуміла. Як і більшість нестаціонарних телефонів співробітників військово-космічної розвідки, мобільний Пікерінга був оснащений індикатором, який спрацьовував при незахищених вхідних сигналах. Тому телефон і попередив Пікерінга, бо Рейчел зв’язувалася з ним по радіотелефону — одному з найвразливіших для підслуховування видів зв’язку. Отже, ця розмова мала бути максимально обтічною. Без імен. Без зазначення конкретних місць.

— Мій голос підтверджує, що це я, — мовила Рейчел, користуючись стандартним привітанням, спеціально передбаченим для таких випадків.

Вона очікувала, що шеф розсердиться через те, що вона несанкціоновано й ризиковано вийшла на зв’язок, але реакція Пікерінга була досить позитивною.

— Так, я й сам збирався вийти з вами на контакт. Нам слід змінити курс. Я боюся, що вас зустрічатиме команда «прихильників».

Рейчел відчула на спині неприємний холодок. Хтось за нами стежить. З інтонації Пікерінга вона відчула, що їм загрожує небезпека. Змінити курс. Отже, він із задоволенням дізнається, що саме про це вона й планувала його попросити, хоча й з інших причин.

— Проблема справжності, — мовила Рейчел. — Ми її обговорювали. Невдовзі ми зможемо або категорично підтвердити її, або категорично спростувати.

— Чудово. Відбулися деякі події, і це дасть мені змогу зайняти чіткішу позицію в своїх подальших діях.

— Для отримання доказів ми мусимо зробити зупинку. Один з нас має доступ до лабораторного устаткування...

— Будь ласка, не називайте конкретних місць. Це для вашої ж безпеки.

Та Рейчел і не мала наміру детально обговорювати свої плани по цій лінії зв’язку.

— Ви можете дати нам дозвіл на посадку в GAS-AC?

Пікерінг на мить замовк. Рейчел відчула, що він намагається розшифрувати абревіатуру, яка означала назву авіабази групи берегової охорони в Атлантик-Сіті. Рейчел сподівалася, що шеф здогадається, що вона має на увазі.

— Так, — нарешті озвався він. — Я можу це організувати. Це ваш остаточний пункт?

— Ні. Нам у подальшому знадобиться гелікоптер.

— На вас чекатиме вертушка.

— Дякую.

— Рекомендую вам виявляти крайню обережність, допоки ми не дізнаємося більше. Нікому нічого не кажіть. Ваші підозри дуже стурбували деяких осіб у вищих ешелонах влади.

«І я знаю одну з них. Її звати Марджорі Тенч», — подумала Рейчел і пошкодувала, що не має змоги вийти напряму на президента.

— Зараз я у своєму авті, їду на зустріч із особою, про яку йдеться. Вона попрохала мене про приватну зустріч на нейтральній території. І ця зустріч багато чого прояснить.

Пікерінг їде кудись на зустріч із Тенч? Певно, радниця президента збирається повідомити йому щось дуже важливе, якщо не схотіла говорити про це по телефону.

Керівник військово-космічної розвідки продовжив після невеличкої паузи:

— Ні з ким не обговорюйте ваші координати. І більше жодного контакту по радіотелефону. Вам ясно?

— Так, сер. Ми будемо в GAS-AC за годину.

— На вас чекатиме транспорт. Коли дістанетеся пункту призначення, вийдіть зі мною на контакт через більш захищені канали. — Він на мить замовк. — Важливість секретності для вашої безпеки переоцінити важко. Сьогодні ви нажили собі впливових і могутніх ворогів. Будьте обережні. — І Пікерінг від’єднався.

Рейчел закінчила розмову і з напруженим та стривоженим виразом обличчя повернулася до Коркі й Толланда.

— Ну що, міняємо пункт призначення? — спитав Толланд, нетерпляче чекаючи на відповідь.

Рейчел неохоче кивнула.

— Так. «Гоя».

