Точка Обману, стр. 62
— Так, пані. Але вхідний дзвінок так чи інакше буде незашифрований. Вона зв’язалася з нами по радіотелефону. І хоче поговорити з президентом негайно.
Пряма трансляція починається за дев’яносто секунд!
Тенч примружила холодні очі і простягнула руку, схожу на павучу лапу.
— Дайте телефон.
Телефоністка завагалася.
— Міс Секстон хоче поговорити з президентом напряму. Вона сказала, щоб я відклала прес-конференцію, доки вона не поговорить з президентом. І я запевнила її...
Тенч ступила крок до телефоністки, і її голос перейшов на зловісний свистячий шепіт.
— Давайте розкажу вам правила, що тут існують. Ви не мусите виконувати накази, які віддає донька суперника чинного президента. Ви виконуватимете мої накази. І можу вас запевнити, що ви не зможете добратися до президента ані на дюйм ближче, аж поки я не дізнаюся, що, у біса, сталося.
Телефоністка безпорадно поглянула на президента, уже оточеного звукотехніками, стилістами та кількома членами персоналу Білого дому, які востаннє повторювали йому тези майбутнього виступу.
— Шістдесят секунд! — заволав медійний координатор.
А на борту «Шарлотти» Рейчел Секстон кидалася в тісній кімнатці, як тигриця в клітці, очікуючи, поки її з’єднають. Нарешті вона почула, як на лінії клацнуло.
— Алло? — мовив хрипкий голос.
— Президент Герні? — випалила Рейчел.
— Ні, це Марджорі Тенч, — поправив голос. — Я старший радник президента. Хоч би хто ви не були, попереджаю, що такі безвідповідальні хуліганські дзвінки до Білого дому є серйозним порушенням...
— Заради Бога! Це не хуліганська витівка! Я Рейчел Секстон, зв’язківка Білого дому з управління військово-космічної розвідки, і я...
— Я чудово знаю, хто така Рейчел Секстон, пані. І я сумніваюся, що ви — це вона. Ви зателефонували до Білого дому по незашифрованій лінії та кажете, що треба перервати важливу прес-конференцію президента. Працівники розвідувального управління так не чинитимуть, якщо...
— Послухайте, — скипіла Рейчел. — Дві години тому я інструктувала ваш персонал стосовно метеорита. Ви сиділи у першому ряді. І ви дивилися цей брифінг по телевізору, що стояв на робочому столі президента. Будуть іще запитання?
Тенч на мить замовкла.
— Міс Секстон, що все це означає?
— Це означає, що ви маєте зупинити президента! Усі його дані про метеорит хибні! Ми щойно дізналися, що цей метеорит навмисне вставили в льодовик знизу. Я не знаю, хто і навіщо! Але все зовсім не так, як здавалося. Президент збирається оприлюднити надзвичайно хибну інформацію, тому я настійливо рекомендую...
— Зачекайте хвилинку, чорт вас забирай! — Тенч стишила голос. — Ви хоч розумієте, що кажете?
— Так, прекрасно розумію. Я маю підозри, що керівник НАСА організував якусь широкомасштабну фальсифікацію і президент Герні ось-ось стане її жертвою. Вам слід відкласти прес-конференцію хвилин на десять, щоб я встигла пояснити, що тут відбувається. Якісь люди намагалися мене вбити, чорт вас забирай!
Зловісний шепіт Марджорі Тенч набув крижаних ноток:
— Міс Секстон, дозвольте мені сказати вам пару ласкавих слів. Якщо ви мали якісь сумніви стосовно вашої ролі у допомозі Білому дому, то чому не висловили їх до того, як особисто підтвердили — заради президента — інформацію про метеорит?
— Що?!
Та вона хоч слухає мене чи ні?!
— Ваша ескапада мені огидна. Використання незашифрованої лінії — дешевий трюк. Припускаєте, що дані про метеорит сфальсифіковано? А хіба працівникам розвідувального управління дозволено дзвонити по радіотелефону до Білого дому і говорити про зашифровану інформацію?
— Через це загинула Нора Менгор! І доктор Мін теж загинув. Вам слід попередити...
