Знаки карпатської магії, стр. 1
Коди і шифри карпатської магії
ОСІНЬ
ЗИМА
ВЕСНА ОЧИЩЕННЯ
ВОЇНСЬКА МАГІЯ
ЛІТО
notes
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
Громовиця БЕРДНИК
ЗНАКИ
КАРПАТСЬКОЇ
МАГІЇ
ББК 84.4 УКР6 Б 48
БЕРДНИК, Громовиця Б 48 Знаки карпатської магії
(Таємниця старого мольфара). —
К.: Зелений пес, 2006. — 368 с.
ISBN 966-2938-31-1
Карпатської магії не існує.
Саме такий вирок підписали їй мастодонти від науки, Оголосивши мольфарів -карпатських чарівників, шаманів та знахарів - шарлатанами, а їхню практику, обряди та ритуали - пережитком. І хоча сьогодні мольфарам не потрібно ховатися від влади, як за радянських часів, для офіційної науки їх ніби й не існує.
Попри такі негативні висновки, як доводить у своєму розслідуванні Громовиця Бердник, мольфарство є не просто своєрідним етнографічним забобоном, а частиною світової шаманської культури, у чому доскіпливий читач має змогу пересвідчитися особисто, уважно перечитавши цю книжку.
ББК 84.4 УКР6
© Г. Бердник, 2006 ©ТОВ «Гамазин», художнє оформлення, оригінал-макет, виключна ISBN 966-2938-31-1 ліцензія на видання, 2006
Коди і шифри карпатської магії
Подейкують, що історія - то велика пліткар-ка, і мабуть, частка істини в цьому е. Адже що, як не чутки, казки та легенди, залишилося нам у спадок від сивої язичницької давнини. Ані текстів, ані храмів - самі уламки. І ще - мольфари.
Солідні науковці напевне презирливо посміхнуться при згадці як про мольфарів, так і про карпатську магію - адже століття тиску соціалістичної «реалістичної» доктрини привчили їх дивитися на знахарів та шаманів як на забобон, пережиток, а то й пряме обдурювання темного люду. «Магія в Карпатах? То дурниця» - ось беззаперечний вирок мастодонтів від науки. Вони наведуть вам тисячу й один доказ, що магія - то вигадка, що обряди - лише пуста віджила форма, а видіння й мандри потойбіччям - результат вживання наркотиків. Вони закидають вас прикладами, ба навіть документами, які підтвердять їхню правду. І якщо ви не злякаєтеся цієї навали, то знайдете той єдиний аргумент, який переважить тонну кабінетних доктрин і теорій: мольфари існують донині, а отже - і феномен мольфарства.
Можна оголосити мольфарів і карпатську магію «поза законом», а можна піти іншим шляхом - важким шляхом пошуку істини, шляхом дослідження і порівняння, шляхом Шлімана, Хейердала, Еліаде й багатьох інших, хто не злякався скаменілих догм, хто не зважає на стереотипи, чий допитливий розум палко прагне не тимчасової правди - лише вічної істини. І тоді перестане таємниця бути таємницею, загадка виявиться зрозумілою попри свою оманливу форму, та й сама форма виповниться невмирущим змістом. І тоді виявиться, що карпатські мольфа-ри - чарівники, волхви та кудесники - то не просто таке собі непізнане явище природи на зразок вимерлих динозаврів, а невід’ємна частина світової народної культури...
Проте не будемо розкривати таємниці карпатської магії з перших сторінок, аби не розчаровувати читача. Адже завжди приємніше самому порівнювати факти (а їх авторка наводить достатньо) і робити висновки, не оглядаючись на авторитети.
Кожен має змогу сам вирішити, вірить він автору чи ні.
Від редакції
ЗНАКИ
КАРПАТСЬКОЇ
МАГІЇ
Таємниця старого мольфара
Батькові, який подарував мені крила, з любов*ю присвячую
Магія - ритуальні дії, які відкривають доступ до містичних сил, що, як правило, не підвладні людині та здатні впливати на людей чи природу... Магія має три основні елементи: заклинання, ритуал і стан його виконавця.
