Твори в п'яти томах. Том V, стр. 54
— Тиск — п’ятнадцять атмосфер! Температура — двісті вісімдесят ступенів вище нуля! Вуглекислоти — дев’яносто три проценти! Чого можна бажати більше?..
Очі Стома Хакала побачили на світловому табло яскравий спалах. То ракета врізалася в поверхню Хмарної планети й вибухнула. Вогняні іскри розсипалися навколо неї, і це був кінець. Вона більше не надсилала сигналів, ракета Третьої планети не існувала. Не було чути і голосу з репродуктора. Стало тихо. Мовчав і Грат.
Він також сів у крісло. На обличчі його ще поблискували рясні краплини поту.
Дольта нахилилася до нього.
— Коханий, ти дуже втомився! — лагідно мовила вона, прикладаючи хусточку до його чола. — Ну, заспокойся, зрештою, адже все гаразд, заспокойся!.. Тату, любий, а як справи у тебе? Ти теж хвилювався, тату? Ой, та не можу ж я, слаба жінка, втішати вас обох!
Стом Хакал провів рукою по очах. Так, він теж утомився, це правда, мабуть, не менше ніж молодий Грат. Але він таки відповість Дольті, напевно, відповість на питання, що тепер для неї найважливіше, і не буде, як перед тим, заперечувати. Це Стом Хакал може зробити і втомлений!..
— Я вітаю вас, Грате, — промовив він урочисто. — Ви справді захистили добробут і спокій нашої Хмарної планети. І мені не потрібні дальші розмови і пояснення моєї доньки…
— Тату! — враз зашарілася Дольта.
Але Стом Хакал вів далі:
Чув я, що ви з Дольтою вирішили одружитися, тільки-но здійсниться ваш план, Грате. Що ж, нібито все гаразд. То я не заперечую, діти мої. І думаю, що й моя Мелі теж не матиме нічого проти цього. Щасти вам, любі!
МЕРТВА ВОДА
— Ось він, ось!.. Сам професор Тарп! — пронеслося стримане шепотіння по кімнаті.
Зашелестіли сторінки записних книжок і блокнотів, націлилися автоматичні ручки: репортери приготувалися.
Так, це був сам професор Тарп, що сьогодні вперше за кілька років погодився прийняти репортерів європейських газет. Великий професор Тарп, що досі відмовлявся брати будь-яку участь у роботі лабораторій наукових інституцій; той самий Тарп, що вперто відмовлявся від будь-якої допомоги держави чи велетенських промислових корпорацій, зацікавлених у його роботі. Той самий професор Тарп, що висловився одного разу перед представниками преси так:
— Я пишаюся тим, що моя робота незалежна. Я пишаюся тим, що служу самій науці — більше нікому. Наука має бути поза межами політики, вона має бути незалежна. Наука для науки, чиста наука — ось моє гасло.
І сьогодні професор Тарп погодився знову, після кількох років мовчання, прийняти репортерів. Йому-бо належала велика честь бути винахідником нечуваного апарата для добування казкової важкої води, про яку так багато писали наукові журнали цілого світу.
Професор Тарп презирливо поглянув на репортерів; його довга сива борода гойднулася праворуч, ліворуч і завмерла, схоплена пальцями лівої руки професора.
— Джентльмени! — почав він, не дивлячись вже ні на кого. — Джентльмени! Сподіваюсь, ваш час такий же обмежений, як і мій. Отже, дозволю собі висловлюватися коротко й конкретно. Всім вам відомо, що формула води Н2О є стандартна формула — і тільки. Так само як символи Н, О, Р — і все це може визначати різні речі. Це не морфологічні ознаки, а…
Він спинився, суворо поглядаючи на одного з репортерів, який підняв руку.
— Що таке? Га?
— Пробачте, вельмишановний пане професор, але… ми просили б вас говорити, так би мовити, трохи популярніше… звісно, для нас усе це той… гм… цілком зрозуміло, але… але, гм… наші читачі, публіка…
Цього було досить, щоб професор Тарп раптом розсердився:
— Читачі? Публіка? — крикнув він. — Мені це байдуже! Час уже всім розуміти наукову мову. Я не можу говорити інакше. Проте… Е, ідіть сюди, Грехеме. Панове, це мій помічник, містер Грехем. Він спробує вам розповісти ясніше. Вважайте, що це говорю я. Грехем, з’ясуйте справу цим, гм, молодим людям.
Він переможно поглянув на репортерів і сів у крісло, витягнувши перед собою ноги. Грехем, сухий чоловік в окулярах, виступив на середину кімнати.