Коркі зітхнув і поглянув на шматок метеорита у своїй руці.

— Я навіть уявити не можу, що НАСА пішла на такий... — Він замовк, вираз його обличчя кожної миті ставав дедалі тривожнішим.

«Невдовзі ми про все дізнаємося», — подумала Рейчел.

Вона пішла до кабіни повісити слухавку. Поглянувши крізь вікно на залиті місячним сяйвом хмари, що пропливали унизу, вона раптом відчула, що їм зовсім не сподобається те, про що вони дізнаються в лабораторії на борту «Гої».

Вільям Пікерінг почувався незвично самотньо, женучи свій «седан» безлюдною автострадою Лісберг-Пайк. Була майже друга ночі. Уже багато років він не їздив на авті о такій пізній годині.

Хрипкий голос Марджорі Тенч і досі шкрябав йому мозок. Зустрінемося на Меморіалі Рузвельта.

Пікерінг спробував пригадати, коли він востаннє зустрічався з Тенч лицем до лиця — що було досить неприємною процедурою. Так, це сталося два місяці тому. В Білому домі. Тенч сиділа напроти Пікерінга за довгим дубовим столом в оточенні членів Ради національної безпеки, Об’єднаного комітету начальників штабів, президента Герні та керівників ЦРУ і НАСА.

— Панове, — почав директор ЦРУ дивлячись просто на Марджорі Тенч. — Я знову прийшов сюди для того, щоб укотре спонукати нинішню адміністрацію вжити заходів у зв’язку з кризою безпеки в НАСА.

Ця заява не заскочила зненацька жодного з присутніх. Проблеми з безпекою в НАСА були відомі всім у розвідувальних колах. За два дні до цього хакери викрали з комп’ютерної бази даних понад триста знімків землі високої роздільності, отриманих через один із насівських супутників спостереження за Землею. Ці фото, на яких можна було чітко бачити тренувальний комплекс американських військових у Північній Африці, щойно з’явилися на чорному ринку, де їх одразу ж придбали розвідувальні служби близькосхідних країн.

— Попри найкращі наміри, — сказав директор ЦРУ втомлено, — НАСА продовжує становити загрозу національній безпеці. Простіше кажучи, наша космічна агенція має недостатньо обладнання, щоб захистити дані та технології, які вона розробляє.

— Наскільки я розумію, — відповів президент, — мала місце певна недбалість. Небезпечне просочування інформації. І це мене глибоко непокоїть. — Він кивнув через стіл на Лоуренса Екстрома, на обличчі якого застиг суворий напружений вираз. — І ми вкотре намагаємося знайти способи зміцнення безпеки космічної агенції.

— Попри всю мою повагу, — зазначив керівник ЦРУ, — хоч би яких заходів не вживала НАСА з метою посилення безпеки, вони будуть неефективними доти, доки розвідувальні відомства Сполучених Штатів не візьмуть під свій щит діяльність НАСА.

Це твердження викликало серед присутніх занепокоєні репліки. Усі прекрасно розуміли, до чого це може призвести.

— Як вам відомо, — продовжив директор ЦРУ вже суворіше, — всі урядові організації Сполучених Штатів, що мають справу з важливою розвідувальною інформацією, керуються жорсткими правилами забезпечення секретності: і Міністерство оборони, і Центральне розвідувальне управління, і Агенція національної безпеки, і Національне управління військово-космічної розвідки — всі вони мають дотримуватися суворих законів стосовно захисту даних, з якими працюють, і технологій, які розробляють. — Він обвів поглядом присутніх. — І я знову запитую вас: чому НАСА — агенція, яка нині створює найбільшу кількість найсучасніших технологій у космічній галузі, у сфері одержання і передавання зображень, у літакобудуванні, створенні програмного забезпечення, у галузі розвідки та телекомунікацій, — чому ця агенція функціонує поза межами нашого щита секретності?