В погоні за привидом, стр. 23

— Чого ти там вовтузишся, Федоре? — сердито крикнув Шатров, висовуючись з паровозної будки.

Рябов спритно виліз з-під вагонних з'єднань і стрімголов кинувся до паровоза. А коли він схопився нарешті за поручні східців, локомотив почав повільно відходити від состава, готового щосекунди злетіти в повітря. Рябов уже майже виліз на паровоз, як раптом почув чийсь гучний оклик:

— Рябов! Шатров!

Юнак поспішно обернувся і побачив, як вздовж состава бігла до паровоза якась людина у військовій формі, енергійно розмахуючи руками.

За півгодини до вибуху

Станція лишилась далеко позаду, коли Єршов помітив під невеличкою лавкою гальмової площадки скриньку, оббиту залізом. Такі скриньки звичайно беруть з собою в дорогу поїзні бригади. Певно, її залишив тут хвостовий кондуктор Темірбек.

Швидко нахилившись, Єршов побачив великий замок на петлях кришки і, поторкавши його, переконався, що він замкнений. Тоді майор обережно витягнув скриньку з-під лавки на середину гальмової площадки. Він майже не сумнівався тепер, що міна уповільненої дії у ціп скриньці. Приклавши вухо до кришки, майор прислухався, але шум коліс поїзда, видно, заглушував цокання годинникового механізму всередині скриньки.

Треба було негайно відімкнути замок, але чим? Єршов обмацав кишені — в них не було нічого підходящого. Але тут він побачив гвинтівку Малиновкіна, яку він приставив до бар'єра гальмової площадки. Єршов зняв з неї штик і гострий кінець його просунув в одну з дужок на скриньці. Пружна сталь штика зігнулася трохи від зусилля його рук, але й дужка почала повільно повертатися вбік. Треба було б ще сильніше натиснути на неї, але Єршов боявся ворушити скриньку, щоб не потривожити міну.

Нарешті перекручена декілька разів залізна петля відскочила від скриньки. Майор, затамувавши подих, обережно підняв кришку і зразу ж побачив коричневу, схожу на гриб річ, що стирчала з дерев'яної коробки, вкладеної в скриньку. Не могло бути сумніву, що це вибухівник міни уповільненої дії. А в коробці, з якої він стирчав, була, очевидно, вибухівка.

Єршов швидким рухом витер холодний піт, що виступив на лобі, і присів перед скринькою навпочіпки. За час роботи в розвідці і контррозвідці він вивчив багато систем різних мін уповільненої дії і своїх, вітчизняних, і іноземних. Вибухівник, який був тепер перед Єршовим, трохи нагадував німецький годинниковий вибухівник «Рес1ег-504», що заводився на двадцять одну добу, але механізм його був незнайомої конструкції.

Придивившись до нього уважніше, майор виявив у верхній, розширеній частині його корпусу декілька рухомих обідків з рубчиками накатки. А нижня, циліндрична частина, що мала менший діаметр, була, мабуть, загвинчена в запальну шашку з вибухівкою, яка лежала всередині дерев'яного ящика.

Спочатку майнула у Єршова думка схопити скриньку з цією міною і скинути з поїзда. Але він тут же подумав, що навряд чи вдасться кинути її так далеко, щоб не побоюватись детонації, на випадок, якщо міна вибухне, а вона вибухнула б обов'язково. Міну, взагалі, небезпечно було торкати, бо вона могла вибухнути навіть у руках від найлегшого струсу.

Поїзд тимчасом набрав значної швидкості, і телеграфні стовпи по обидва боки гальмової площадки мелькали все частіше й частіше. Але Єршов уже ні на що не звертав уваги — всі думки й почуття його були зосереджені тепер тільки на міні. Вивчаючи її далі, він помітив незабаром на верхній частині корпусу вибухівника оглядове віконце. Крізь його засклений отвір видно було коліщатко балансного маятника і установочний диск з червоними поділками і цифрами. Неважко було зрозуміти, що цифри на дузі диска означають години, а поділки між ними — хвилини.

Поки Єршов вивчав вибухівник, він помітив, що установочний диск його пересунувся справа вліво на дві маленькі поділки. Звіривши із своїм годинником, майор визначив, що зміщення це становило дві хвилини.

