Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи], стр. 52

Про автора

Петро Яценко народився в 1978 році у Львові. Він — автор романів «Йогуртовий бог» (2002), «Повернення придурків» (2004) та повісті «Дерево бодхі» (2006). Лауреат конкурсів «Нові автори» (2002) та «Смолоскип» (2006). Член Національної спілки письменників України, редактор літературного сайту www.text-context.org.ua.

Примітки (до електронної версії)

Перелік помилок набору, виявлених і виправлених верстальником

Стор. 60: Насправді ж уся глобалізація [полагає] => полягає в усередненні.

Стор. 62: ([Релігійник] => Релігійник вісник).

Стор. 71: Я ніколи не наважувався зайти досередини: вже дуже було там помпезно і врочисто, а може, такого [близня] => блазня, як я, узагалі б не пустили.

Стор. 111: Та ми з [Милою] => Мулою почувались кепсько й не відповідали.

Стор. 112: [Опівні] => Опівдні ми справді дістались міста.

Стор. 123: Так, саме [височив] => височів!

Стор. 166: — Дивись, — [покав] => показав мені рукою Мула, — тут навіть є цирк!

Стор. 180: Відтак він поглянув на наручного годинника, відсунув щит, побризкав на обличчя водичкою з крана і аж тоді підійшов до якоїсь круглої дірки в кам’яній стіні та [закрчав] => закричав у неї…