— Негайно ж припиніть! Ви навіть не розумієте, у що вв’язалися, але нагадую вам і тим, хто зараз може підслуховувати цю розмову, — Білий дім має в розпорядженні відеозаписи зі свідченнями знаних учених з НАСА, кількох знаменитих незалежних експертів, а також ваше свідчення, міс Секстон. І всі вони підтверджують точність інформації про метеорит. Я навіть уявити собі не можу, чому ви враз вирішили передумати. Та хоч би якою не була причина, вважайте, що вас уже цієї миті звільнено з посади зв’язківки Білого дому, і якщо ви знову спробуєте кинути тінь на це відкриття новими абсурдними звинуваченнями та брудними трюками, то запевняю вас: Білий дім і НАСА виграють у вас судову справу за наклеп так швидко, що ви навіть не встигнете валізу зібрати, як опинитеся за ґратами.
Рейчел було розкрила рота, щоб відповісти, але слова застрягли у неї в горлі.
— Зак Герні поставився до вас надзвичайно шляхетно, — відрізала Тенч, — і якщо чесно, то ваш демарш скидається на дешевий виборчий трюк у стилі сенатора Секстона. Припиніть зараз же ваші штучки, інакше ми подамо на вас до суду.
На лінії запала тиша.
Рейчел і досі сиділа з розкритим ротом, коли раптом у двері постукав капітан.
— Міс Секстон! — гукнув він, прочинивши двері. — Ми приймаємо слабкий сигнал з канадського державного радіо. Президент Герні щойно розпочав прес-конференцію.
68
Стоячи у прес-центрі Білого дому, Зак Герні відчував тепло софітів і знав, що на нього зараз дивиться увесь світ. Блискавична спецоперація, здійснена відділом інформації Білого дому, викликала неабиякий інтерес серед засобів масової інформації та широкої публіки. Ті, хто не дізнався про президентське звернення по телевізору, радіо чи Інтернету, неминуче почули про нього від сусідів, колег по роботі та членів родини. На восьму вечора всі, хто не жив у печерах, уже розводилися про потенційну тему президентського виступу. У всьому світі мільйони людей у вітальнях, барах та готелях нахилилися до телевізорів, очікуючи дива.
Саме в такі моменти, коли на нього дивився увесь світ, Зак Герні по-справжньому відчував усю вагу і відповідальність своєї посади. Той, хто каже, що влада не п’янить, ніколи її не відчував. Та коли Герні розпочав своє звернення, він одразу ж зрозумів: щось не так. Йому не був притаманний страх перед сценою та великою аудиторією, однак неприємне передчуття спантеличило президента.
Може, це через величезну кількість глядачів, заспокоїв він сам себе. Однак він знав ще дещо. То було чисто інстинктивне відчуття. Породжене тим, що він бачив раніше.
То була начебто дрібниця, але...
«Забудь, — сказав він собі. — То дріб’язок, не вартий уваги». Однак неприємне відчуття залишилося.
Тенч. Кільканадцять секунд тому, коли Герні готувався з’явитися на сцені, він побачив у жовтому коридорі Марджорі Тенч, яка розмовляла по бездротовому телефону. Це вже було дивно, але ще дивнішим було те, що поруч із Тенч стояла телефоністка з комутатора, бліда і явно стривожена. Герні не чув, про що говорила його радниця, але помітив, що розмова відбувалася на підвищених тонах. Тенч сперечалася з кимось із гнівом, який він бачив украй рідко, а тим більше в Тенч. Він на мить замовк і запитально поглянув на неї.
Тенч підняла угору великий палець — мовляв, усе йде нормально. Герні ніколи не бачив, щоб Тенч комусь показувала схвально піднятий угору великий палець. Це була остання картина, яка закарбувалася в його свідомості перед виходом на сцену.
А на блакитному килимі імпровізованого прес-центру в житлосфері НАСА на острові Елсмір Лоуренс Екстром сидів у центрі довгастого симпозіумного столу в оточенні чиновників НАСА та науковців. На великому моніторі перед ними транслювалася у прямому ефірі прес-конференція президента. Решта персоналу збуджено скупчилися біля інших моніторів, дивлячись, як головнокомандувач і президент США розпочав свою прес-конференцію.
— Усім доброго вечора, — сказав Герні незвично напруженим голосом. — Звертаюся до вас, мої співвітчизники, та до наших друзів у всьому світі...
Екстром поглянув на великий обвуглений камінь, гордо виставлений перед столом, за яким він сидів. Потім ковзнув поглядом на боковий монітор, де побачив себе в оточенні своїх найвідданіших працівників на тлі величезного американського прапора та емблеми НАСА. Через різке яскраве освітлення вся сцена скидалася на якусь неомодерністську картину — дванадцять апостолів на таємній вечері. Зак Герні перетворив усе це на другорядне політичне шоу. Герні не мав вибору. Екстром і досі почувався як телевізійний проповідник, який продає Господа вроздріб величезним масам глядачів.