Країни свiту. Азія, стр. 35

Якщо 38-ма паралель не може розділити корейську природу, то економіку вона розділяє дуже чітко. Економічна і політична ситуація в цих країнах справді помітно різниться. КНДР тривалий час підтримувала дружні відносини тільки з СРСР та Китаєм, дотримувалася прорадянського курсу. На рейках соціалізму вона залишається і нині, трохи розширивши коло ділових партнерів. Республіка Корея обрала капіталістичний шлях розвитку. Їй довелося довго лікувати економіку, проте тепер вона є квітучою країною, яка швидко нарощує оберти. Північна Корея стала президентською республікою, в якій влада голови держави є майже авторитарною (його, до речі, офіційно називають «улюблений вождь та керівник»). Південна ж обрала парламентську форму правління.

Мешканці Північної Кореї живуть за п’ятирічним планом, під пильним контролем держави, мають безкоштовну медицину, великі черги та невеликий асортимент товарів, тобто всі «принади» недобудованого соціалізму. Жителі Південної Кореї живуть за власним планом, працюють дуже багато, майже без вихідних, і мають лише декілька днів відпустки і повні полиці та високі ціни в магазинах. Саме Південна Корея є автором «корейського економічного дива», вона живе багатше, розвивається швидше, ніж північна сусідка. А грошова одиниця в обох країнах називається однаково - вуна.

У корейському суспільстві сильні традиції конфуціанства, де регламентується сувора ієрархія - і в патріархальній сім’ї, і в державі. Власне, держава розглядається як модель великої сім’ї, і сімейні стосунки проектуються на стосунки в суспільстві. Для корейців характерна підкреслена ввічливість та церемонність, обов’язкові поклони перед старшими за цією ієрархією. Конфуціанська філософія вчить також самодисципліні (вона в Кореї на високому рівні) та вмінню жити й працювати в колективі.

Якщо раніше за економічним рівнем та добробутом людей РК серйозно відставала від КНДР, то нині вона обігнала північну сестру. Республіка Корея перетворилася із бідненької аграрної країни, яка не вміла нічого виробляти, на потужного промислового лева. Тепер обсяги промислового експорту в Південній Кореї перевищують ці показники в КНДР. Щоправда, в північній частині Корейського півострова більше деяких корисних копалин, наприклад вугілля та залізної руди.

Сад загадок

У КНДР промисловість зосереджена в руках держави, в Республіці Корея - у більш «гнучких» руках приватних підприємців. Деякі південнокорейські національні фінансово-промислові об’єднання відомі далеко за межами країни (Самсунг, LG та ін.). У КНДР упродовж багатьох років робиться ставка на важку індустрію, а Республіка Корея постійно намагається розширити промисловий асортимент, акцентуючи увагу на товарах народного споживання. Тож КНДР експортує чорні метали, продукцію машинобудування, хімічної та текстильної промисловості, а Республіка Корея - одяг, взуття, побутову техніку, комплектуючі для електротехніки, автомобілі, мотоцикли та ін.

Відрізняється в Кореї і підхід до сільського господарства. Тоді як у Північній давно провели колективізацію, у Південній земля є приватною власністю або здається в оренду. Улюблена страва всіх північних і південних корейців, - рис. Готується він на парі і доповнюється гострими приправами на основі сої. Обожнюють вони і овочеві страви, особливо кімчхі - салат із білої редьки та китайської капусти. Поширеною за обіднім столом є також морська капуста та інші дари моря (і не дивно - так багато моря навколо). Про традицію вживати в їжу собаче м’ясо, що вже відома всьому світові, корейці делікатно мовчать, і лише в деяких ресторанах (в Південній Кореї) подається суп із собачатини - під зовсім іншими назвами.

В обох Кореях розвинуті такі види спорту, як стрільба із лука, спортивна гімнастика та національна боротьба тхеквондо, яка стала міжнародним видом спорту і здобула популярність у багатьох державах.

