Країни свiту. Азія, стр. 10

До рисових ланів селяни дістаються зазвичай на велосипедах

Традиційна в’єтнамська пагода

Бурхливе зростання економіки було зумовлене успішним переходом від системи державного управління та субсидування підприємств до принципів ринкової економіки, встановлення широких зовнішньоекономічних зв’язків. Нині В’єтнам - країна низьких цін та високої якості товарів. За безпосередньої участі іноземних компаній набули розвитку найважливіші галузі промисловості: нафтогазова, виробництво цементу, сталі, електроніки, швейно-текстильних виробів, переробка сільськогосподарської продукції. Прямі іноземні інвестиції сприяють формуванню та розвитку таких галузей, як автомобілебудування, виробництво мотоциклів. Останні п’ять-сім років у В’єтнамі триває активне будівництво.

В’єтнамці - дуже гостинний та привітний народ. До всіх іноземяців вони ставляться з рівною доброзичливістю. У В’єтнамі можна не тільки добре відпочити, але й вилікувати різні захворювання методами східної медицини. Знамениті природні джерела теплої мінеральної води Бинчау (температура води +40 °C) з чудовими лікувальними властивостями чекають гостей упродовж року.

На думку багатьох туристів, в’єтнамська кухня - найсмачніша у світі. За бажанням можна покуштувати такі екзотичні страви, як смажені стегенця жаб та зварені з імбиром морські равлики; красиві кольорові черепашки можна взяти як сувенір - вони прикрасять вашу кімнату і завжди нагадуватимуть про ваші відвідини гостинного В’єтнаму.

Грузія - сонячна мрія аргонавтів

Грузія (грузинською - Сакартвело), держава у Закавказзі. Площа її становить 69,7 тис. км². На півночі межує з Росією, на сході - з Азербайджаном, на півдні - з Вірменією та Туреччиною, на заході омивається водами Чорного моря.

Археологи з’ясували, що легенда про золоте руно зобов’язана своїм походженням способу добування золота. Річ у тім, що деякі з грузинських річок на своєму шляху розмивають золотоносні породи. Щоб зібрати коштовний пісок, на дно клали овечі шкури та утримували їх камінням. Згодом на руні залишалися піщинки золота, його збирали, а руно знову занурювали у воду.

За походженням грузини належать до стародавнього корінного населення Передньої Азії. В VI ст. до н. е. тут знаходилося знамените Колхідське царство, до якого, за легендою, вирушили аргонавти у пошуках золотого руна.

Давній замок Метехі і пам’ятник Вахтангу І Горгосалу, засновнику Тбілісі

Не менш знаменитою була також Іберія (Іверія) - так називали східногрузинську державу, що існувала протягом IV-III ст. до н. е., візантійці та давні греки. Таку ж назву мала давня Іспанія. До речі, деякі з сучасних грузинів вважають себе нащадками іберів. Після занепаду Іберії розпочався тривалий період боротьби за незалежність. Територія сучасної Грузії опинилася спочатку під владою іранських Сасанідів, потім - Візантії та Арабського халіфату.

На початку XI ст. картлійський цар Баграт III об’єднав майже всю Грузію. Країна досягла великої могутності за часів царювання Давида Будівника та цариці Тамари у XII - на початку XIII ст. Але період розквіту тривав недовго: прийшли монголо-татари. У XIII-XV ст. внаслідок численних нашесть ззовні та внутрішніх усобиць Грузія стала слабкою, розкололась і на початку XVI ст. зовсім розпалася. В 1783 р. між Росією та Картлікахетинським царством (Східна Грузія) був підписаний Георгіївський трактат («дружній договір»). У 1801р. до Росії була приєднана Східна Грузія, а в 1803-1864 рр. (поетапно) Західна Грузія. З 1918 по 1921 р. Грузія - незалежна республіка, з 1922 р. по 1936 р. - разом з Азербайджаном і Вірменією входить до складу Закавказької Федерації, яку у грудні 1922 р. перейменували в Закавказьку Соціалістичну Федеративну Радянську Республіку. У грудні 1936 р. Грузію було перетворено на союзну республіку у складі СРСР. 9 квітня 1991 р. була проголошена незалежність Республіки Грузія. Столицею її є старовинне місто Тбілісі (IV ст.), розташоване в долині річки Кури. Нині тут мешкають понад 1,2 млн чоловік.