— Панове, — почав він, — я спробую, якщо це мені вдасться. Всі ви, певно, чули про так звані хімічні елементи. Адже найпростіші речовини ми звемо елементами. Ну, наприклад, водень, кисень, залізо тощо. Для кожного з цих елементів є певне місце, передбачене знаменитою періодичною таблицею відомого хіміка Менделєєва. Це з погляду хімії. А з погляду фізики — всі елементи відрізняються електричним зарядом ядра своїх атомів і вагою того ядра…
— Стоп, Грехеме, — вигукнув професор Тарп, — облиште про вагу!
— Пробачте, професоре, — вклонився Грехем. — Зараз я з’ясую. Головне, панове, це електричний заряд. От, припустімо, атомне ядро заліза має електричний заряд 26 умовних одиниць; це властиво тільки залізу. Тільки воно має такий заряд. А вага ядра атома заліза, як це вважалося досі, — 56 умовних одиниць. Але фізика встановила, що є інші атоми з таким самим електричним зарядом ядра 26, але іншою вагою — не 56, а 54 одиниці. Що ж це за елемент? Елемент, що відрізняється від звичайного заліза лише вагою ядра?
— Новий елемент?.. Гм… Запишемо, — промовив один з репортерів.
— Ніяких нових елементів, юначе! — злісно вигукнув професор Тарп. — Ви нічого не розумієте. Мовчіть! Грехеме, я не можу, скажіть їм…
Грехем вів далі так само спокійно, як і раніше:
— Звісно, це не буде новий елемент. Це таке ж залізо, як і звичайне. Його навіть майже не можна відокремити з суміші звичайними нормальними хімічними засобами. Тільки найточніший спектральний аналіз покаже вам наявність такого нового заліза, заліза номер другий. І отакі елементи-близнюки дуже розповсюджені. Ми маємо тепер уже два заліза, два водні, три сірки, цілих сім відмін ртуті, аж одинадцять різних олов. Сподіваюся, панове, це зрозуміло… — Грехем зробив коротеньку насмішливу паузу й додав: — Для ваших читачів, панове?..
Той самий репортер радісно відповів:
— О, безумовно! І все це…
— Все це називається ізотопами! — нетерпляче перебив його професор Тарп. — Адже про це навіть мій кіт Том знає…
— Нові… елементи… називаються… ізотопами, — бубонів репортер, старанно записуючи в блокнот.
— Мовчіть! Не пишіть такого! — знов закричав Тарп. — Нічого подібного! Немає ніяких нових елементів. Ой, я не можу з цими дур… ой, пробачте, я не те хотів сказати… Бінче, з’ясуйте їм. Панове, це мій другий помічник.
Містер Бінч, кремезний чоловік з лисою головою, говорив ще спокійніше, ніж Грехем:
— Панове, професор Тарп просить вас мати на увазі, що ніяких нових елементів немає. Розумієте, немає. Бачите, це ніби близнюки. Вони однієї родини. І цілу таку родину доводиться вміщувати до однієї клітинки таблиці Менделєєва, ущільнюючи, так би мовити, її житлоплощу. Ось чому ми називаємо таких близнюків ізотопами. Бачите, грецькою мовою “ізо” означає “однаковий”, “топос” — означає “місце”. От і все.
Репортери записали останнє слово — і один з них запитав:
— А при чому тут ця сама важка чи мертва вода?..
— Ми припустили, що може існувати така вода, у якій замість звичайного водню є його близнюк, важкий водень з таким самим електричним зарядом атомного ядра, але іншою вагою, вдвоє важчий від звичайного. Хімічна формула такої води не зміниться, але вода буде трохи іншою. Ми знайшли цю воду після довгої і впертої роботи. Вона замерзає при вищій температурі й кипить так само при вищій від звичайної води. І ця вода важча від звичайної, як вам легко зрозуміти.
— А чому ви називаєте цю воду ще й мертвою?..
Бінч розкрив був рота, щоб відповісти, але владний голос професора Тарпа спинив його:
— Стоп! Грехеме, Бінче, прошу негайно за мною, до лабораторії. Досить розмов! У мене виникла цікава думка. Треба її негайно перевірити. А вам, панове репортери, все, що треба, скаже мій третій помічник, містер Охасі.
Тарп вийшов. Грехем і Бінч поспішили за ним. Охасі, маленький стрункий японець, з вузькими очима за великими круглими окулярами, видимо, незадоволений з того, що йому доводиться гаяти час на балачки, поспішав закінчити розмову: