Шхуна «Колумб»(Ил. Є. Семенова), стр. 71

Коли Анч сказав своєму товаришеві назву літака, той насупився. Марко, спостерігаючи їх, переконався, що «Розвідувач риби» нагнав на них страху. На жаль, він не розумів їхньої розмови.

Та скоро пірати почали заспокоюватись: по-перше, припускаючи, що то міг бути інший літак з такою самою назвою, по-друге, коли навіть той самий, то все одно льотчики не могли їх впізнати, а перебування тут «Колумба» не повинно їх здивувати. Якщо літак шукає тут рибу, то чому не могла в цьому ж місці опинитися рибальська шхуна. Проте тут взагалі могли зустрітися рибальські судна. Зустріч же з ними, особливо коли шхуні доведеться дожидатися пароплава цілу добу, не віщувала нічого приємного. «Колумб» могли впізнати і підійти до нього, хоча б маючи на меті перемовитись кількома словами із знайомими.

Наче на підтвердження цих міркувань, рудий пірат незабаром помітив на обрії крапку. Поки що в бінокль не можна було розібрати, яке то судно, але, зважаючи на те що саме відтіля летів «Розвідувач риби», вони боялися зустріти рибалок. Досада брала напасників. Можливість зустрічі з рибалками непокоїла ще й тому, що чорна крапка лежала саме на їхньому курсі. Обминути її здалека значить, втрачати дорогоцінний час, бо, може, вже зовсім недалеко за цією крапкою з'явиться інша, і то буде потрібний їм «Кайман». Вони не могли змінити курсу

Скоро виявилось, що коли те судно на місці не стоїть, то в усякому разі посувається надто повільно. Вирішили обходити на найкоротшій віддалі, з якої не можна прочитати назви. Сподівалися, що «Колумба» з поламаною щоглою там не впізнають

Марко, не маючи бінокля, стомлений кількома безсонними ночами, помітив ту темну крапку не одразу. «А що, коли це якийсь іноземний пароплав? Тоді загарбники постріляють їх раніше, ніж підійдуть до нього, викинуть за борт, а там зможуть брехати, що захочуть». Та його думки змінилися, коли глянув на рубку. Поки загарбники не виволокли звідти Андрія та живого чи мертвого Стаха Очерета, доти вони не можуть цілком позбутися свідків.

В ці хвилини обставини породжували в людей на «Колумбі» майже однакові думки. Те, що думав юнга, справді непокоїло загарбників, і саме в цей момент вони радились, що робити з полоненими. Вони вже могли без них обійтися. Двох куль вистачило на обох, але все ж у рубці залишався свідок. Навіть випадково застреливши його крізь двері, не змогли б витягти трупа. Звичайно, остання комбінація їх все-таки більш-менш задовольняла. Без живих свідків вони могли б казати, що випадково зустріли «Колумб» у морі без жодної живої людини. Анч знову обійшов кругом рубки.

Тим часом крапка на обрії досить швидко виростала в пароплав. Рудий пірат помітив над ним струмок диму. Анч наказав Маркові повернути шхуну, щоб обійти пароплав. Юнга ніби недочув і продовжував тримати шхуну на попередньому курсі. Шпигун хотів був повторити наказ, але його перебив пірат.

— Слухайте, агент, — сказав він, розглядаючи пароплав у бінокль. — Мені ввижається три щогли. Труба між гротом і бізанню. Бізань вище за фок… Значить, це «Кайман».

Анч підніс бінокль до очей. За хвилину опустив його. Очі в нього блищали. Він казав:

— Ви не помиляєтесь.

Годі повернувся до Марка, щоб дати наказ тримати курс на пароплав, але нічого не сказав, бо юнга і сам тримав шхуну на попередньому курсі, і вона наближалася до пароплава. Але загарбники, побоюючись, щоб «Кайман» не пішов їсть, вирішили підняти сигнали тривоги та повідомити, хто вони. Рудий пірат негайно взявся до цього діла.

В цей час знову почулося гудіння літака. Тепер він ішов з іншого боку, тримаючи курс між шхуною і пароплавом. Поява другого літака посилила загальне хвилювання на шхуні. Скоро, проте з'ясувалось, що летів той самий «Розвідувач риби». Тепер він кружляв поблизу. Це нагадувало слідкування. Напасники захвилювалися. Куди зникав літак, чому він повернувся? Якщо стежить за шхуною, то які цьому причини і чим це загрожує? Але найбільше вони боялися одного: як би літак не налякав «Каймана» і той не пішов геть. Та пароплав, очевидно, не обирався залишати свого місця, незважаючи ні на літак, ні на шхуну.

