Втрачений символ, стр. 45

— Так, не випадковість, — в голосі Сато почулася лють. — Навряд чи.

Раптом увагу Андерсона привернуло якесь шарудіння в коридорі. Він перелякано посвітив у темряву проходу. Згасаючий промінь освітив лише безлюдний коридор із низкою прочинених дверей.

— Агов! — гукнув він. — Хто там?

Тиша.

Сато здивовано поглянула на нього, бо, вочевидь, сама не почула нічого.

Андерсон іще на мить прислухався, а потім вирішив, що то йому наверзлося. «Треба звідси вшиватися».

Залишившись сам-один в камері з палаючою свічкою, Ленґдон пробіг пальцями по гострих краях викарбуваних у піраміді символів. Йому було дуже цікаво, про що ж ішлося в цьому написі, але він більше не збирався втручатися у приватне життя Пітера Соломона, бо вони й так удерлися недозволенно далеко. «І взагалі — навіщо тому схибленому психові ця маленька піраміда?»

— Професоре, у нас проблема, — гучно заявила Сато, з'являючись позаду нього. — Я щойно отримала інформацію, і мені набридли ваші брехні.

Ленґдон обернувся і побачив, що до нього рішучим кроком наближається директорка відділу безпеки ЦРУ, тримаючи в руках смартфон. Її очі палали люттю. Професор остовпіло поглянув на Андерсона, сподіваючись на його підтримку, але шеф став на одвірку насторожі, і вираз його обличчя не провіщав нічого доброго. Сато зупинилася перед Ленґдоном і тицьнула смартфоном йому в обличчя.

Отетерілий професор поглянув на екран, на якому виднілося чорно-біле фото, схоже на негатив. Зображення являло собою мішанину різних предметів, один з яких яскраво виділявся на їхньому фоні. Він лежав під досить гострим кутом і розташовувався не в центрі, але було чітко видно, що то маленька гостра піраміда.

«Маленька піраміда?» Ленґдон поглянув на Сато.

— Що це?

Здавалося, його запитання ще більше розлютило японку.

— Придурюєтеся, що не знаєте, еге ж?

Ленґдонові урвався терпець.

— Нічого я не придурююся! Я ніколи в житті цього не бачив!

— Брехня! — відрізала Сато, і її голос гострим ножем пронизав вологе повітря. — Ви носили це у своїй сумці всю ніч!

— Я... — почав був Ленґдон, але завмер на півслові. Він поволі перевів погляд на сумку, що висіла на його плечі. А потім він знову поглянув на екран смартфону. «О Господи... та це ж пакунок!» Він пильніше придивився до зображення. І тепер побачив примарні обриси куба, що слугував футляром для піраміди. Приголомшений Ленґдон збагнув, що перед ним рентгенівський знімок його сумки... і загадкового кубоподібного пакунка, який дав йому Пітер. Насправді цей куб являв собою порожню коробку, в якій лежала пірамідка.

Ленґдон хотів було щось сказати, але не зміг. Неначе все повітря вийшло у нього з легенів — і його блискавкою вдарила нова здогадка.

Проста. Зрозуміла. І страшна.

«Боже милосердний». Він поглянув на усічену піраміду на столі. Її вершина була пласкою — маленький квадрат, що символічно очікував своєї завершальної деталі. Деталі, що перетворить її з «незавершеної піраміди» на «істинну піраміду».

Тепер Ленґдон зрозумів, що та маленька пірамідка, яку він з собою носив, насправді була не пірамідою. «Вона була її горішнім каменем». Цієї миті він збагнув, чому тільки він зможе відкрити таємниці цієї піраміди.

«Бо у мене завершальна деталь. І вона й справді... являє собою талісман».

Коли Пітер сказав Ленґдонові, що в пакунку — талісман, то Ленґдон розсміявся. Тепер він зрозумів, що його друг мав рацію. Цей маленький завершальний камінь і справді був талісманом, але не магічним... а більш древнім його різновидом. Задовго до того, як слово «талісман» набуло магічного забарвлення, воно мало інше значення — «завершення», і походило від грецького telesma, що означало «повний, завершений». Талісманом міг бути який завгодно предмет чи ідея, котрі доповнювали щось інше і робили його цілісним. «То був остаточний елемент». У символічному значенні завершальний камінь і був талісманом, який перетворював незавершену піраміду на символ довершеної бездоганності.

Раптом Ленґдона осяяло, і перед ним відкрилася одна дивовижна істина: за винятком розміру, кам'яна піраміда в Пітеровій кімнаті роздумів стала потроху перетворюватися на віддалену подобу легендарної масонської піраміди.

