Правда, стр. 78

— Гаразд, — погодився Вільям. — Рятівника, до речі, звати капітаном Морквою. Прослідкуй, щоб Отто зробив знімок, і спитай його вік!

— Звісно!

Вільям рушив до юрми, що зібралась довкола розтрощеного воза. Чимало перехожих переслідували діжки, що вже відкотились на достатню відстань, і тільки дивні скрики свідчили, як часто спраглі люди забувають, що не так уже й легко зупинити на ходу дубову пивну діжку місткістю сто галонів.

Вільям старанно переписав ім’я, зафіксоване на борту пивного воза. Двоє чоловіків заспокоювали коней. Втім, ці чоловіки були мало схожі на броварів. Швидше, вони були схожі на людей, котрі просто хочуть допомогти загубленим коням, відвести їх до стайні й доглянути — а якщо вони заодно збирались перефарбувати тварин, а потім присягнути, що володіють ними вже два роки, то що тут вдієш!

Він наблизився до перехожого, котрий стояв поруч і явно не мав жодних протиправних намірів.

— Дар… — почав він. Але перехожий уже зауважив записник.

— Я все бачив, — сказав він.

— Справді?

— Це було жа-хли-ве ви-до-ви-ще, — продиктував чоловік. — Але Вартовий зробив від-чай-душ-ний ривок для порятунку ста-рень-кої пані, й за-слу-жив на ме-даль.

— Справді? — сказав Вільям, швидко записуючи. — А ви є…

— Самуїл Арбластер, 43 роки, каменяр, Промивальня, 11-Б.

— Я теж це бачила, — негайно сказала жіночка поруч. — Фльорка Перчик, домогосподарка, білявка, троє дітей, з Подолу. Це була просто ма-сак-ра.

Вільям обережно зиркнув на свій олівець. Не інакше, той був онуком чарівної палички.

— А де іконографіст? — поцікавилась пані Перчик, з надією роззираючись навкруги.

— Е… ще не прибув, — сказав Вільям.

— А-а-а, — вона виглядала розчарованою. — Не пощастило тій жіночці зі змією, правда? Гадаю, він зараз саме у неї.

— Е… сподіваюсь, ні, — сказав Вільям.

Це був довгий день. Одна діжка закотилася в перукарню і вибухнула. Потім, коли з’явилися люди з броварні, вибухнула бійка між ними та новими власниками пива, котрі кричали, що те, що впало — те пропало. Один підприємливий громадянин відкотив діжку на тротуар і відкрив тимчасовий паб. Прибув Отто. Він зробив знімки рятувальників діжок, знімки бійки, знімки Варти, яка прибула арештувати всіх, хто ще тримався на ногах, знімки старенької сивої пані й гордого капітана Моркви, й нарешті, на превелику втіху Отто, знімок його власного великого пальця.

З якого боку не поглянь, це був добрий матеріал. І Вільям, знову сидячи в редакції, написав уже половину, коли раптом згадав.

Він бачив, що відбувалося. І він потягнувся по записник. Ця думка його занепокоїла, про що він і сказав Сахарисі.

— І що? — спитала вона через стіл. — Скільки «л» у слові «галантний»?

— Одне, — сказав Вільям. — Я маю на увазі, я ж не спробував що-небудь зробити. Я подумав: ось Тема, і мені треба її розказати.

— Ну, — сказала Сахариса, не підводячи голови від паперів. — Ми ж мусили.

— Але це не…

— Поглянь на це так, — сказала Сахариса, беручи нового аркуша. — Є герої. А є ті, хто швидко пише.

— Так, але це не дуже…

Сахариса підняла погляд й обдарувала його короткою посмішкою.

— Іноді це одна й та сама особа, — сказала вона.

Тепер погляд опустив Вільям. Скромно.

— Гадаєш, так справді буває? — спитав він.

Вона стенула плечима.

— А що таке справді? Це ж газета, чи не так? Їй достатньо бути правдою до наступного дня.

Вільям відчув, що йому стає гаряче. Її посмішка таки була привабливою.

— Ти… впевнена?

— Абсолютно. Одноденна правда мене цілком влаштовує.