Рудий закінчив свої готування і підніс на уламку щогли знаки, які міг розібрати лише «Кайман». Літак, здається, зацікавився тими знаками і спустився дуже низько над шхуною, все ж тримаючись на безпечній від револьверних пострілів висоті. Загарбники догадалися, що льотчики бояться обстрілу, а самі зброї не мають.

Розуміючи, що тепер уже нічого критися, пірати повитягали револьвери.

Обидва полонені хоч і не бачили один одного, але пройнялися єдиною думкою — не допустити шхуну до пароплава. «Розвідувач риби», з'явившись знову, і підбадьорив їх, вони вірили у вигадливість і енергію Бариля та Петимка. Марко зрозумів свою помилку і лише повернув стерно, як мотор змовк. Левко виключив його й пі яв руки вгору до літака. Анч підскочив до моториста й кілька разів сильно вдарив рукояткою револьвера по голові. Левко упав на мотор, прикриваючи його собою. На голові в нього проступала кров. В цю мить літак, мов яструб, налетів на шхуну. Поплавці пройшли за один метр над обламаною щоглою. Анчові здавалося, що літак падає йому на голову. Він облишив Левка й одхилився вбік. Рудий пірат хоча стривожився тим нападом, але водночас помітив у бінокль, що з «Каймана» подають сигнал. Він скочив на ніс і почав семафорити, викликаючи пароплав на допомогу. У відповідь на це «Кайман» негайно пішов до шхуни, що стояла тепер на одному місці. Одночасно далеко-далеко на обрії з'явилася ще одна ледве помітна цяточка.

XI. ІСПИТ

Цей хвилюючий момент учасники тих подій спостерігачі з чотирьох різних пунктів. Першим була палуба есмінця «Буревісник», другим — палуба «Каймана», третім — літак «Розвідувач риби» і четвертим, до якого було приковано увагу всіх попередніх, — шхуна «Колумб». Спробуємо протягом десяти хвилин одвідати всі ці пункти і постояти спостерігачами на кожному з них.

Мирно світило ранішнє сонце, коли з «Буревісника» помітили літак і шхуну, а за півхвилини й пароплав. Хоча все це здавалося в бінокль лише крапками, але командир «Буревісника» швидко зрозумів, що означає кожна з цих крапок. Штурман одержав наказ визначити віддаль між цими точками і «Буревісником», а вахтовий начальник — приготувати на всяк випадок кулемети та стежити, чи «Кайман» не виявиться замаскованим торпедоносцем. Командуванню дивізіону полетіла радіограма:

Штурман доповів, що віддаль від «Каймана» до «Колумба» в сім раз коротша, ніж віддаль від есмінця до шхуни.

— Спробуйте визначити швидкість ходу пароплава, — наказав командир.

Есмінець, шхуна і пароплав утворювали прямокутний трикутник, вершиною якого був есмінець, а гіпотенузою — лінія від нього до пароплава. В прямому куті на стику катетів стояла шхуна. Есмінець мав завдання або підійти до шхуни раніше, ніж це зробить пароплав, або перетяти шлях між шхуною та пароплавом. Це завдання Трофімов поставив перед собою, коли виявилось, що шхуна стоїть на місці без руху. Знаючи із слів Ясі, що на «Колумбі» є човен, він боявся, як би пірати, облишивши шхуну, не поспішили човном назустріч пароплаву.

Крапку-шхуну вже стало видно з палуби есмінця без бінокля. Пасажири захвилювалися, коли комісар пояснив, що то вона і є. Одночасно він сказав їм, що Петимко, під час польоту, бачив на шхуні Марка. Ця звістка обрадувала всіх трьох і трохи полегшила хвилювання. Тепер усі вже впевнено могли сподіватись побачити Марка і моториста, коли «Буревісник» підійде до шхуни. Яся запитувала, чи помітив Петимко Левка.

— Льотчик бачив чотирьох людей, значить один з них — Левко, — відповів комісар.

Маркова мати, хвилюючись, спитала, чи не можуть пірати в останню хвилину повбивати полонених? Комісар заспокоїв її, сказавши, що над шхуною літає «Розвідувач риби» і на очах льотчиків напасники не посміють нічого зробити захопленим, особливо бачачи, що наближається військовий корабель.