Ритуал - послідовність дій, що виконуються за певних обставин... Будь-який містичний ритуал складається з жестів та слів, котрі наділені глибоким символічним або містичним значенням, що має бути сприйняте й усвідомлене людиною, яка виконує ритуал. Ознайомлення з потаємним сенсом ритуалів - невід*ємна частина будь-якого містичного посвячення.
Заклинання (замовляння, примівка) - словесна формула, наділена магічною силою. Ефективність заклинань залежить від правильної декламації та жестів.
«Енциклопедія містичних термінів»
Чари - магічні слова, фрази, пісні та заклинання, метою яких є захист людини, зцілення хвороб, а також попередження зла, біди чи відьомської дії. Чари були розповсюджені всюди і донині використовуються в народній маги.
«Енциклопедія відьом і чародійства»
Заспів
Кожна подія людського життя, кожен вчинок і вибір, наші думки й мрії карбуються дивовижними знаками на папірусі буття. Щоб нагадати про себе, коли прийде пора. Щоб спрацювати, коли настане урочий час.
І в ту годину - чи навіть мить - з'єднуються минуле і майбутнє. І тоді відкривається криниця свідомості, з якої кожен із нас може черпати сили та можливості. В той час наша буденна свідомість пробуджується до осмислення таємниць. Але в тій мандрівці необхідні провідники. Ті провідники, котрі з правіку знали (і знають) закони управління світом реальних подій та закони пізнання іншого, втаємниченого світу, де зароджуються причини подій.
Ті, кого називають - МАГИ.
...Так народжувалася ідея цієї книги.
Уперше вона виникла не тоді, коли я зустріла її героя.
І не тоді, коли вперше відчула красу й чари Карпатських гір.
І не тоді, коли прочитала книгу Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Хоча саме тоді я по-справжньому полюбила той дивовижний світ, де здіймаються до хмар чорні вершини Карпатських гір, де могутні смереки та бурхливі потоки розповідають бувальщини про сміливих і гордих людей, яких ніхто ніколи не зумів скорити.
Там, серед зелених полонин, зустрічаються Іван та Марічка, щоб ніколи не розлучатися. Там живуть прекрасні нявки, котрі чаклунським співом та дивовижною вродою заманюють молодих легінів у гірські провалля. Там серед скель блукає чугайстер -«лісовий чоловік», він захищає людей від бісиць та усілякої нечисті і запрошує зустрічних до танцю.
І ще там живуть мольфари - чарівники й маги, ясновидці, знавці природи людської та небесної. Віщі мудреці, котрі володіють даром пророцтва і поетичного слова, передбачення долі людської та зцілення. Розповідають, що їм відомі таємниці землі й води, неба та вогню, «коріння лютого» і трав цілющих. Кажуть, вони можуть відвести град чи снігопад від полів, уміють перетворюватися на тварин, знають, як порятувати людину від лиха. Але - можуть позбавити розуму чи й життя. Вони «знають чари» - старовинні таємничі обряди, що здійснюються для того, аби відігнати хвороби чи вигнати нечисту силу, повернути щастя в сім’ю або й накликати лихо-біду на ворога. Старовинні перекази називають цих істот «земними богами». їх боялися, але допомоги просили теж у них.
Я гадаю, вперше думки про подібну книгу зародилися тоді, коли мені, молодій журналістці, батько1 подарував талісман: срібне сонечко з усміхненим личком і напівзаплющеними, ніби в медитації, очима. І сказав: «Цей оберіг зробив один мольфар із Гуцуль-щини».
Мольфа
З іншого боку оберегу карбованими лініями незбагненних письмен дивилася на мене Таємниця. До того моменту слово «мольфар» було для мене означенням героя книги «Тіні забутих предків» та діда-відуна з легенд про ватажка карпатських опришків Довбуша. І звісно, я читала книги американського антрополога Карлоса Каста-неди про шлях старого брухо2 дона Хуана та магічну традицію індіанців племені які, «шаманські» монографії румунського істо-рика-релігієзнавця Мірчі Еліаде та дослідження американського шаманізму. А тепер срібне сонечко на моїй долоні підморгувало примруженими очима, ніби промовляло: в Карпатах дотепер збереглася особлива, втаємничена магічна традиція...