А за її спиною величезний чорний вампір-верстат знову чекав на їжу, що оживить його в темряві ночі до першого світла дня. Весь неймовірно складний світ він перемелював на коротенькі історії, і був завжди голодний.

І наразі, як пригадав Вільям, жадав статтю на півшпальти на другу сторінку.

А за кілька дюймів під його ліктем радісно прогризав свій шлях крізь старовинну деревину шашіль. Реінкарнація — теорія не менш весела, ніж будь-яка інша філософська теорія. Гризучи, шашіль думав: «Класне дерево, мля!».

Адже ніщо не має бути правдою вічно. Для правди цілком достатньо і певного часу.

Імена та назви

Імена та назви в книгах Пратчетта, як правило, а) перекладаються легко, б) перекладаються важко, в) не перекладаються взагалі. З останніми — такими як Ваймз, Сахариса Кріпслок чи сам Вільям де Ворд — усе зрозуміло. З першими, в принципі, теж. Відтак перекладач розділив наведені тут переклади імен і назв на ті, що перекладені дослівно, та всі інші, перекладені приблизно, або за співзвучністю, або просто «від ліхтаря».

Вітренко — Windling

Крикк, Отто — Chriek, Otto

Морква — Carrot

Сирник — Cheese

Скель — Rocky (натяк на фільми про боксера Роккі за участю С. Сталлоне)

Стельмах — Cartwright

Тюльпан — Tulip

Шпилька — Pin

Щебнь — Detritus

Архіректор — Archancellor

Байбак — Hogland

Борошнюк — Mackleduff

Вернигора — Goodmountain

Ветерані — Vetinari

Влизько — Carney

Гноббі Гноббс — Nobby Nobbs

Гримсокира — Thunderaxe

Дзвіночок — Trixiebell

Довгошахт — Longshaft

Дурко — Crank

Завірюха — Wintler

Найманці — Assasins

Нікчемський — Scrope

Нудль Від-Душі-Відриваю — Dibbler «Cut-Me-Own-Throat»

Підступп — Slant («косий», «нерівний», і водночас — «підступний», «лихий»)

Професор А. А. Тупкоу, магістр окультизму, доктор астрології, бакалавр герменевтики, дійсний член Академії — A. A. Dindwiddie, D. M. (7th), D.Thau., B.Occ., M.Coll., B.F.

Ридикуль — Ridcully

Старий Тхір Рон, Ендрюз-Разом-Нас-Багато, Арнольд-Колобок, Качур, Домовина Генрі — Foul Ole Ron, Altogether Andrews, Arnold Sideways, Duckman, Coffin Henry

Секретова — Arcanum

Тулумбас — Drumknott

Фетре де-Ремонт — Fettle Dodgast

Фіггімент — Fiddyment

Хилько — Prone

Геноя — Genua (натомість місто Генуя англійською пишеться «Genoa»)

Еліптичний кабінет — Oblong Office (натяк на Овальний кабінет в Білому домі)

Лоботряска — Lobbin Clout

Мистецький Арсенал — Museum of Antiquities

Мулдавія — Mouldavia

Нетацька вул. — Nonsuch st.

Осяйна вул. — Gleam st.

Патоковидобувне шосе — Treacle Mine Road

Псевдополь — Pseudopolis

Славномильна — Welcome Soap

Поділ — Dolly Sisters

Філігранська вул. — Filigree st.

Хапонія — Clatch (співзвучне з clutch, «хапати», «стискати»)

Чаропарк — Thaumatological Park

Стор. 54:

…місцева нерухомість стояла на тих сумнівних ґрунтах, що їх тут віддавна називали «рухомістю» — «…the site had been built partly on the old ground known as the “unreal estate”» (гра слів довкола понять «реальний» — «real» та «нерухомість» — «real estate»)

Стор. 63:

— Льох? — перепитав Отто. — Льохко! — «A cellar? — said Otto. — Top hole!»

Стор. 66 і далі:

Брехня може перетнути світ швидше, ніж правда взує одну ногу — «Lies could run around the world before the truth coul get its boots on» (дещо змінивши формулювання, перекаладач намагався досягти ритмічності, без якої прислів’я неможливе в жодній мові)