На відпочинок набагато легше потрапити саме до Південної Кореї, яка живе більш відкрито і непогано заробляє на туризмі. Вона має пляжі на чистому узбережжі Японського моря, першокласні лижні курорти взимку. А весною туристів запрошують до величезного вишневого саду неподалік якогось монастиря. І в будь-який час пропонують буддійські храми, колорит віддалених селищ та знамениті цілющі женьшеневі настоянки. Поїздку до Північної Кореї значно важче організувати, адже північнокорейське суспільство вважається одним із найбільш закритих і контрольованих у світі. Причому контроль здійснюється скрізь. Наприклад, західні фільми витримують жорсткий контроль і не мають шансів перед більшістю фільмів із солодкаво-патріотичним підгрунтям, що розповідають про переваги соціалістичного способу життя. Зате в Північній Кореї, відповідно до промисловості та сфери обслуговування, розвивається і потужна індустрія розваг із сучасними кінотеатрами, нічними клубами та ін.

На початку нового ХХІ ст. керівники КНДР та Республіки Корея провели зустріч, де обговорювалися проблеми взаємодії та можливого подальшого об’єднання корейського народу. Було здійснено крок назустріч, щоб 38-ма паралель стала просто лінією на карті, а не межею, яка розділяє Країну ранкової свіжості на дві частини.

Кувейт - казковий куточок арабського світу

Кувейт - одна з найзагадковіших арабських країн. Здавалося б, ця земля позбавлена майже всього, що потрібно людині для життя: прісної води тут обмаль, більшу частину території країни займають пустелі. Але це - найбагатша держава в Азії. Кувейтський динар дорівнює майже чотирьом доларам США, це найвагоміша валюта у світі. Кувейт може здивувати і темпами свого розвитку. Порівняйте самі: в 1936 р. в країні працювало лише дві школи, а наприкінці 1990 р. Їх налічувалося понад 1000. Причина того, що Кувейт менш ніж за століття перетворився з відсталої країни на багату державу, завдяки запасам нафти.

Кувейт знаходиться на північному сході Аравійського півострова. З одного боку його огинають води Перської затоки, з двох боків він має сусідів - Саудівську Аравію та Ірак. Рельєф Кувейту переважно рівнинний. Узбережжя майже плоске, центральна частина країни пагориста. Найвища точка - всього 281 м над рівнем моря. Пустелі Кувейту дуже різноманітні. Одні з них кам’янисті, інші - піщані, з дюнами. Вони дуже мальовничі, якщо милуватися ними з вікна машини з кондиціонером або з літака. Але коли людина зустрічається з пустелею сам-на-сам, враження інше. Надмірна спека вдень та холод уночі, нестача води, пилові бурі (місцеві мешканці називають їх «тоз»). Влітку з пустель Аравії постійно дме сухий вітер - «шималь». А іноді тут можна побачити пиловий смерч до 1800 м заввишки.

Річок (у нашому розумінні) немає зовсім. Є тільки ваді - сухі русла, що заповнюються водою лише під час дощів, але дуже швидко пересихають. На узбережжі багато солончаків, що під час зимових дощів перетворюються на солоні озера «себха». Більша частина території країни знаходиться в зоні сухого тропічного клімату. Середня температура в січні становить +11 °C, в липні - +34 °C. У внутрішніх районах іноді трапляються нічні заморозки. Дощі йдуть дуже рідко, кількість опадів за рік в середньому становить лише 100-150 мм. Здавалося б, ніхто не стане жити у таких умовах, але територія Кувейту була заселена вже в III тис. до н. е. За часів імперії Александра Македонського (кінець IV ст. до н. е.) тут існувало укріплене грецьке місто та морський порт. У VII ст. н. е. країна ввійшла до Арабського халіфату. З XIII по XV ст. країною, що звалася у ті часи Курейном, правили шейхи місцевих арабських племен бені хаджар, бені халед, бені мутей, бені кааб. На початку XVI ст. португальці неодноразово намагалися зробити Курейн своєю колонією, але країна, опираючись на Османську імперію, відстояла свою незалежність. Але згодом замість португальців прийшли французи, голландці та англійці. Їх приваблювала дуже зручна затока Кувейт, яка відкривала шлях до Аравійського півострова і давала змогу контролювати значну частину торгових шляхів. Утім, правителі арабських племен, що населяли Кувейт, надавали перевагу у партнерських відносинах мусульманським сусідам. Хоча країна кілька разів офіційно входила до складу мусульманських держав, вона зберігала автономне правління й арабську мову.