Судячи з яскравості, з якою маленька піраміда висвітилася на знімку, її було зроблено з металу, дуже щільного металу. Він не міг знати, чи то щире золото, чи щось інше. І не міг дозволити своїй уяві вводити його в оману. «Ця пірамідка надто маленька. Код — надто простий. Тому... все це — міф, і не більше, заради всього святого!»

А Сато з нього очей не зводила.

— Ви начебто розумна й талановита людина, професоре, але сьогодні ви пішли на нерозумний крок. Вирішили брехати директорові внутрішньої розвідки. Навмисне перешкоджали слідству, яке здійснювало ЦРУ.

— Я зможу це пояснити, якщо ви надасте мені можливість.

— Пояснюватимете у штаб-квартирі ЦРУ. А зараз я беру вас під арешт.

Ленґдон заціпенів.

— Облиште жарти. Це несерйозно.

— Дуже серйозно. Я чітко пояснила вам, що цієї ночі на карту поставлено все, а ви не пішли мені назустріч. Настійно рекомендую вам задуматися над поясненням напису на цій піраміді, щоб на момент нашого повернення до штаб-квартири... — Вона підняла свій «Блекбері» і великим планом сфотографувала викарбувані на піраміді символи. — ...На момент нашого повернення до штаб-квартири мої фахівці вже були в курсі справи.

Ленґдон розтулив був рота, щоб заперечити, але Сато вже обернулася до Андерсона, що стояв на порозі.

— Шефе, — сказала вона, — покладіть цю піраміду Ленґдонові в сумку і несіть. А я подбаю, щоб містера Ленґдона взяли під варту. Ваш пістолет, будь ласка.

Із кам'яним лицем Андерсон увійшов до камери, розстібуючи свою кобуру-оперативку. А потім віддав пістолет Сато, яка відразу ж націлила його на Ленґдона.

Професор очманіло витріщився на неї, неначе все це йому наснилося. «Ні, цього не може бути».

Та Андерсон підійшов до Ленґдона і зняв сумку з його плеча, поніс її до стола і поставив на стілець. Розстебнувши зіпер, він розсунув краї сумки, взяв зі стола важку кам'яну піраміду і поклав усередину, поруч із пірамідкою та рештою професорових речей.

Раптом у коридорі почулося шарудіння. В одвірку матеріалізувався темний силует якогось чоловіка. Він кинувся у камеру, швидко наближаючись до Андерсона ззаду. Шеф охорони так і не встиг його помітити. Мить — і незнайомець штовхонув Андерсона плечем у спину. Шефа кинуло вперед, він тріснувся головою об край ніші, а потім упав на стіл, навсібіч розкидавши кості та інші речі. Пісковий годинник розбився об підлогу. Свічка теж впала додолу, але не згасла.

Швидко зорієнтувавшись у цьому несподіваному хаосі, Сато крутнулася і підняла пістолет, але нападник ухопив із долівки людську стегнову кістку, розмахнувся і торохнув нею японку по плечу. Сато скрикнула від болю, різко подалася назад і впустила пістолет. Незнайомець ударом ноги відкинув його геть, а потім прудко підскочив до Ленґдона. Чоловік виявився високим та струнким афроамериканцем, якого Ленґдон ніколи в житті не бачив.

— Хапайте піраміду! — скомандував він. — За мною — мерщій!

РОЗДІЛ 42

Афроамериканець, що вів Ленґдона підземним лабіринтом Капітолію, безперечно, був людиною з владних кіл. Окрім того, що цей чоловік безпомилково знаходив шлях боковими коридорами, повз віддалені кімнати, він ще й мав при собі в'язку ключів, якими відмикав кожні замкнені двері, що траплялися на їхньому шляху.

Ленґдон поспішав услід за чоловіком, хутко піднімаючись якимись невідомими сходами. Коли вони вибралися нагору, професор нарешті відчув, що шкіряний ремінь його сумки добряче натер плече. Кам'яна піраміда була дуже важкою, і він боявся, що ремінь не витримає.

Події останніх кількох хвилин проминули всупереч всякій логіці, і Ленґдон спіймав себе на тому, що ним рухають тепер лише інстинкти. Спинним мозком він відчував, що може довіряти цьому незнайомцеві, бо той не лише врятував його від арешту, а й без вагань вдався до рішучих та небезпечних дій, щоб захистити загадкову піраміду Пітера Соломона. «Що ж це за піраміда така?» Мотиви цього чоловіка залишалися загадкою, однак Ленґдон краєм ока побачив знайоме мерехтіння золота на руці свого рятівника. То був масонський перстень з двоголовим феніксом і числом 33. Цей чоловік та Пітер Соломон були більше, ніж вірними друзями. Вони були братами-масонами найвищого ступеня.