«На який же час розраховане уповільнення? Коли станеться вибух?» — тривожно думав Єршов, ще нижче нахиляючись над скринькою Темірбека.

Не доторкуючись до міни, він квапливо почав оглядати її вибухівник з усіх боків. На верхній частині його, в центрі широкого обідка з рубчиками накатки, він помітив незабаром головку з червоними рисками поділок і цифрами від одного до двадцяти чотирьох. Як і в оглядовому віконці, тут був червоний трикутник. Кут його сходився з цифрою «5». Видно, це і був установлений час уповільнення механізму вибухівника. Отже, до вибуху лишалось тепер тільки півгодини.

Хоч півгодини — це зовсім короткий проміжок, Єршов все-таки полегшено зітхнув. Вийнявши хусточку з кишені, він витер нею обличчя, мокре від поту, і вперше поглянув на всі боки.

З гальмової площадки хвостового вагона видно було пагорбкувату місцевість з низькорослим чагарником, який підходив майже до самого полотна залізниці. Випалений сонцем і припудрений пилом баластного піску, він здавався мертвим, закам'янілим. Зате численні пагорби, які щільно прилягали один до одного, здавалися у легкому мареві ранкового туману згорнутими в клубок сплячими тваринами. А вгорі, над пагорбами і над дахами вагонів, уже рожевіло небо. Світало.

Треба було поспішати, бо з кожною хвилиною механізм вибухівника ставав усе чутливішим до струсу. Бойова пружина його от-от готова була послати ударник у чутливу серцевину капсуля-детонатора.

Але де ж тут запобіжник вибухівника? Єршов знав, що при знешкоджуванні мін уповільненої дії потрібно передусім зупинити годинниковий механізм. У німецькому вибухівнику «Рес1ег-504» це робилося просто: нижнє рухоме кільце на розширеній частині його корпусу треба було тільки перемістити трохи праворуч.

А чи є тут таке кільце?

Єршов ще раз оглянув корпус вибухівника. Ось трохи нижче від верхнього заводного обідка видно рубчики другого обода, меншого за розміром. Може, поворот саме цього кільця зупинить годинниковий механізм?

Єршов обережно доторкнувся до корпусу вибухівника, але зараз же відсмикнув руку. А що, коли це не те кільце? Адже його поворот може і прискорити вибух.

Поринувши в ці тривожні думки, майор не відчув, як поїзд почав поступово зменшувати швидкість. Він помітив це лише тоді, коли ешелон зовсім зупинився. Що робити? Покинути все і тікати з поїзда? В цю мить він почув, як хтось закричав диким голосом:

— Рятуйся! Вибухнемо!

А може, схопити міну і побігти в поле?

Але ж до вибуху лишились лічені хвилини. Механізм вибухівника напружений до краю. Найменшого струсу може бути досить, щоб він вступив у дію і підірвав міну, перш ніж вдасться віднести її від ешелону. Ні, треба продовжувати знешкоджування саме тут.

Єршов поклав уже руку на кільце з вузьким обідком, але все ще ніяк не міг наважитися повернути його, хоч майже не сумнівався, що ключ до розгадки секрету вибухівника саме в цьому обідку…

І раптом поїзд ледве чутно здригнувся, рушив з місця і заднім ходом повільно пішов від станції.

«Значить, машиніст дізнався, що состав замінований! — радісно подумав Єршов. — Дізнався і не побоявся одвести назад страшний вантаж. Але як він дізнався про це?..»

Єршов більше не вагався. Він ще раз придивився до кільця з вузьким обідком і побачив на ньому червоний трикутник, який містився саме проти такого ж трикутника на нерухомій частині корпусу і, очевидно, означав установку вибухівника на бойовий звід. На деякій відстані від нього видно було другий трикутник — білий.

Обережно притримуючи лівою рукою корпус вибухівника, щоб він не рухався і не ворухнувся, Єршов тремтячими пальцями правої руки почав повільно обертати кільце з вузьким обідком, щохвилини чекаючи вибуху. Майор був зовсім мокрий від нервового напруження, коли сполучив, нарешті, червоний трикутник на обідку з білим на корпусі вибухівника.