Декамерон, стр. 175
9
«корисливість слуг» — слуги і справді вимагали тоді непомірну ціну за свою роботу: хроністи називають цифру від одно до трьох флоринів, за умов безкоштовного проживання і харчування в домі господаря. >>>>
10
«багато хто помирав просто випадком» — велика кількість хворих, покинутих напризволяще рідними, помирали з голоду. >>>>
11
«...померло в мурах Флоренції ...більше ніж сто тисяч душ» — Боккаччо, звісно, перебільшує, але точних даних з приводу кількості померлих немає: флорентійські хроністи сходяться на тому, що моровиця тривала до жовтня — початку листопада 1348 року, при чому загинуло три п'ятих населення міста і передмість. >>>>
12
«Гален, Гіппократ і Ескулап» — окрім міфологічної постаті Ескулапа — давньогрецького бога лікування — імена лікарів Гіппократа (460—377 до н.е.) і Галена (близько 130-200 до н.е.) постійно згадуються в літературі XIV століття. >>>>
13
«...у велебнім Новопречистенськім храмі...» — мається на увазі відомий готичний собор Санта-Марія-Новелла, закладений у 1278 році, а за часів Боккаччо включений до «третьої межі» міської брами. Саме в кварталі Санта-Марія-Новелла мешкало багато друзів письменника і, можливо, дехто із прототипів героїв-оповідачів «Декамерону». Собор і сьогодні вітає виблискуванням своїх вітражів тих, хто прибуває до Флоренції залізницею; центральний вокзал міста, до речі, названо теж іменем цього храму. >>>>
14
«семеро молодих дам..., найстаршій було не більш як двадцять вісім год, наймолодшій минуло вісімнадцять» — сім — магічне число, що особливо шанували в середні віки: сім днів тижня, сім відомих на той час планет, сім християнських чеснот і сім смертних гріхів, сім ступенів досконалості. Щодо віку дівчат, то, згідно з тодішнім звичаєм, його навряд чи можна назвати юним: у дванадцять років дівчина вважалася на виданні, а одруження відбувалось у 14—18 років. >>>>
15
«Тож назвемо першу Пампінеєю...» — Боккаччо дав своїм героїням імена, які визначають їхню вдачу. Так, Пампінея означає «квітуча», Ф'ямметта — «вогняна» (таке саме ім'я автор дає і своїй легендарній коханій), Філомена — «та, що любить співати», Емілія — «ласкава», Лауретта — пестливе від Лаури — коханої Петрарки, Неїфіла — «нова для любові», «вперше закохана» (це ім'я є також натяком на поезію нового стилю — il dolce stil nuovo — і творчість Данте), Еліза — друге ім'я вергілієвської Дідони, цариці Карфагену. >>>>
16
«...своїм убранням виявляти кожному стрічному, яке велике лихо нас спіткало» — у Флоренції, на відміну від Сієни і Венеції, не було прийнято закону про заборону жалобного вбрання з метою відлякування моровиці радісним і святковим виглядом городян. >>>>
17
«троє молодих кавалерів» — маємо одне магічне число, що доповнює кількість героїв до десяти (символ довершеності), і саме по собі є символом подолання чоловічого суперництва. >>>>
18
«Одного звали Панфіл...» — імена юнаків також мають значення. Панфіл — цілком охоплений любов'ю, Філострат — поборений любов'ю (хоча точніше — «той хто любить боротьбу»), Діоней — шанувальник Афродіти (Діона в грецькій міфології — мати богині кохання Афродіти). >>>>
19
«прибули до того місця» — мається на увазі містечко Поджо Герарді поблизу Майано, де Боккаччо мав невеликий маєток, або ж вілла Леонардо Аретіно під Ф'єзоле. >>>>
20
«на все наставляю Пармена...» — імена слуг головних героїв запозичені автором із комедій Теренція і Плавта. >>>>
21
«...а як виб'є третя година, будьте всі тут на місці, щоб попоїсти ще захолодки.» — у XIV столітті відлік часу робився від сходу сонця до заходу, за римським звичаєм. День розбивався на 12 годин, що згуртовувалися до чотирьох відрізків по три години кожен: третя, шоста, дев'ята, вечерня. Кожній порі року відповідав окремий розпорядок цих годин, оскільки різними були години сходу і заходу сонця. >>>>
22
«Помивши руки по велінню королеви...» — гігієнічний захід, без якого не мислилось прийняття їжі: оскільки виделки не використовувалися, руки мили також перед тим, як перейти до наступного яства та наприкінці трапези. >>>>
23
«Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу...» — лютня та віола — старовинні струнні музичні інструменти. >>>>
24
Сер — титул представників вільних професій. До лицарів у Флоренції зверталися з титулом мессер, до дам — мадонна або монна. >>>>
25
Мушатто ді Мессер Гвідо Францезі — один з братів Францезі (другого звали Біччо), відомий флорентійській шахрай; накопичив багато добра, промишляючи лихварством у Франції, зумів вибитись у фінансові радники короля Філіппа Красивого, якого не раз спонукав до протизаконних дій — підробки монет, розбійних нападів на італійських купців тощо. За свою миршаву статуру Гвідо отримав прізвисько Мушатто (mouche — фр. муха). >>>>
26
Боніфацій — мається на увазі папа римський Боніфацій VIII (1294-1301). >>>>
27
Карл Безземельний — граф Валуа (1270—1325), брат французького короля Філіппа Красивого. >>>>
28
«такий собі сер Чеппарелло з Прато» — постать реальна, засвідчена документально. Чепперелло або Чапперелло Дієтаюті із міста Прато був одружений і мав дітей; працював, однак, не нотарем, а збирачем податків і десятин на користь Філіппа Красивого та папи Боніфація VIII. По-італійськи його ім'я, що так нагадує прізвисько, може походити від іменника серро — «поліно», «обрубок» — із додаванням зменшувального суфіксу — arello, або ж бути зменшувальним від Сіаро, деформованої форми імені Jacopo. >>>>