Грузія поділяється на 53 райони (крім того, до її складу входять Аджарія, Абхазія та Південна Осетія. Абхазія, яка перебувала в складі СРСР під владою Тбілісі як автономна республіка, а також Південна Осетія мають невизначений статус (тобто вони живуть за власними традиційними законами).

Главою Грузії є президент, який обирається голосуванням терміном на п’ять років. Президент може обиратися тільки на два терміни. Виконавчу владу здійснює Кабінет міністрів, який призначає президент з ухвалення парламенту. У складі Кабінету міністрів є посада державного міністра, який виконує функції прем’єр-міністра.

Грошова одиниця країни - ларі.

Грузія становить собою багатонаціональне середовище. Серед етнічних грузинів є регіональні групи - мегрели та свани. З національних меншин у країні мешкають вірмени (8,1 %), росіяни (6,3 %), азербайджанці (5,7 %), осетини (3,0 %), греки (1,9 %) та абхази (1,8 %). Аджарці (грузини, які прийняли мусульманство) мають свою автономну республіку, де вони становлять 82,8 % населення. До нечисленних меншин належать євреї, ассирійці, курди та татари.

Гірські райони Грузії

Велика кількість віруючих етнічних грузинів належить до Грузинської православної церкви (65 % віруючих). Східна Грузія стала другою (після Вірменії) державою, яка прийняла християнство в 326 р. н. е. як офіційну релігію.

Офіційна мова - грузинська, на території Абхазії - абхазька. Грузинська мова належить до картвельської групи кавказьких (іберійсько-кавказької) мов. Вона єдина серед них, що має стародавнє алфавітне письмо. Унікальне написання літер не має спільних рис із жодним алфавітом світу. Абхазька мова належить до абхазько-адигейської групи кавказьких мов, в ній з 1954 р. використовується кирилиця.

Середня висота гір на півдні країни становить 2000-3000 м над рівнем моря. У межах Південно-Грузинського (Джавахетського) нагір’я зустрічаються лавові плато, які утворені вулканічними туфами, та озера вулканічного походження (Паравани, Хозапіни тощо). Для території Грузії властива підвищена сейсмічність, у деяких районах відбуваються землетруси силою до 5-7 балів. Гірські райони нині мають загальну тенденцію до підвищення (понад 10 мм за рік), а низовини - до опускання. Особливо високими є темпи занурювання (до 1,3 мм за рік) Колхідської низовини. Багато прибережних поселень античної епохи нині затоплені.

Погода в горах швидко змінюється. У верхній частині хребтів Великого Кавказу налічується 786 льодовиків, загальна площа яких становить 556 км². До осьової вододільної частини гір належать такі гірські перевали: Хрестовий (2384 м), Мамісонський (2829 м), Рокський (2996 м), по яких проходять туристські маршрути. На низьких хребтах (нижче 1000 м над рівнем моря) налічується понад 470 карстових печер, серед них найбільша - Новоафонська (завдовжки 3,3 км, площа близько 50 тис. м²). На гірських схилах Грузії середня температура липня знижується до +4 - +6 °C, на високогір’ях середні температури січня сягають -10 - -16 °C. Середня кількість опадів коливається від 1600-2800 мм на заході до 1000-1800 мм на сході. У західних районах, на які впливає Чорне море, літо - вологе й тепле, з середніми температурами липня +22 - +24 °C. Зими м’які, середня температура січня +4 - +7° C. Випадає велика кількість опадів (1000-2000 мм на рік) з максимумом в Аджарії (до 3200 мм). Найбільша кількість опадів припадає на весну.

Річка Кура в гірській ущелині